"28" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1380/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
при секретарі судового засідання Орлов О.О.
розглянувши у судовому засіданні справу №916/1380/18
за позовом Міністерства оборони України
до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Миколаївни; 2) Державного підприємства "ТВК"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс"
про визнання додаткової угоди недійсною та усунення перешкод у користуванні майном, -
за участю представників:
від позивача: Єрмаков А.В., довіреність від 26.06.2018р. №220/410/Д
від відповідача-1: ОСОБА_1 особисто, Синько О.А., довіреність від 11.10.2018р. №1745
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи: Назаровець В.В., довіреність від 02.01.2018р. №13/18
Суть спору: Міністерство оборони України звернулось до Фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Миколаївни та Державного підприємства "ТВК" з позовом, в якому просить господарський суд:
- визнати недійсною додаткову угоду №18 від 30.11.2009р., укладену між ДП "ТВК" та фізичною особою ОСОБА_1 до договору №28/2009 від 24.03.2009р. про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій;
- зобов'язати ОСОБА_1 та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, шляхом звільнення торговельного місця №3777 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 20.
Позовні вимоги обґрунтовані укладенням ДП "ТВК" спірної додаткової угоди без наявності на це відповідних повноважень, а також припиненням дії договору №28/2009 від 24.03.2009р. про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій.
Ухвалою від 20.08.2018р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс".
У поясненнях по справі за вх.№17715/18 від 31.08.2018р. третя особа просить суд задовольнити позовні вимоги Міністерства оборони України з посиланням при цьому на те, що позивач не може належним чином реалізувати належне йому право розпорядження та користування спірним майном, а також не має можливості передати торговельне місце у користування іншій особі з метою отримання прибутку, оскільки відповідачі та інші особи, які діють від їх імені чинять перешкоди у користуванні, чим систематично завдають збитки позивачу у вигляді упущеної вигоди. Третя особа зазначає, що відповідач та треті особи безпідставно займають торговельне місце, незважаючи на те, що відповідач не перебуває у договірних відносинах з позивачем та посилається на положення ст.391 ЦК України.
06.08.2018р. за вх.№18146/18 господарським судом одержано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду №18 від 30.11.2009р., укладену між ДП "ТВК" та фізичною особою ОСОБА_1 до договору №28/2009 від 24.03.2009р. про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій;
- зобов'язати фізичну особу-підприємця Бойко Світлану Миколаївну та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, шляхом звільнення торговельного місця №3777 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 20.
У відзиві на позовну заяву про визнання додаткової угоди недійсною та усунення перешкод у користуванні майном за вх.№20118/18 від 03.10.2018р. відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю із посиланням на те, що додатковою угодою №18 від 15.11.2010р. сторони змінили п.6.3 та п.6.4 договору, виклавши підстави для припинення договору в новій редакції. Умова припинення договору визначає механізм припинення, але на це повинні бути законодавчо визначені для кострового припинення договору підстави. Зміст договору та положення закону підстав для дострокового припинення договору шляхом відмови від нього або його розірвання немає. Відповідач посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.0.2018р. у справі №916/849/17. Жодних повідомлень про розірвання договору відповідач-1 не отримував. Відсутність підстав,є які свідчили б про припинення договору виключає можливість задоволення позову, оскільки відповідач-1 правомірно користується торговим місцем. Додаткова угода №18 від 30.11.2010р. укладена задовго до укладення договору доручення №1 від 14.06.2016р. між Міністерством оборони України та Концерном «Військторгсервіс», тому, на думку відповідача-1, ніяких вимог ст.203 ЦК України на момент укладення оскаржуваної додаткової угоди до договору не було порушено. У період з 30.11.2010р. до подання позовної заяви у позивача взагалі не було ніяких претензій та нарікань щодо укладення додаткової угоди до договору, що свідчить про те, що позивачем схвалено її укладення. Відповідач-1, виконуючи всі істотні умови договору про надання права платного користування торговим місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» від 24.03.2009р., має «правомірні очікування» та «законні сподівання» на продовження дії вказаного договору та користування торговим місцем №3777. Також відповідач-1 зазначає, що з липня 2016 року ДП «ТВК» відмовився приймати оплату за користування торговим місцем від відповідача-1.
05.10.2018р. за вх.№20377/18 господарським судом одержано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду №18 від 30.11.2010р., укладену між ДП "ТВК" та фізичною особою ОСОБА_1 до договору №28/2009 від 24.03.2009р. про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій;
- зобов'язати фізичну особу-підприємця Бойко Світлану Миколаївну та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, шляхом звільнення торговельного місця №3777 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 20.
У поясненнях по справі за вх.№20932/18 від 16.10.2018р. третя особа зазначає, що договір №28/2009 від 24.03.2009р. укладений директором ДП «ТВК» з перевищенням повноважень, оскільки договір доручення від 27.11.2008р. діяв до 31.12.2009р. Сторонами фактично встановлено односторонню відмову від договору, однак випадків в яких будь-яка зі сторін може відмовитись від укладеного договору його умовами не визначено, отже таке право має кожна із сторін договору та у будь-якому випадку, як це визначено умовами самого договору, у тому числі у випадку неможливості отримання однією із сторін того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Укладений між сторонами договір є договором найму, та відповідач-1 відповідач користується торговельним місцем на даний час незважаючи на припинення договірних відносин. Письмове попередження сторони договору слід розуміти як саму відмову від договору. Односторонній правочин, який спрямовується на розірвання договору та здійснюється шляхом відмови від договору (повідомлення про припинення). Також третя особа зазначає, що аналогічна позиція та положення представлені в рішенні господарського суду Одеської області від 07.04.2017р. по справі № 916/321/17, в якому суд зазначив, що у разі наявності у будь-якої із сторін наміру (ініціативи) припинити дію договору, відповідна сторона має надіслати про це повідомлення іншій стороні договору. У такому випадку договір є припиненим після закінчення двох місяців з моменту відповідного повідомлення про припинення дії договору. Третя особа вважає, що враховуючи доведеність обставин що досліджені зазначеним рішенням, а також, те, що форма договору, що був укладений як з ОСОБА_1 , так і з ОСОБА_2 , є тотожними, факти, що встановлені зазначеним рішенням є доведеними. Також третя особа посилається на постанову Вищого господарського суду України від 02.04.2013р. у справі №35/5005/2157/2012, згідно з якою одностороння відмова від договору здійснюється без звернення до суду і відповідно на підставі лише факту її здійснення договір вважається розірваним, та на висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16.05.2018р. у справі №420/504/16-ц та від 23.05.2018р. у справі №647/1460/17, згідно з яким аналіз статей 525, 651 ЦК України свідчить про те, що законодавець допускає можливість відмови від договору (його розірвання, припинення) в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору. Відповідача-1 неодноразово повідомлялось про відмову від договору листами від 20.07.2016р., 27.12.2016р., 29.03.2018р., 24.04.2018р., 22.05.2018р. Відповідач-1 протягом тривалого періоду часу належним чином не виконував договірні зобов'язання, так як позивач з 2010 року не отримує у визначений бюджетним законодавством порядок кошти за користування торговельним місцем. Додатковою угодою №18 від 30.11.2010р. не було скасовано п.6.4 договору. Відповідачем-1 не надано доказів погодження/схвалення позивачем спірної додаткової угоди. Також третя особа зазначає, що ДП «ТВК» у спірній додатковій угоді виступає від власного імені та не вказує на те, що діє в інтересах позивача, а отже навіть у випадку схвалення дій ДП “ТВК”, вказана додаткова угода жодним чином не доповнює та не припиняє умови договору від 13.05.2009р. та не є невід'ємною частиною вказаного договору, так як, директор ДП “ТВК” не діяв від імені позивача та не мав жодного відношення до вказаного органу, а вчиняв юридичні дії спрямовані на створення відповідних прав та обов'язків по відношенню іншої юридичної особи яку представляв, а саме ДП “ТВК”. При цьому третя особа посилається на правовий висновок Верховного Суду України, який викладений у постанові від 25.05.2016р. у справі №6-2612цс15, згідно з яким коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, то така особа не могла перевищити повноваження, оскільки вони де-факто відсутні.
У відзиві за вх.№21169/18 від 17.10.2018р. відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю з посиланням на таке. Додатковою угодою від 15.11.2010р. №18 сторонами змінено підстави для припинення договору. Припинення договору за ініціативою однієї із сторін без законодавчо визначених підстав ані договором, ані законодавством не передбачено. Позивачем не дотримано вимог ст..188 ГК України, оскільки відповідачем-1 не отримувались повідомлення про розірвання договору. Відсутність підстав для припинення договору виключає можливість задоволення позову, оскільки відповідач правомірно користується торговим місцем. На момент укладення оспорюваної додаткової угоди до договору сторонами не убло порушено вимог ст..203 ЦК України. Позивачем вчинено дії, які свідчать про подальше схвалення спірної додаткової угоди.
У відповіді на відзив за вх.№21166/18 від 17.10.2018р. позивач вказав на те, що односторонній правочин, який спрямовується на розірвання договору, здійснюється шляхом відмови від договору (повідомлення про припинення). Аналогічна позиція представлена в рішенні господарського суду Одеської області від 07.04.2017р. по справі № 916/321/17, в якому суд зазначив, що у разі наявності у будь-якої із сторін наміру (ініціативи) припинити дію договору, відповідна сторона має надіслати про це повідомлення іншій стороні договору. У такому випадку договір є припиненим після закінчення двох місяців з моменту відповідного повідомлення про припинення дії договору. Сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, до якого включено, окрім типових умов, і особливі, у тому числі умови щодо можливості одностороннього припинення (відмови) договору без настання будь-яких умов. Позивач також посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16.05.2018р. у справі №420/504/16-ц та від 23.05.2018р. у справі №647/1460/17, згідно з яким аналіз статей 525, 651 ЦК України свідчить про те, що законодавець допускає можливість відмови від договору (його розірвання, припинення) в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору. Відповідачу-1 листами від 20.07.2016р., 27.12.2016р., 29.03.2018р., 24.04.2018р., 22.05.2018р. неодноразово повідомлялось про припинення дії договору та було запропоновано звернутися до Філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» для укладення договору про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів. Відповідач-1 належним чином не виконує свої обов'язки за договором, оскільки кошти за користування торговельним місцем з 2010 року до позивача не надходили. ДП МОУ “Південь” вибуло із управління Міністерства оборони ще у 2009 році, а ДП “ТВК” не наділялось повноваженнями вносити будь-які зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди.
У поясненнях по справі за вх.№21974/18 від 26.10.2018р. третя особа зазначає, що договір від 24.03.2009р. укладений відповідачем-2 з перевищенням повноважень, оскільки договір доручення від 27.11.2008р. був чинним до 31.12.2009р. Укладений між сторонами договір є договором найму. Уповноваженим представником позивача направлялись повідомлення відповідча-1 про припинення договору. Відповідачу-1 з 2016 року відомо, що повноваження з укладення договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 0-футових контейнерів, приймання оплати за укладеними договорами доручено філії «ОУВт», однак він жодного разу не звертався до філії з метою врегулювання договірних відносин.
У запереченнях на відповідь на відзив за вх..№21958/18 від 26.10.2018р. відповідач-1 зазначив, що укладений між сторонами договір є договором оренди, який не може бути припинений в односторонньому порядку, а тільки за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду. Договір від 24.03.2009р. не припинив своєї дії і є правомірним відповідно до положень ст.204 ЦК України, що виключає можливість задоволення позову про звільнення торгового місця, жодні права позивача з посиланням на ст.391 ЦК України не порушені. Відповідач-1 не погоджується з посиланнями позивача на преюдиціальність рішення господарського суду Одеської області в іншій господарській справі №916/321/17 щодо тлумачення п.6.4 договору, так як зазначене рішення винесено судом у спорі щодо іншого договору без урахування обставин, встановлених при вирішенні спору у справі, що розглядається. Лист ДП «ТВК» від 20.07.2016р. на ім'я Бойко С.М. не має жодних юридичних наслідків, оскільки відповідач-2 не наділявся повноваженнями від позивача та у повідомленні відсутні підстави, передбачені ст.291 ЦК України для припинення договору. Решта листів, які надсилались третьою особою також не мають юридичної сили, оскільки третю особу не було наділено позивачем відповідними повноваженнями, та у повідомленнях відсутні підстави, передбачені ст.291 ЦК України для припинення договору. З 2010 року у позивача не було жодних нарікань щодо укладення додаткової угоди до договору, що свідчить про її схвалення. Відповідачем-1 здійснюються відповідні платежі на розрахунковий рахунок позивача, які приймаються позивачем, що також свідчить про визнання з боку позивача дій відповідача-1 за договором та додатковою угодою як невід'ємною частиною договору.
У заяві про застосування позовної давності за вх.№2-6017/18 від 28.11.2018р. відповідач-1 просить суд взяти до уваги, що укладенням спірної додаткової угоди не порушено прав позивача, а тому суд має відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, проте у разі визнання позову обґрунтованим відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову про визнання додаткової угоди недійсною у зв'язку зі спливом строку позовної давності, з посиланням на те, що позивач знав і міг дізнатись, що строк договору доручення від 28.11.2008р. - 1 рік, оскільки є безпосередньо стороною договору, позивачу було відомо, що ДП «Південь» виведене з відання позивача, про що свідчить акт прийому-передачі від 06.08.2009р. Позивач не отримує кошти з 2012 року, тобто після укладення додаткової угоди кошти від відповідача-2 до позивача перераховувались, та оскільки саме додатковою угодою збільшено орендну плату, яка приймалась позивачем, вказане свідчить про обізнаність позивача про укладення додаткової угоди. Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про дату, коли позивачу стало відомо про укладення спірної додаткової угоди до договору, а тому перебіг строку позовної давності слід рахувати з дати її укладення. Також відповідач-1 зазначає про відсутність доказів поважності причин пропуску строку позовної давності.
У клопотанні за вх.№24680/18 від 28.11.2018р. відповідач -1 просить суд взяти до уваги, що Міністерство оборони України не підтвердило належними і допустимим, достовірними та достатніми доказами право на первинне користування торговим місцем №3777 по вул. Рожевій на території ТОВ „Промтоварний ринок” та просить визнати набір аркушів розміром А-4, перший з яких має назву договір №181/9-83р. (не оригінал та не належним чином засвідчена копія) без вказівки на уповноважених осіб сторін, та без їх підписів, на який посилається Міністерство оборони України, як доказ - неналежним, недопустимим, недостовірним та недостатнім доказом на підтвердження права Міністерства оборони України на первинне користування торговим місцем №3777 по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок», а також просить визнати копію договору №181/9-83, який не є оригіналом та належним чином засвідченою копією, - неналежним недопустимим, недостовірним та недостатнім доказом.
Відповідач-2 у судові засідання не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив та відзив на позов у вставлений судом строк не надав. При цьому про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення, телефонограми від 27.11.2018р. та від 28.11.2018р., а також публікації в мережі Інтернет.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 28.11.2018р. за участю представників позивача, відповідача-1 та третьої особи судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, господарський суд встановив:
21.02.2000р. між Міністерством оборони України (Міністерство, позивач), Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області (Рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» (Ринок) укладений договір про вилучення земельної ділянки (з розміщенням на ній асфальтованого майданчику), що розташована на території військового містечка Одеського гарнізону, військова частина А-4139, для передачі Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області та відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» Міністерству оборони України вартості понесених витрат №148/19, умовами п.5.1. якого встановлено, що Міністерство має право протягом 99 років з дня підписання даного договору безкоштовного користування на власний розсуд 50 місцями під 20-футові контейнери, що розміщені на території ринку по вулиці Рожевій, та розташованих на даних місцях вказаних контейнерів, а Ринок визнає вказане право та зобов'язується безкоштовно здійснювати охорону загальне освітлення прибирання території та забезпечувати вільний доступ до вказаних контейнерів.
Відповідно до п.5.3. договору реорганізація, зміна структури, підпорядкованості Міністерства, Ради або Ринка не являються підставою для внесення змін або прозвання даного договору, умови та обов'язки даного договору переходять до їх правонаступників.
Додатками до цього договору є довідка вартості понесених затрат по обладнанню (додаток №1), акт інвентаризації земельної ділянки (додаток №2), акт прийому-передачі земельної ділянки (додаток №3), викопіровка з генерального плану військового містечка військової частини НОМЕР_1 (додаток №4).
Вказаний договір надано до суду у копії, яка засвідчена начальником філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс".
При цьому, копія цього договору одержана філією "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" 12.11.2018р. за вх.№1437, про що свідчить лист Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України від 09.11.2018р. №503/8/10625.
27.11.2008р. між Міністерством оборони України (Довіритель) та ДП Міністерства оборони України «Південь» (Повірений) укладений договір доручення, згідно з яким керуючись статтями 1000-1009 ЦК України та ст.176 ГК України Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Довірителя юридичні дії, пов'язані з укладенням та розірванням договорів з фізичними особами про надання платного користування 50 місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафів та представництвом інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язані з виконанням цього договору.
Відповідно до п.3.1 договору, непередбачених договором, які прямо не врегульовано умовами або положеннями цього договору, сторони керуються положеннями чинного законодавства України.
Згідно з п.п.5.1,5.2 договору договір набирає чинності з 01.01.2009р. та діє до 31.12.2009р.
24.03.2009р. між Міністерством оборони України (Сторона 1) від імені якого діє ДП МОУ „Південь” відповідно до договору доручення від 27.11.2008р. та довіреності №220/1031/д від 27.11.2008р. і гр-кою Бойко С.М. укладений договір про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій №28/2009, згідно з яким Сторона 1 надає Стороні 2 право платного користування місцем на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожева для встановлення 20-футових контейнерів, що належать Стороні 2.
Відповідно до п.2.1 договору Сторона 1 зобов'язується надати Стороні 2 торгове місце №3777 на території Промтоварний ринок по вул. Рожева для встановлення торгових концернів та за письмовою заявою Сторони 2 переукласти договір з новим власником контейнерів.
Відповідно до умов п.2.2 договору сторона 2 зобов'язується своєчасно, в терміни, встановлені п.3.2 цього договору здійснювати оплату за договором (п.2.2.2); при припиненні дії договору або його розірванні вивезти контейнери з території ТОВ „Промтоварний ринок” (п.2.2.4.).
Відповідно до п.2.3.2 договору сторона 2 має право здавати в оренду контейнера юридичним і фізичним особам.
Згідно з розділом 6 договору, який містить умови щодо терміну дії договору та інші умови, цей договір набуває чинності з 24.03.2009р. і діє до 24.03.2019р. (п.6.1.). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору або внесення змін до нього, після закінчення терміну його дії він автоматично продовжується на три календарні місяці на тих самих умовах, протягом яких сторони повинні укласти договір на новий термін. Після закінчення трьох місяців і не укладенні нового договору, договір припиняє свою дію (п.6.2.). Договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості по оплаті більше, ніж 2 місяці (п.6.3). Дія договору припиняється у випадках:
- закінчення терміну, на який від був укладений;
- за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці (п.6.4.).
Внесення змін до договору може мати місце за погодженням сторін письмово (п.6.5.).
17.06.2009р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №683-р про передачу цілісного майнового комплексу ДП „Південь” до сфери управління Держкомпідприємницттва.
Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства від 12.10.2010р. №315 «Про перейменування ДП «Південь» та затвердження статуту ДП «ТВК» ДП «Південь» перейменоване у ДП «ТВК», яке є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «Південь» та затверджено статут ДП «ТВК».
30.11.2010р. між ДП „ТВК” в особі директора підприємства Алексєєнко О.М., що діє на підставі Статуту підприємства (Сторона 1) і ОСОБА_1 (Сторона 2) укладено додаткову угоду №18 до договору №28/2009 від 24.03.2009р. про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварних ринок” по вул. Рожевій, згідно з якою:
- з 12.10.2010р. згідно наказу ДП «Південь перейменовано у ДП «ТВК». ДП «ТВК» є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «Південь»;
- Сторона-1 надає індивідуальні послуги згідно видів діяльності ДП «ТВК» (93.05.0);
- за прострочення платежу у розмірі, визначеному у п.3.1 договору Сторона 2 щомісячно сплачує штраф у розмірі 20% від суми обов'язкового щомісячного платежу;
- договір послуг вважається розірваним Стороною 1 у випадках: заборгованості Сторони 2 по оплаті в термін більше 70 календарних днів; закінчення терміну, на який був укладений даний договір; інших випадках, які передбачені чинним законодавством України;
- тариф на право платного користування торговим місцем встановлюється у розмірі 2000 грн. за місяць (з урахуванням ПДВ), з терміном сплати до 10 числа поточного місяця.
14.06.2016р. між Міністерством оборони України (Міністерство) та Концерном «Військторгсервіс» (Концерн) укладений договір доручення №1, згідно з яким Міністерство доручає а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства вчиняти юридичні дії, пов'язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, в тому числі з правом звернення до суду із позовами про тлумачення умов даних договорів, визнання їх недійсними, отримання та обліком коштів, стягнення заборгованості, штрафних санкцій та представництва інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього договору.
Згідно з п.5.1 договору доручення №1 від 14.06.2016р. договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.05.2019р. Договір вважається автоматично продовженим на таких самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої дії договору у письмовій формі не пізніше, ніж за один календарний місяць до закінчення терміну його дії.
06.03.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору доручення №1 від 14.06.2016р. , умовами якої умови п.1.1.,2.1.,2.8. та 2.9. викладені в іншій редакції:
« 1.1. За цим договором міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується від імені Міністерства вчиняти юридичні дії, пов'язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, в тому числі правом звернення до суду з позовами про тлумачення умов даних договорів, визнання їх недійсними, отриманням та обліком коштів, стягнення заборгованості, штрафних санкцій та представництва інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань пов'язаних з виконанням цього договору. Схема розташування 20-футових контейнерів на земельній ділянці на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій наведена у Додатку №1 до цього договору.»
« 2.1. Мінімальний розмір плати за надання права платного користування одним місцем для встановлення 20-футового контейнеру згідно з цим Договором (далі - мінімальний розмір плати), з урахуванням Звіту про оцінку майна від 2.01.2018р. (Додаток 5 до Договору), станом на 31.12.2017Р. складає 16925,40 грн. (з ПДВ). Розмір плати за перший місяць за надання права платного користування одним місцем для встановлення 20-футового контейнеру на території ТОВ “Промтоварний ринок” чи після перегляду мінімального розміру плати за одне місце відповідно до пункту 2.8 цього договору визначається як добуток місячної ринкової вартості права користування земельною ділянкою під 20-футовим контейнером, визначеної за результатами проведення відповідним суб'єктом оціночної діяльності та щомісячних індексів інфляції (що перевищують 100%) за період з дати проведення оцінки до дати укладення Договору (укладення додаткової угоди, застосування підвищеного розміру плати) та є підставою для внесення змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок». В подальшому щомісячно розмір плати за надання права платного користування місцями індексується у поточному місяці (у випадку перевищення 100%) на величину індексу інфляції за попередній місяць. У випадку, якщо за результатами перегляду мінімального розміру плати розмір плати за перший місяць буде меншим ніж розмір плати за попередній місяць, плата встановлюється у розмірі попереднього місяця.»
« 2.8. Міністерство (орган військового управління, на який покладено завдання з функціонального управління Концерном) станом на 31 грудня кожного календарного року (в разі необхідності в будь-який час протягом дії Договору), організовує проведення відповідним суб'єктом оціночної діяльності оцінки права користування 50 місцями для встановлення 20-футових контейнерів з рецензуванням Звіту про оцінку майна відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» Рецензований Звіт про оцінку майна використовується сторонами для встановлення мінімального розміру плати та внесення відповідних змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів про надання прав платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ “Промтоварний ринок”. Підвищення розміру плати за надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на території ТОВ “Промтоварний ринок” Концерн здійснює шляхом внесення відповідних змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів Про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ “Промтоварний ринок” та застосовується з дати проведення оцінки, за виключенням 2018 року, в якому підвищений розмір плати застосовується з дати підписання договорів (у редакції додатку 6 до цього Договору), укладених між Концерном і фізичними та/або юридичними особами, а також актів приймання-передачі права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ “Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, але не пізніше трьох місяців з дати укладення сторонами Додаткової угоди № 1 до цього Договору».
« 2.9. Поточний та оперативний контроль за станом взаєморозрахунків між Міністерством і Концерном здійснюється в Міністерстві органом військового управління, на який покладено завдання з функціонального управління та контролю за діяльністю Концерну, з оформленням щоквартальних акті взаєморозрахунків за формою, що наведена у Додатку №4 до Договору. Департамент фінансів Міністерства щоквартально надає до органу військового управління, на який покладено завдання з функціонального управління та контролю за діяльністю Концерну довідку про надходження коштів.»
20.07.2016р. ДП „ТВК” складений лист за вих. №092/3, в якому ДП „ТВК” повідомив ОСОБА_1 про припинення договору №28/2009 від 24.03.2009р. про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварних ринок” по вул. Рожевій у зв'язку з укладенням між Міністерством оборони України та Концерном «Військторгсервіс» договору доручення №1 від 14.06.2016р.
У повідомленні від 05.09.2016р. ОСОБА_1 повідомила Міністерство оборони України, Концерн «Військторгсервіс» та філію «ОУВТ» про те, що договір №28/2009 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварних ринок” по вул. Рожевій від 24.03.2009р .(торгове місце №3777) діє до 24.03.2019р. та не є припиненим.
27.12.2016р. Одеською філією Концерну «Військторгсервіс» складено повідомлення в порядку п.6.4. договору №28/2009 від 24.03.2009р. про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій вих.№1287, згідно з яким Бойко С.М. повідомлено про укладення договору доручення №1 від 14.06.2016р., про припинення договору №28/2009 за ініціативою Міністерства оборони України в особі філії „Одеське управління військової торгівлі” Концерну „Військторгсервіс” з 27.02.2017р. та про необхідність у 3-денний термін (до 02.03.2017р. включно) звільнити торгове місце №3777.
У листі від 15.03.2017р. ТОВ „Промтоварний ринок” повідомлено Філію „ОУВТ” Концерну „Військторгсервіс”, що на виконання умов п.5.1 договору №181/9-83р від 21.02.2000р. Міністерству оборони виділені в безкоштовне користування на власний розсуд терміном на 99 років з моменту укладення договору 50 місць під розміщення 20-футових контейнерів на тори торії ТОВ «Промтоварний ринок» по вулиці Рожевій (територія контейнерної площадки №2 Торговельного комплексу №), зокрема торгівельне місце 3777.
Згідно з інформаційною довідкою ДП «ТВК» вих.№60 від 26.05.2017р. ОСОБА_1 здійснювала оплату за користування торговим місцем №3777 по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» з березня 2009 року по липень 2016 року.
23.03.2018р. МОУ видано довіреність №220/254/д якою уповноважено начальника філії „Одеське управління військової торгівлі” Концерну „Військторгсервіс” Соловйову О.Є. на вчинення юридичних дій від імені МОУ, передбачених договором доручення №1 від 14.06.2016р., укладеного між МОУ та Концерном „Військторгсервіс” (зі змінами і доповненнями)
29.03.2018р. Філією „ОУВТ” Концерну „Військоргсервіс” складно лист №405/10, в якому ОСОБА_1 в порядку п.6.4. договору повторно повідомлено про припинення дії договору №28/2009 та відсутність права користування торгівельним місцем №3757 та території „Промтоварний ринок” по вул. Рожева та звільнення вказаного торгівельного місця.
10.04.2018р. начальником філії „ОУВТ” Концерну „Військторгсервіс” затверджено Акт інвентаризації торгівельних місць Дільниць №6 філії на території ТОВ „Промтоварний ринок” (вул. Рожева), витяг з якого надано позивачем до суду, та в якому, серед іншого, встановлено, що на 50 торговельних місцях розміщено 100 контейнерів, власників яких не встановлено, а користувачі контейнерів не надали документів, які б підтверджували право власності. 98 контейнерів використовуються на підставі укладених договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, що відповідає 49 торговельним місцям, крім 14 торговельних місць, на яких використання контейнерів є спірним та перебуває на розгляді у судових інстанціях.
Додатком №3 до цього Акту є Реєстр осіб та договорів укладених ДП МОУ „Південь” та ДП „ТВК”, в якому, серед іншого, зазначено ОСОБА_1 , договір №28/2009 від 24.03.2009р. номер торговельного місця 3777.
Також Додатком №5 до цього Акту є Перелік питань інвентаризації використання торговельного місця №3777 дільниці №6 філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» на території ТОВ «Промтоварний ринок» (вул. Рожева) від 08.04.2018р., в якому зазначено, що фактичним користувачем вказаного торгівельного місця є реалі затор ОСОБА_3
24.04.2018р. Філією „ОУВТ” Концерну „Військоргсервіс” складено лист №548/10, в якому ОСОБА_1 в порядку п.6.4. договору повторно повідомлено про припинення дії договору №28/2009 та відсутність права користування торгівельним місцем №3757 та території „Промтоварний ринок” по вул. Рожева та звільнення вказаного торгівельного місця.
22.05.2018р. Філією „ОУВТ” Концерну „Військоргсервіс” складено лист №689/2, в якому ОСОБА_1 в порядку п.6.4. договору втретє повідомлено про припинення дії договору №28/2009 та відсутність права користування торгівельним місцем №3757 та території „Промтоварний ринок” по вул. Рожева та звільнення вказаного торгівельного місця.
Окрім того, у газеті Одеські вісті за 09.06.2018р. розміщено оголошення, згідно з яким за ініціативою Міністерства оборони України припинено дію договору №28/2009 від 24.03.2009р.
07.08.2018р. комісією філії „ОУВТ”, за участю представника Південного територіального управління Військової служби правопорядку та представника ТОВ „Промтоварний ринок” складений Акт огляду торгівельного місця №3777, яке знаходиться на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, в якому встановлено, що торгівельне місце №3777, виділене під встановлення 20-футових контейнерів, фактично використовується особою, діяльність не здійснюється, розміщено два 20-футових контейнери, які зачинено.
Окрім того, третьою особою до справи надані акти про відкриття торгівельного об'єкту без перепустки, які складені за участю представника (орендар, суборендар, реалізатор) торгівельного (складського) об'єкту №3777 Гулиев Сабухи, в яких засвідчено, що вказаний торгівельний об'єкт відчинено без дійсної перепустки, що є порушенням Положення видачі, обліку та використання перепусток, що дають право на відкриття торговельних та складських об'єктів, які розташовані на території ТОВ «Промтоварний ринок», затвердженого наказом директора підприємства №94 від 30.05.2017р.
Відповідачем-1 також надано до матеріалів справи рішення господарського суду Одеської області від 04.09.2017р. у справі №916/976/17, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017р., яким у задоволенні позову Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" до Фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Миколаївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України про визнання договору №28/2009 від 24.03.2009р. розірваним (припиненим) відмовлено.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
Предметом позову Міністерства оборони України із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.09.2018р. за вх.№18146/18 є: визнання недійсною додаткової угоди №18 від 30.11.2009р. укладеної між ДП "ТВК" та фізичною особою ОСОБА_1 до договору №28/2009 від 24.03.2009р. про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, та зобов'язання фізичної особи-підприємця Бойко С.М. та будь-яких інших третіх осіб, усунути перешкоди міністерству оборони України у користуванні торгівельним місцем, шляхом звільнення торгівельного місця №3777 від розмішених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 20.
Позовні вимоги в частині визнання недійсною додаткової угоди обґрунтовані посиланням на те, що вказана додаткова угода укладена ДП „ТВК” за відсутністю відповідних повноважень, оскільки ДП МОУ „Південь” вибуло із управління МОУ ще у 2009 році, а ДП „ТВК” не наділялося повноваженнями вносити будь-які зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди.
В якості правових підстав обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на вимоги:
- ч.1 ст.203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- ч.1 ст.207 ГК України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині;
- ч.1 ст.215 ЦК України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 та будь-яких інших осіб усунути перешкоди у користуванні торгівельним місцем обґрунтовані посиланнями позивача на те, що договір №28/2009 від 24.03.2009р. є припиненим у зв'язку із неодноразовим надісланням ОСОБА_1 відповідних повідомлень, оскільки сторони у п.6.4. договору передбачили можливість односторонньої відмови від договору та встановили строк протягом якого вони, у разі незгоди із таким припиненням мають право врегулювати розбіжності, тобто на протязі двох місяців.
В якості правових підстав обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на вимоги ст.391 ЦК України, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом 24.03.2009р. між Міністерством оборони України від імені якого діє ДП МОУ „Південь” на підставі договору доручення від 27.11.2008р. та ОСОБА_1 укладений договір про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій №28/2009, згідно з яким відповідачу-1 надано право платного користування місцем на території ТОВ „Промтоварний ринок”. Строк дії вказаного договору становить до 24.03.2019р.
В подальшому між ДП „ТВК” та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №18 від 30.11.2010р. до договору №28/2009 від 24.03.2009р., якою сторони внесли зміни до договору №28/2009 від 24.03.2009р. в частині перейменування ДП «Південь» в ДП «ТВК», визначення розміру штрафних санкцій, розміру тарифу на право платного користування та підстав для розірвання договору.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.176 ГК України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно з ч.1 ст.1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Відповідно до ст.1001 Цивільного кодексу України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.
Згідно з ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
При цьому, з огляду на приписи ч.ч.1,2 ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
При цьому строк дії договору доручення від 27.11.2008р., який укладений між Міністерством оборони України ДП «Південь» на підставі ст.ст. 1000-1009 ЦК України та ст.176 ГК України, становить з 01.01.2009р. та діє до 31.12.2009р. Умов щодо автоматичної пролонгації даний договір не містить.
За таких обставин, враховуючи, що додаткових угод до договору доручення від 27.11.2008р. щодо продовження строку його дії між його сторонами не укладалось, а самим договором доручення від 27.11.2008р. не передбачено автоматичної пролонгації та визначено конкретну дату строку його дії - 31.12.2009р., господарський суд дійшов висновку про припинення строку його дії саме 31.12.2009р.
При цьому правовим наслідком закінчення строку його дії є припинення прав та обов'язків сторін за договором.
Таким чином, після закінчення строку дії договору доручення 31.12.2009р. права та обов'язки ДП „Південь” за цим договором є припиненими, а тому укладення 30.11.2010р. ДП „ТВК”, яке є правонаступником ДП „Південь”, додаткової угоди №18 до договору №28/2009 від 24.03.2009р., здійснено за відсутністю відповідних повноважень з боку сторони договору №28/2009 від 24.03.2009р. - Міністерства оборони України.
Про відсутність таких повноважень у ДП „ТВК” свідчить також і зміст відповідної додаткової угоди №18 від 30.11.2010р. до договору №28/2009 від 24.03.2009р., згідно з яким при укладенні додаткової угоди ДП «ТВК» діє від свого імені на підставі Статуту, а не від імені Міністерства оборони України.
Відповідно до ч.2 ст.237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Таким чином додаткову угоду №18 від 30.11.2010р. до договору №28/2009 від 24.03.2009р.з боку ДП «ТВК» укладено не стороною договору №28/2009 від 24.03.2009р., та за відсутності будь-яких на то повноважень у ДП «ТВК».
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.ч.2,3 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.231 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про недійсність додаткової угоди №18 від 30.11.2010р., яка укладена між Державним підприємством "ТВК" та Фізичною особою-підприємцем Бойко Світланою Миколаївною до договору №28/2009 від 24.03.2009р. про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій.
При цьому посилання відповідача-1 на подальше схвалення позивачем даної додаткової угоди господарським судом не приймаються до уваги, з огляду на таке.
Згідно зі ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Господарським судом враховано висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України у постанові від 25.05.2016р. по справі №6-2612цс15, згідно з яким стаття 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.
Отже, враховуючи встановлення господарським судом відсутності повноважень у ДП «ТВК» на укладення спірної додаткової угоди, обставини щодо подальшого схвалення/не схвалення позивачем даної додаткової угоди не створює будь-яких правових наслідків.
Посилання відповідача-1 на положення п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», згідно з яким наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України), господарським судом також не приймаються до уваги з огляду на встановлення обставин щодо відсутності повноважень у ДП «ТВК», а не їх перевищення.
Також господарський суд не приймає до уваги посилання позивача на вимоги ч.1 ст.207 ГК України, оскільки Законом України „Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” від 06.02.2018р. №2275-VІІІ, який набрав чинності 17.06.2018р., до Господарського кодексу України внесені зміни в т.ч. шляхом виключення статті 207.
Щодо заяви відповідача-1 про застосування позовної давності за вх.№2-6017/18 від 28.11.2018р. господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У ч.1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідач-1, заявляючи про сплив строку позовної давності посилається на те, що позивач знав і міг дізнатись, що строк договору доручення від 28.11.2008р. - 1 рік, оскільки є безпосередньо стороною договору, позивачу було відомо, що ДП «Південь» виведене з відання позивача, про що свідчить акт прийому-передачі від 06.08.2009р. Позивач не отримує кошти з 2012 року, тобто після укладення додаткової угоди кошти від відповідача-2 до позивача перераховувались, та оскільки саме додатковою угодою збільшено орендну плату, яка приймалась позивачем, вказане свідчить про обізнаність позивача про укладення додаткової угоди. Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про дату, коли позивачу стало відомо про укладення спірної додаткової угоди до договору, а тому перебіг строку позовної давності слід рахувати з дати її укладення.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищевказані положення ГПК України обов'язок доведення спливу строку позовної давності за вимогами про визнання додаткової угоди недійсної покладений саме на відповідача-1.
Між тим, відповідачем-1 не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження дати, з якої почався перебіг строку позовної давності.
Посилання лише на імовірну обізнаність позивача про укладення спірної додаткової угоди з огляду на закінчення строку договору доручення та отримання коштів до 2012 року не можуть бути прийняті судом в якості доказів обізнаності позивача про укладення додаткової угоди з дати її укладення.
Більш того, позивач не був стороною додаткової угоди №18 від 30.11.2010р. до договору, що також спростовує доводи відповідача-1 про те, що перебіг строку позовної давності слід рахувати з дати її укладення.
За таких обставин, строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом не є пропущеним, що свідчить про відсутність підстав для застосування позовної давності згідно із заявою відповідача-1 у справі.
Щодо решти позовних вимог про зобов'язання фізичної особи-підприємця Бойко С.М. та будь-яких інших третіх осіб, усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торгівельним місцем, шляхом звільнення торгівельного місця №3777 від розмішених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 20, господарський суд дійшов про таке.
Позивач посилається на припинення договору №28/2009 від 24.03.2009р. у зв'язку із неодноразовим надісланням Бойко С.М. відповідних повідомлень, оскільки сторони у п.6.4. договору передбачили можливість односторонньої відмови від договору та встановили строк протягом якого вони, у разі незгоди із таким припиненням мають право врегулювати розбіжності, тобто на протязі двох місяців.
Відповідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до умов п.6.4. договору дія договору припиняється у випадках:
- закінчення терміну, на який від був укладений;
- за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці (п.6.4.).
Отже, умови п.6.4. договору не містять переліку підстав для припинення договору в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін.
Водночас, як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі №916/849/17, предметом спору якого був договір, умови відносно припинення якого, є аналогічними за змістом договором укладеним з ФОП Бойко С.М., з аналізу статей 651 ЦК України, статті 188 ГК України вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, в тому числі спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права орендаря, який належним чином виконував прийняті на себе зобов'язання.
Про ініціативу припинення договору №28/2009 від 24.03.2009р. свідчать оголошення у газеті Одеські вісті за 09.06.2018р. та відповідні листи Одеської філії Концерну «Військторгсервіс» від 27.12.2016р., від 29.03.2018р. №405/10, - Філії „ОУВТ” Концерну „Військоргсервіс” від 24.04.2018р. №548/10, від 22.05.2018р. №689/2, в яких взагалі не зазначено підстав припинення цього договору.
Такі підстави припинення договору, як укладання між Міністерством оборони України та Концерном “Військторгсервіс” договору доручення №1 від 14.06.2016р., не встановлені в якості підстав припинення договору в односторонньому порядку ані умовами договору №28/2009 від 24.03.2009р., ані вимогами чинного законодавства України.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що договір №28/2009 від 24.03.2009р. на даний час не припинено, та строк його дії становить до 24.03.2019р.
Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Таким чином, враховуючи чинність на даний час договору №28/2009 від 24.03.2009р., господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для користування ФОП Бойко С.М. торговим місцем №3777 на території ТОВ «Промтоварний ринок» за договором №28/2009 від 24.03.2009р.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Згідно з висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеним у постанові від 23.10.2018р. у справі №914/2728/17 положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного із позивачем договору.
Таким чином, наявність на даний час договірних відносин між позивачем та відповідачем-1 щодо права користування торговим місцем 3777 на території ТОВ «Промтоварний ринок», виключає взагалі можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.391 ЦК України, а тому господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Клопотання відповідача-1 щодо такого доказу, як договір №181/9-83 р від 21.02.2000р., не прийнято до уваги господарським судом, оскільки під час розгляду справи по суті судом на підставі ст.207 ГПК України задоволено клопотання третьої особи та залучено до справи копію договору №181/9-83р від 21.02.2000р., яка засвідчена начальником філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс".
Відповідно до ч.ч. 1,2,4 ст.91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Таким чином, із врахуванням того, що оригінал договору №181/9-83р від 21.02.2000р.,вилучений в приміщенні архівного відділу Овідіопольської райдержадміністрації 29.10.2018р. на виконання ухвали Овідіопольського районного суду від 26.10.2018р. у справі №509/4946/18, про що свідчить лист Архівного відділу Овідіопаольської районної державної адміністрації Одеської області від 13.11.2018р. №155/01-35, господарський суд вважає, що копія договору №181/9-83р від 21.02.2000р., яка засвідчена начальником філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", є належним і допустимим доказом, який свідчить про наявність у Міністерства оборони України права безкоштовного користування на власний розсуд 50 місцями під 20-футовими контейнерами, що розміщені на території ринку по вулиці Рожевій.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1.Позов Міністерства оборони України задовольнити частково.
2.Визнати недійсною додаткову угоду №18 від 30.11.2010р., укладену між Державним підприємством "ТВК" (67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 21, код ЄДРПОУ 24971375) та фізичною особою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до договору №28/2009 від 24.03.2009р. про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) судовий збір у розмірі 881 грн.
5.Стягнути з Державного підприємства "ТВК"(67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 21, код ЄДРПОУ 24971375) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) удовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 07 грудня 2018 р.
Суддя Г.Є. Смелянець