36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
06.12.2018 Справа № 917/1372/18
м.Полтава
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601 в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Соборності, 33, м. Полтава, Полтавська область, 36000
до ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 2489,83грн.
Суддя Паламарчук В.В.
Секретар судового засідання Рожко О.П.
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна товариства для розміщення офісу №11-484/16 від 07.07.2016 у розмірі 2489,83грн., з яких: 1890,28грн. - сума основного боргу, 476,27грн. - інфляційні нарахування, 123,28грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна товариства для розміщення офісу №11-484/16 від 07.07.2016
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.11.2018 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Проведення засідання призначено на 06.12.2018р.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
07.07.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком» (Орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар, відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна товариства для розміщення офісу №11-484/16 (Договір) строком дії до 01.08.2017 року.
Згідно п.1.1. Договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування комерційну нерухомість, розташовану в смт. Артемівка, на першому поверсі двох-поверхового будинку №1 по вул. Миру, загальною площею 20,6 м2 комерційних приміщень для розміщення офісу, що підтверджується Актом приймання-передачі майна, підписаного сторонами Договору, та наведений в Додатку № 1 до Договору.
Згідно пункту 3.8. Договору, щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця Орендодавець надає Орендарю Акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Орендар зобов'язаний підписати Акт про надані послуги (або рахунок-акт) та повернути його Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.
Згідно пункту 3.9. Договору орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа розрахункового місяця.
Вказані рахунки разом з актами про надані послуги надсилались на адресу Відповідача (вказану у договорі).
Згідно пункту 3.10. Договору у разі неотримання рахунків та інших первинних документів до 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду Орендар повинен звернутися до Орендодавця для отримання інформації про належну до сплати суму. Неотримання рахунків не є підставою для несплати щомісячних платежів.
Відповідно до пункту 6.1.3 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити Орендну плату та інші платежі, передбачені вказаним Договором.
Як зазначає позивач, в порушення вимог Договору, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі вносив плату за користування орендованим майном в період з 01.01.2017 по 30.04.2017 у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 1890,28 грн., яка на час подання позовної заяви, не погашена.
Таким чином, у відповідача існує заборгованість у розмірі 1890,28 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 123,28грн. -3% річних та 476,27грн. - інфляційні витрати, за період з 21.09.2016р. по 30.09.2018р. нараховані за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата.
Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до наявних у справі доказів станом на момент розгляду справи в суді борг відповідачем не сплачений, договір оренди не розірваний, не визнаний недійсним. Доказів сплати орендних платежів відповідачем суду не подано.
Отже, на підставі матеріалів справи, поданих доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за Договором оренди нерухомого майна товариства для розміщення офісу №11-484/16 від 07.07.2016 у розмірі 1890,28грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 476,27грн. - інфляційні втрати та 123,28грн. - 3% річних.
Після здійсненого судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3" перерахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 31.05.2017 припинив підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець (номер запису: 25820060002001919 від 31.05.2017 р.).
Згідно п. 73 рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №338/180/17 від 05.06.2018 р., з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601) в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Соборності, 33, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 01186975) - 1890,28грн. - суму основного боргу, 476,27грн. - інфляційні нарахування, 123,28грн. - 3% річних, 1762,00грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Паламарчук В.В.