"05" грудня 2018 р.м. Одеса справа № 916/1881/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
розглядаючи справу № 916/1881/18
за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) /ЄДРПОУ 21647131, адреса - 02154, м. Київ, б-р. Русанівський, 8, e-mail: mtibu@mtibu.kiev.ua/
до відповідача: військової частини “ НОМЕР_1 ” /ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса - 65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1/
за участі залученої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 /
про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, у розмірі 35 622,21 грн.
за участю представників:
від позивача: Панасюк О.М., довіреність в матеріалах справи;
від відповідача: Абросимова Ю.Г., довіреність в матеріалах справи;
від третьої особи: не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.
05.09.2018 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (позивач, бюро) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 2032/18) до військової частини “ НОМЕР_1 ” (відповідач, військова частина) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, у розмірі 35 622,21 грн.
Ухвалою суду від 10.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1881/18; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на 03.10.2018 року.
03.10.2018 року ухвалою суду відкладено розгляд справи № 916/1881/18 на 07.11.2018 року.
07.11.2018 року судове засідання у справі № 916/1881/18 не відбулося у зв'язку із знаходженням судді на лікарняному з 06.11.2018 року по 12.11.2018 року включно. Після виходу судді з лікарняного, призначено судове засідання на 05.12.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог МТСБУ посилається на те, що бюро здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі, оскільки транспортний засіб відповідача на момент вчинення ДТП не був застрахований. У зв'язку із чим у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача.
Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 11, 509, 530, 625, 1191 ЦК України та Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
18.09.2018 року через канцелярію до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /вх. № 19022/18/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог МТСБУ. Відповідач зазначає, що оскільки постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, то завдана шкода має відшкодовуватись саме ним.
Військова частина “ НОМЕР_1 ” вказує, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 в момент скоєння ДТП, закріплений за військовою частиною на праві оперативного управління.
Відповідач посилаючись на положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вважає, що огляд транспортного засобу було проведено з порушеннями вказаної Методики, зокрема, без виклику заінтересованих осіб.
У судовому засіданні представник позивача МТСБУ Панасюк О.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача військової частини “ НОМЕР_1 ” Абросимова Ю.Г у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, повідомлений належимо чином, причини неявки суду невідомі.
Вислухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 16.05.2017 року о 13:45 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Audi 100 Avant, д/н НОМЕР_3 , по вул. Середня у м. Одесі, не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Toyota Rav4, д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 . Від зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
16.06.2017 року постановою Малиновського районного суду м. Одеси визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України /а.с. 14/.
Станом на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля автомобілем Audi 100 Avant, д/н НОМЕР_3 , не була застрахована, що вбачається із довідки з Централізованої бази даних МТСБУ від 16.05.2017 року /а.с. 14 зворот/.
18.05.2017 року ОСОБА_2 як власник автомобіля Toyota Rav4, д/н НОМЕР_4 , звернулась до МТСБУ із повідомленням про ДТП /а.с. 15/ та заявою про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП /а.с. 16/.
Згідно з п.п. «а» ч. 1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Внаслідок ДТП вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Rav4, д/н НОМЕР_4 , становить 37 331,42 грн., що вбачається із звіту № 05-06/2 про незалежну оцінку автомобіля /а.с. 22-28/.
Довідкою МТСБУ № 1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих від 07.09.2107 року та наказом МТСБУ № 8258 від 12.09.2017 року встановлено суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 34 952,21 грн.
13.09.2017 року МБСТУ перерахувало на рахунок ОСОБА_2 кошти у розмірі 34 952,21 грн., що вбачається із платіжного доручення № 1259557 /а.с. 13/.
За правилами ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У ході розгляду справи представники сторін пояснювали, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на час скоєння ДТП перебув у службових відносинах з військовою частиною “ НОМЕР_1 ”.
Отже на підставі положень ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини щодо службових відносин ОСОБА_1 із військовою частиною “ НОМЕР_1 ” не потребують доказуванню у даному судовому провадженні.
Положеннями п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
Відповідно до частини статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статей 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013р. № 6-108цс13.
З урахуванням роз'яснень Постанови № 4 від 01.03.2013 року суд критично оцінює доводи відповідача, що завдану під час ДТП шкоду, має відшкодовувати ОСОБА_1 . Оскільки ст. 1172 ЦК України чітко передбачено, що саме юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. ОСОБА_1 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак позивач правомірно звернувся до суду із позовом саме до військової частини “ НОМЕР_1 ”.
При цьому суд зазначає, що ОСОБА_1 може бути притягнутий до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з п. п. 38.2.1 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Таким чином до позивача після сплати страхового відшкодування потерпілому виникло право на регресний позов до відповідача військової частини “А 3519” в силу підпункту 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Частиною 1 ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неналежності звіту № 05-06/2 про незалежну оцінку автомобіля, оскільки відповідачем не заявлено відповідне клопотання про призначення експертизи, а також не надано власного звіту чи висновку спеціаліста, який би свідчив про необґрунтованість звіту № 05-06/2.
З урахуванням вказаного суд вважає доведеними позовні вимоги МТСБУ про стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 34 952,21 грн., у зв'язку із чим вказані позовні вимоги підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.
Судом встановлено, що позивачем на підставі рахунку-фактуру № 0506/2 від 05.06.2017 року та акту виконаних робіт від 13.07.2017 року /а.с. 20/ сплачено кошти у розмірі 670,00 грн. за складання протоколу огляду та фото фіксацію, визначення розміру шкоди, виклик заінтересованих осіб та виїзд до місця огляду транспортного засобу. Факт сплати коштів підтверджується платіжним дорученням № 0506/2рв від 17.07.2017 року /а.с. 13/.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, розглядаючи справу за правилами ч. 1 ст. 14 ГПК України, тобто в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 670,00 грн. не підлягають до задоволенню, так як вказані кошти не є сумою страхового відшкодування в розумінні ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а відтак не підлягають відшкодуванню в порядку регресу. Будь-яких інших підстав для стягнення даної суми, крім тих, що дана сума стягується в порядку регресу, позивачем не наведено.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги МТСБУ підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № 127354360 від 06.08.2018 року (а.с. 11).
Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог МТСБУ, судовий збір у розмірі 1762,00 грн. підлягає стягненню з відповідача військової частини “ НОМЕР_1 ”.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити частково.
2. Стягнути з військової частини “ НОМЕР_1 ” /ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса - 65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1/ на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) /ЄДРПОУ 21647131, адреса - 02154, м. Київ, б-р. Русанівський, 8, e-mail: mtibu@mtibu.kiev.ua/ суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 34 952,21 грн. /тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 21 копійка/.
3. Стягнути з військової частини “ НОМЕР_1 ” /ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_2 / на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) /ЄДРПОУ 21647131, адреса - 02154, м. Київ, б-р. Русанівський, 8, e-mail: mtibu@mtibu.kiev.ua/ судовий збір у розмірі 1762,00 грн. /одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок/.
4. В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 грудня 2018 р.
Суддя Н.Д. Петренко