58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34
03 грудня 2018 року Справа № 926/1479/18
За позовом Обласного комунального підприємства "Центр комунального майна"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чернівецька обласна рада
про стягнення збитків у сумі 610 001,00 грн.
Суддя О.Г. Проскурняк
Секретар судового засідання В.О. Нікітович
Представники:
від позивача - Чернушка Й.І., ордер серії ЧЦ №000011562 від 03 січня 2018 року.
від відповідача - Волошина Т.Б., ордер серії ЧЦ №000010045 від 01 вересня 2018 року.
від третьої особи - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Обласне комунальне підприємство "Центр комунального майна" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" про стягнення збитків у сумі 610 001,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 01 січня 2012 року між Чернівецькою обласною радою та Приватним підприємством "ЖенНафта". правонаступником якого є ТзОВ "Жентол" укладено договір оренди нерухомого майна № 01/12, (з урахуванням додаткових угод, підписаних сторонами), за умовами якого орендар прийняв в оренду нерухоме майно - приміщення операторної АЗС літ. Д, загальною площею 29,8 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2, що є на балансі обласного комунального підприємства "Центр комунального майна".
Далі позивач стверджує, що згідно рішення суду відповідача зобов'язано повернути орендоване майно. Однак, позивач стверджує, що така можливість відсутня, оскільки відповідачем знищене відповідне спірне орендоване майно, у зв'язку з чим просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" збитки у сумі 610 001,00 грн. у вигляді витрат, що мусить зробити для відновлення будівлі.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з підставі вказаних у відзиві на позов, а саме вказуючи на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Жентол" здійснено реконструкцію орендованого майна, а саме операторної АЗС, на підставі наданої згоди власника майна.
Крім того, відповідач вказує на те, що в результаті реконструкції орендованого майна, проведеної за згодою орендодавця, створене нове майно, яке повністю відрізняється від того об'єкту, який передавався в оренду.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03 вересня 2017 року відкрито провадження у справі № 926/1479/18 та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 17 вересня 2018 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17 вересня 2018 року відкладено підготовче засідання до 01 жовтня 2018 року.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року відкладено підготовче засідання до 08 жовтня 2018 року.
В судовому засіданні 08 жовтня 2018 року оголошено перерву в підготовчому засіданні на 17 жовтня 2018 року.
В судовому засіданні 17 жовтня 2018 року оголошено перерву в підготовчому засіданні на 24 жовтня 2018 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24 жовтня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07 листопада 2018 року.
Ухвалою суду від 07 листопада 2018 року відкладено підготовче засідання на 21 листопада 2018 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21 листопада 2018 року закрито підготовче провадження у справі № 926/1479/18 та призначено справу до розгляду по суті на 28 листопада 2018 року.
В судовому засіданні 28 листопада 2018 року оголошено перерву в розгляді справи до 03 грудня 2018 року.
В судовому засіданні 03 грудня 2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. При цьому, суд вважає, що неявка представника третьої особи, якого було належним чином повідомлено про дату, місце та час судового засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалах.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами та третьою особою документи і матеріали, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті суд встановив:
15 жовтня 2008 року між Чернівецькою обласною радою як орендодавцем та приватним підприємством "ЖенНафта" як орендарем (в подальшому його правонаступник ТОВ "Жентол") укладено договір оренди №10/08.
Відповідно до пункту 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду автозаправну станцію, що складається із трьох блок-пунктів, розміщене за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2.
Пунктом 1.3. договору унормовано, що майно передається в оренду для реконструкції та розміщення автозаправної станції.
01 січня 2012 року між Чернівецькою обласною радою як орендодавцем та приватним підприємством "ЖенНафта" як орендарем (в подальшому правонаступник ТОВ "Жентол") укладено договір оренди №1/12.
Відповідно до пункту 1.1. договору оренди №1/12 від 01 січня 2012 року, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно - приміщення операторної АЗС літ. Д, загальною площею 29,8 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2, вартість якого визначена згідно звіту про оцінку майна і становить 89 457,00 грн.
Згідно пункту 1.3 вищевказаного договору унормовано, що майно передається в оренду для розміщення операторної АЗС з можливою реконструкцією.
Факт передачі майна в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 03 січня 2012 року.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що відповідно до договору оренди №10/08 від 15 жовтня 2008 року, орендарю передано в оренду автозаправну станцію, що складається із трьох блок-пунктів, розміщених за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2., а відповідно до договору оренди №1/12 від 01 січня 2012 року, орендарю передано в оренду нерухоме майно - приміщення операторної АЗС літ. Д, загальною площею 29,8 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2.
Згідно пункту 1.2. договору оренди №1/12 від 01 січня 2012 року, договір укладається строком на 2 роки 364 дні - з 01 січня 2012 року до 30 грудня 2014 року включно. Договір неодноразово був продовжений. Востаннє термін дії договору продовжено додатковою угодою від 29 березня 2016 року до 30 вересня 2016 року.
Пунктом 9.4. вищевказаного договору оренди встановлено, що останній припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі № 926/3701/16 від від 11 січня 2017 року, що залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 26 липня 2017 року зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол" звільнити орендоване нерухоме майно, а саме будівлю літ. "Д", площею 29,80 кв.м. (приміщення операторної АЗС), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2 та передати його балансоутримувачу Обласному комунальному підприємству "Центр комунального майна" за актом приймання-передачі до 30 січня 2017 року.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі № 926/3701/16, що набрало законної сили, закріплено обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" звільнити орендоване нерухоме майно та передати його балансоутримувачу - Обласному комунальному підприємству "Центр комунального майна" за актом приймання-передачі.
Крім того, вищевказаним рішенням встановлено, що термін дії договору оренди №1/12 закінчився 30 вересня 2016 року, а відтак з огляду на положення пункту 2.4. Договору орендар зобов'язаний у 10-ти денний термін повернути орендодавцеві об'єкт оренди.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пунктом 2.4. договору оренди №1/12 від 01 січня 2012 року унормовано, що у разі припинення договору оренди чи дострокового його розірвання, орендар зобов'язаний у 10-ти денний термін повернути орендодавцеві об'єкт оренди, про що складається акт прийому-передачі.
Тобто, згідно пункту 2.4. договору оренди №1/12 та частини 1 статті 785 ЦК України вбачається, що відповідач після закінчення договору оренди №1/12 від 01 січня 2012 року зобов'язаний у 10-ти денний термін повернути орендодавцеві об'єкт оренди, а саме приміщення операторної АЗС літ. Д., загальною площею 29,8 кв.м.
Актом перевірки стану утримання нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2 від 29 серпня 2016 року, комісією встановлено факт проведення робіт по демонтажу блок пунктів та їх перенесення, на прилеглій території, а на їх місці викопано котлован та розміщена заправна ємність. Крім того, встановлено, що операторна АЗС та територія автозаправної станції у запущеному стані.
Крім того, актами від 05 жовтня 2016 року, 06 жовтня 2016 року, 07 жовтня 2016 року, 12 грудня 2016 року, 13 грудня 2016 року, 14 грудня 2016 року, 26 грудня 2016 року встановлено, що станом на день прийняття вищевказаних актів, орендоване майно уповноваженому представнику Чернівецької обласної ради не передано. Крім того, при комісійному обстеженні встановлено, що ТзОВ "Жентол" в період з 23 грудня 2016 року до 25 грудня 2016 року зруйнував приміщення операторної АЗС, літ. "Д", площею 29,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, а саме акту державного виконавця від 21 вересня 2017 року, та не заперечується сторонами, балансоутримувачу передано виключно фундамент та цегла від розібраної операторної та територія на якій розташований фундамент від розібраної операторної, оскільки будівлю літ. "Д", площею 29,80 кв.м. (приміщення операторної АЗС) - розібрано.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що орендар після закінчення терміну дії договору оренди в порушення положень пункту 2.4. договору оренди нерухомого майна № 01/12 від 01 січня 2012 року та положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не повернув орендодавцеві орендоване майно та допустив знищення орендованого майна.
Відповідно до пункту 4.3. вищевказаного договору, орендар зобов'язаний забезпечити збереження майна, запобігати його пошкодженню і псуванню.
Частиною 2 статті 779 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
В той же час, пунктом 8.3. договору встановлено, що якщо орендар допустив погіршення стану майна або його загибель, він відшкодовує орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Крім того, статтею 224 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Так, відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються; вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із цих елементів унеможливлює настання відповідальності у вигляді зобов'язання з відшкодування збитків.
Так, відповідач в порушення умов договору оренди № 1/12 від 01 січня 2012 року своїми протиправними діями допустив знищення орендованого майна, при цьому пунктом 1.3 вищезазначеного договору передбачалось надання майна з можливістю реконструкції.
Окрім того, посилання відповідача на правомірність його дій з урахуванням рішення Чернівецької міської ради 40 сесії V скликання від 28 травня 2009 року та рішення Чернівецької обласної ради XXV сесії VI скликання № 29-25/14 від 11 квітня 2014 року, щодо надання відповідачу дозволу на проведення реконструкції приміщення операторної АЗС судом оцінюються критично.
Зокрема, як вбачається із рішення Чернівецької міської ради 40 сесії V скликання від 28 травня 2009 року та проектної документації від 2009 року, відповідачу надано дозвіл на реконструкцію існуючої АЗС, площею 56,25 кв.м. за договором оренди №10/08 від 15 жовтня 2008 року, про що зазначено в пункті 2 вищевказаного рішення ради з посиланням на означений договір оренди.
Окрім того, означене рішення, датоване 28 травня 2009 року, а проектну документацію складено Приватним підприємством "Три-А студія" в 2009 році, тобто до укладення договору оренди №1/12 від 01 січня 2012 року, який стосується відшкодування збитків за знищення майна.
Що стосується рішення Чернівецької обласної ради XXV сесії VI скликання № 29-25/14 від 11 квітня 2014 року, то згідно пункту 2.2. означеного рішення, орендар до початку проведення робіт в термін не більше ніж за 6 місяців до дати надання дозволу на початок проведення робіт зобов'язаний був виготовити звіт про оцінку майна.
Однак, в матеріалах справи відсутні та представником відповідача не надано доказів виготовлення звіту про оцінку майна та отримання дозволу на початок проведення робіт, передбачених пунктом 1 означеного рішення.
При цьому, наявний в матеріалах справи дозвіл на початок проведення робіт № ЧВ 11512197616, датований 23 жовтня 2012 року, судом до уваги не береться, оскільки його надано відповідачу до прийняття вищевказаного рішення Чернівецької обласної ради XXV сесії VI скликання № 29-25/14 від 11 квітня 2014 року, а отже згаданий дозвіл не стосується пункту 2.2. означеного рішення ради.
Крім того, судом також критично оцінюється висновок Чернівецької обласної ради від 14 листопада 2013 року щодо погодження проектно-кошторисної документації на реконструкцію майна, яке орендується відповідно до договорів оренди майна №10/08 від 15 жовтня 2008 року та №1/12 від 01 січня 2012 року, оскільки він носить виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковим до виконання сторонами.
Отже, судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" відсутній звіт про оцінку майна та дозвіл на проведення робіт, щодо реконструкції операторної АЗС.
Щодо поданих представником відповідача заяв свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд звертає увагу, що відповідно до змісту поданих заяв, вищевказані особи підтвердили здійснення демонтажу приміщення операторної АЗС, площею 29,8 кв.м. по вул. Енергетичній, 2 в м. Чернівці в межах строку дії договору оренди № 1/12 від 01 січня 2012 року
Стосовно розміру заподіяних збитків, щодо відновлення позивачем свого порушеного права, шляхом відновлення зруйнованої будівлі, суд зазначає наступне.
Наявність збитків позивача в зв'язку із знищенням майна відповідачем на загальну суму 610 001,00 грн. підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, складеним на замовлення позивача інженером-проектувальником ОСОБА_8
При цьому, в силу положень статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України, судом прийнято до уваги вищевказаний зведений кошторис, у якості допустимого, достовірного та достатнього доказу завдання позивачу збитків та їх розміру.
Судом також прийнято до уваги, що ОСОБА_8 має кваліфікаційний сертифікат серії НОМЕР_1 від 06 липня 2016 року, виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією від 06 липня 2016 року та відповідає кваліфікаційним вимогам відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури по професії "інженер-проектувальник", за напрямком "інженерно-будівельне проектування у частині кошторисної документації".
До того ж, суд звертає увагу відповідача на те, що у порядку реалізації принципу змагальності сторін та з метою доведення всіх обставин, які викладено в якості заперечень на позов, відповідач мав право та дійсну можливість замовити проведення експертизи та надати відповідний висновок суду у порядку статей 73, 80 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що відповідач під час розгляду справи не надав суду жодного доказу, який би свідчив про спростування розміру завданих збитків.
Крім того, як зазначено в листі № 01-8/2651 від 27 листопада 2006 року, Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судових експертиз", судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Однак, у даному випадку за висновками суду, для встановлення всіх обставин, які входять до предмету доказування у спорі, в матеріалах справи достатньо документів, а застосування спеціальних знань не є доцільним.
Також судом критично оцінюється, наданий представником відповідача висновок № 17086 будівельно-технічного експертного дослідження за зверненням ТзОВ "Жентол", складеного 09 січня 2018 року з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 6 висновку вищевказаного будівельно-технічного експертного дослідження встановлено, що ринкова вартість операторної АЗС, літ. Д, загальною площею 29,8 кв.м., яка була наявна на земельній ділянці по вул. Енергетичній, 2 в м. Чернівці станом на 01 січня 2012 року, визначена за дохідним методичним підходом в цінах станом на дату оцінки становить 93 228,00 грн.
Так, ринкова вартість об'єкта нерухомості - це найвірогідніша ціна, за якою він може бути проданий на відкритому ринку в умовах конкуренції. Отже, висновком будівельно-технічного експертного дослідження встановлено, що станом на 01 січня 2012 року, ринкова ціна, за якою можна було продати на відкритому ринку в умовах конкуренції операторну АЗС, літ. Д, загальною площею 29,8 кв.м. становила 93 228,00 грн.
При цьому, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути на його користь збитки у сумі 610 001,00 грн. у вигляді витрат (відновної вартості), що мусить зробити позивач для відновлення будівлі - операторної АЗС, загальною площею 29,8 кв.м.
Так, відновна вартість визначається витратами в поточних цінах на будівництво точної копії оцінюваного об'єкта із використанням аналогічних архітектурних рішень та застосуванням аналогічних будівельних конструкцій та матеріалів, із відтворенням морального зносу і недоліків архітектурних рішень відтворюваного об'єкта.
Отже, як встановлено судом вище, відновна вартість операторної АЗС, з огляду на завдані позивачем збитки, що мусить зробити позивач для відновлення будівлі - операторної АЗС у результаті її знищення становить 610 001,00 грн.
Одночасно, наявними в матеріалах справи документами також підтверджується причинно наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, оскілки фактично матеріальні втрати позивача, які визначені як вартість реконструкції (відновлення) будівлі операторської (літ. Д.) по вул. Енергетичній, 2 в. м. Чернівці, виникли саме внаслідок знищення такого майна, що доводить також вину відповідача.
Судом вказувалось, що відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується та вважається встановленою, якщо такою особою не буде доведено інше.
Наразі, жодних належних, достатніх та допустимих у розумінні статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів, які спростовували б вину Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" у спричиненні збитків позивачу матеріали справи не містять.
За таких обставин та враховуючи, що за умовами договору оренди №1/12 від 01 січня 2012 року відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечити збереження майна та запобігати його пошкодженню і псуванню, а також за умовами пункту 8.3. договору зобов'язався відшкодовувати збитки, завдані орендодавцю, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення шкоди, завданої знищенням майна у розмірі 610 001,01 грн., який доведений належними та допустимими доказами.
Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.
Частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" (59332, Чернівецька обл., Кіцманський р-н., с. Берегомет, вул. Молодіжна, 34, корпус Б, код ЄДРПОУ 31595484) на користь Обласного комунального підприємства "Центр комунального майна" (58009, м. Чернівці, пров. Текстильників, 1, код ЄДРПОУ 21413657) нанесені збитки в сумі 610 001,00 грн. та 9 150,01 судового збору.
Повний текст рішення складено та підписано - "07" грудня 2018 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк