"05" грудня 2018 р.м. Одеса справа № 916/2273/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,
розглянувши справу № 916/2273/18
за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /ЄДРПОУ 20077720, адреса - 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, e-mail: ngu@naftogaz.com/
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" /ЄДРПОУ 03004808, адреса - 65017, м. Одеса, вул. Багрицького, 12-а/
про стягнення заборгованості у розмірі 10 805,52 грн.
за участю представників:
від позивача: Пронюк В.Я., довіреність в матеріалах справи;
від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, яке повернулось до суду 27.11.2018 року /а.с.44/. Причини неявки суду невідомі.
17.10.2018 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 2457/18) до товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" про стягнення заборгованості у розмірі 10 805,52 грн., з яких: 1 353,69 грн. - основний борг; 7 004,28 грн. - пеня; 736,30 грн. - три проценти річних; 1 711,25 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 05.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2273/18; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на "05" грудня 2018 р. о 12:00 год.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.10.2015 року між сторонами укладено договір №5445/15-ТН-23 постачання природного газу, на виконання якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 134 456,05 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.
Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений договором, у зв'язку із чим, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 1 353,69 грн. Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Вказані обставини зумовити звернення позивача до суду із позовом на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625,3 655 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 230, 231, 232 ГК України.
У судовому засіданні представник позивача публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Пронюк В.Я. позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.
Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" до судового засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що вбачається із повернутого на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що 20.11.2018 року представник відповідача отримав ухвалу суду від 05.11.2018 року.
Оскільки до суду не надано відзив відповідача на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 29.10.2015 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» /постачальник/ та товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» /споживач/ укладено договір № 5445/15-ТЕ-23 постачання природного газу /а.с. 16-23/.
Відповідними розділами договору сторони погодили предмет договору, кількість та фізико-хімічні показники газу, порядок та умови передачі газу, порядок обліку газу, ціну газу, порядок та умови проведення розрахунків, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, форс-мажор, порядок вирішення спорів, інші умови, строк дії договору.
25.11.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу № 5445/15-ТЕ-23 від 29.10.2015 року /а.с. 24/, умовами якої викладено з 01.12.2015 року банківські реквізити постачальника в іншій редакції. Решта умов договору залишилася незмінною та обов'язковою для виконання сторонами.
Згідно п. 1.1 договору позичальник зобовязується передати у власність споживачу у 2015 році природний газ, а споживач зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
З наданих позивачем та досліджених судом актів приймання-передачі природного газу /а.с. 25-26/, судом встановлено, що на виконання умов договору постачання природного газу № 5445/15-ТЕ-23 від 29.10.2015 року позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 134 456,05 грн.
Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно наданої позивачем довідки по операціях із товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів", позивачем за період з 01.10.2015 року по 31.03.2018 року відповідачем сплачено за отриманий природний газ кошти, у розмірі 133 102,36 грн. /а.с. 28/.
Таким чином судом встановлено наявну заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за договором постачання природного газу № 5445/15-ТЕ-23 від 29.10.2015 року у розмірі 1 353,69 грн.
Оскільки, відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за договором постачання природного газу № 5445/15-ТЕ-23 від 29.10.2015 року, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.
Суд зазначає, що спірні правовідносини регламентуються положеннями Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).
Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.
Проаналізувавши встановлені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору постачання природного газу № 5445/15-ТЕ-23 від 29.10.2015 року щодо повної сплати отриманого природного газу.
Оскільки відповідачем на виконання вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України не надано жодних доказів на спростовування наявної заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення основного боргу підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені за неналежне виконання умов договору, трьох відсотків річних та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 договору, споживач сплачує постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Положеннями п. 10.3 сторони погодили, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 7 004,28 грн. /а.с. 13-14/, суд зазначає, що розрахунок пені здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України, та з наступного дня від дня прострочення основного зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд зазначає, що розрахунок здійснено вірно, а саме інфляційні втрати становлять 1 711,25 грн., три відсотки річних становлять 736,30 грн.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками
Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № 6008643 від 27.09.2018 року (а.с. 12).
Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у повному обсязі, судовий збір у розмірі 1762,00 грн. підлягає стягненню з відповідача ТОВ "Одеський завод керамічних виробів".
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 248-252 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" /ЄДРПОУ 03004808, адреса - 65017, м. Одеса, вул. Багрицького, 12-а/ на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /ЄДРПОУ 20077720, адреса - 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, e-mail: ngu@naftogaz.com/ заборгованість за договором № 5445/15-ТЕ-23 постачання природного газу від 29.10.2015 року у розмірі 10 805,52 грн. /десять тисяч вісімсот п'ять гривень 52 копійки/, з яких: 1 353,69 грн. - основний борг; 7 004,28 грн. - пеня; 736,30 грн. - три проценти річних; 1 711,25 грн. - інфляційні втрати.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" /ЄДРПОУ 03004808, адреса - 65017, м. Одеса, вул. Багрицького, 12-а/ на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /ЄДРПОУ 20077720, адреса - 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, e-mail: ngu@naftogaz.com/ судовий збір у розмірі 1762,00 грн. /одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок/.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 грудня 2018 р.
Суддя Н.Д. Петренко