"04" грудня 2018 р. Справа № 916/1883/18
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання: Матвієнко А.С.,
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Яременко Ю.Г., згідно довіреності №2040 від 12.10.2018р.
третьої особи: не з'явився,
розглянувши справу №916/1883/18 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар,8) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), про стягнення 16050,40грн.,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:
Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 09.09.2016р. з вини військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який керу вав автомобілем «УАЗ 31512» державний номерний знак НОМЕР_2 (що належить В/Ч НОМЕР_1 ), у м.Одеса була скоєна дорожньо-транспортна пригода (ДТП), внаслідок чого автомобіль «MITSUBISHI», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , отримав пошкодження. На думку позивача, вина ОСОБА_3 у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.10.2016р., оскільки водій ОСОБА_3 є військовослужбовцем та знаходився на час ДТП у службових відносинах з відповідачем, тому на підставі положень ст.1172 ЦК України особою, відповідальною за завдані збитки вважає відповідача. Позивач вказує, що на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була за страхована, а заподіяна відповідачем шкода, яка виникла внаслідок ДТП, не була відшкодована потерпілій особі, тому власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 з метою отримання відшко дування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповід ною заявою. МТСБУ у відповідності до п.“а” п.41.1. ст.41, ст.22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” було сплачено потерпілій у ДТП особі страхове відшкодування у розмірі 14750,40грн., крім того, позивачем також було понесено витрати на встановлення розміру збитку та збір документів в сумі 1300грн., із чого позивач вбачає обов'язок відповідача відшкодувати понесені позивачем витрати.
Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 18.09.2018р. за вх.№19019/18, де, посилаючись на п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013р. №4, ч.1ст.1191 ЦК України, постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 17.10.2016р., з огляду на визнання ОСОБА_4 винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності, вважає, що саме ОСОБА_1 має відшкодовувати шкоду. Крім того відповідач зазначає, що в силу ст.ст.1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ч.ч.1, 2 ст.137 ГК України майно, у т.ч. автомобіль «УАЗ 31512», військовий номер НОМЕР_4 , за ним закріплене на праві оперативного управління. Відповідач вказує, що в порушення п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. Наказом Міністерства юстиції України та ФДМУ №142/5/2092 від 24.11.2003р., огляд автомобіля МТСБУ проводився лише у присутності володільця, а ОСОБА_1 не залучався до огляду та не залучались і представники ВЧ НОМЕР_1 , так як вони є зацікавленими особами.
07.11.2018р. за вх.№22781/18 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій він зазначає, що згідно з роз'ясненнями, наведеними у абз.2 п.4 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо), а отже в силу ч.1 ст.1172 ЦК України, ст.11 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ВЧ НОМЕР_1 , будучи володільцем автомобілю УАЗ 31512, державний номерний знак НОМЕР_4 , водій якого спричинив ДТП, має відповідати за даним позовом. Крім того, позивач зазначає, що у відповідності до п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів виклик заінтересованих осіб на огляд ТЗ здійснюється у разі потреби, а не у обов'язковому порядку. При цьому, позивач вказує, що сума, яка була відшкодована позивачем потерпілій особі, встановлена на підставі Звіту про встановлення вартості матеріального збитку, виконаного фахівцем з відповідними повноваженнями, а тому відповідно відсутність представника відповідача при огляді пошкодженого транспортного засобу жодним чином не впливає на визначення розміру страхового відшкодування та не може бути підставою відмови у задоволенні позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2018р. (суддя Гуляк Г.І.) відкрито провадження по справі №916/1883/18 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ВЧ НОМЕР_1 про стягнення 16050,40грн., в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 01.10.2018р. о 15год.00хв.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справи №916/1883/18, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області №537 від 01.10.2018р. у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_5 у відставку, справу №916/1883/18 розподілено на суддю Малярчук І.А., у зв'язку з чим ухвалою суду від 05.10.2018р. вказану справу прийнято до провадження суддею Малярчук І.А., на стадії розгляду справи по суті, призначено розгляд справи по суті у засіданні суду на 05.11.2018р. о 10год.30хв.
Ухвалою суду від 23.10.2018р. перепризначено проведення розгляду справи по суті у судовому засіданні на 21.11.2018р. о 10год.30хв.
Ухвалою суду від 21.11.2018р. відкладено розгляд справи на 28.11.2018р. о 10год.00хв.
У судовому засіданні 28.11.2018р. судом оголошено протокольну перерву у судовому засіданні до 04.12.2018р. о 10год.30хв.
Клопотання відповідача від 18.09.2018р. за вх.№19013/18 про відкладення розгляду справи було судом задоволено.
Клопотання відповідача від 20.11.2018р. за вх.№23968/18 про витребування доказів задоволено ухвалою суду від 26.11.2018р.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.10.2016р. по справі №521/17035/16-п встановлено, що 09.09.2016р. о 18год.20хв водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «УАЗ 31512» державний номер НОМЕР_4 по вулиці Старопортофранківській, 105 у м. Одесі, під час руху не витримав безпечний боковий інтервал, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Мітсубіші» державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , чим порушив вимоги п.13.1. Правил дорожнього руху; внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження; вина правопорушника підтверджується зібраними по справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серія АП2 № 024505 від 19.09.2016 року; схемою ДТП; поясненнями правопорушника ОСОБА_1 ; поясненнями потерпілого ОСОБА_2 .
Згідно постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 17.10.2016р. по справі №521/17035/16-п ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУ про АП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
29.09.2016р. ОСОБА_2 подав до МТСБУ повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 09.09.2016р. о 18год.20хв. по вул. Старопортофранківській, 105.
02.11.2016р. ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату йому страхового відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність власника «Мітсубіші» не зареєстрована.
Позивачем до справи також подано у копіях посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2 від 03.03.2012р., свідоцтво від 01.11.2008р. про реєстрацію ТЗ, згідно якого за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль «Мітсубіші Ланцер 2.0», д.н. НОМЕР_5 .
Вартість матеріального збитку, завданого автомобілю ОСОБА_2 «Мітсубіші» встановлено в розмірі 15771,35грн. згідно звіту ФОП ОСОБА_7 від 10.11.2016р. №36358/16 з оцінки вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Мітсубіші Ланцер», д.н. НОМЕР_3 , пошкодженого в результаті ДТП, до якого додані ремонтна калькуляція №1568V від 01.11.2016р., протокол огляду колісного транспортного засобу від 01.11.2016р.
На підтвердження сплати страхового відшкодування ОСОБА_2 , якому нанесено шкоду в результаті ДТП, винним у якій визнано ОСОБА_1 , позивач подав платіжне доручення №9708рв від 08.12.2016р. на суму 14750,40грн., відповідно до наказу МТСБУ №9708 від 07.12.2016р. «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих», довідки МТСБУ №1 від 29.11.2016р.
Також, позивач платіжним дорученням №36358рв від 07.12.2016р. оплатив вартість послуг ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» по встановленню розміру збитку та збору документів в сумі 1300грн. згідно рахунку №36358 від 23.11.2016р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, суд дійшов наступних висновків.
Правовідносини сторін у дійсному спорі регулюються наступними положеннями чинного законодавства.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Із змісту п.п.1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За положеннями ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Пунктом 1 ст.1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як визначено п.1.6. ст.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну (п.п.22.1., 22.2. Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).
Відповідно до пп.33.1.4. п.33.1. Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Згідно пп.г) п.38.1.1. ст.38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Як передбачено пп.а) п.41.1. ст.41 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7. статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ст.ст.1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).
Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням (ч.ч.1, 2 ст.137 ГК України).
Відповідно до п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. Наказом Міністерства юстиції України та ФДМУ №142/5/2092 від 24.11.2003р., у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою або повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).
Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч.ч.1, 3, 4 ст.225 ГК України).
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).
Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.
З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Так, у відзиві відповідач зазначив, що у нього наявні сумніви стосовно звіту ФОП ОСОБА_7 від 10.11.2016р. №36358/16 з оцінки вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Мітсубіші Ланцер», д.н. НОМЕР_3 , пошкодженого в результаті ДТП, зокрема, з підстав того, що на огляд пошкодженого автомобіля відповідач не викликався. За таких умов суд зазначає, що у відповідності до п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. Наказом Міністерства юстиції України та ФДМУ №142/5/2092 від 24.11.2003р., виклик заінтересованих осіб для технічного огляду провадиться у разі потреби, тобто, вказана Методика не зобов'язує МТСБУ в обов'язковому порядку викликати відповідача, а наявність такої потреби відповідач суду не довів. Крім того, відповідач не обґрунтував в чому названий звіт з оцінки ТЗ не відповідає чинному законодавству та не надав будь-яких доказів, що спростовують документи, на підставі яких складено звіт.
Також, відповідач заперечує наявність у нього обов'язку відповідати за завдану шкоду через те, що автомобіль «УАЗ 31512» є державним майном та перебуває у його господарському віданні. З цих підстав суд зауважує, що п.1.6. ст.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відносить до власників транспортних засобів - юридичні осіб, які, зокрема, є законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права господарського відання, що спростовує неведені твердження відповідача.
Таким чином, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який керував автомобілем «УАЗ 31512», д.н. НОМЕР_2 , є винним у скоєнні ДТП за участю автомобіля «Мітсубіші», що належить ОСОБА_2 . В результаті вказаного ДТП, що сталася 09.09.2016р., автомобілю «Мітсубіші» було завдано пошкодження, що коштувало 15771,35грн., із яких МТСБУ, з підстав того, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як володільця «УАЗ 31512», не застрахована, відшкодувало ОСОБА_2 14750,40грн. Крім того, позивач поніс витрати в сумі 1300грн. на встановлення розміру збитку та збір документів за вказаною страховою подією, отже, наявні підстави для стягнення понесених позивачем витрат в сумі 14750,40грн. та 1300грн. з відповідача.
За попереднім розрахунком позивача сума понесених ним судових витрат складає 1762грн. судового збору.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню судом, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1762грн. підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Русанівський бульвар,8, код ЄДРПОУ 21647131) повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар,8, код ЄДРПОУ 21647131) 14750 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 40 коп. сплаченого страхового відшкодування, 1300 (одну тисячу триста) грн. витрат, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10 грудня 2018 р.
Суддя І.А. Малярчук