№2-а-248/08
09 жовтня 2008 року Торезький міський суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Стріжакової Т.В.
при секретарі Косолапової В.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача УПСЗН ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити недоплачену допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки, забезпечення проведення цих платежів, -
Позивач 11.07.2008 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області (УПСЗН), третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області (ГУ ДКУ), про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити щорічну допомогу, провести її перерахунок з виплатою різниці, стягнення моральної шкоди, зобов'язання забезпечення проведення цих платежів. Свої вимоги мотивував тим, що вона з 1986 року згідно із ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанов Кабінету Міністрів України (ПКМУ) як евакуйована із зони з підвищеним іонізуючим випромінюванням в наслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Призначений йому відповідачем розмір допомоги не відповідає нормам ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". До 2001р. такі виплати на його користь здійснював Фонд «Чорнобиль». З 2001р. виплати здійснювало УПСЗН, за цей період розмір виплат склав 203, 20грн., а він мав право на отримання допомоги у розмірі по 5 мінімальних заробітних плат, за вказаний період їй недоплачено 12092 грн. Відповідач відмовляється поновити порушене його право, посилаючись на ПКМУ, хоча відповідно до ст.113 Конституції України останній має право визначати порядок виплати допомоги, а не її розмір. На підставі ст.8, 62 Конституції України, ст.22 «Загальної Декларації прав людини, Соціальної Хартії, ст.19 ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії», ст.72 КАСУ підлягають застосуванню ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає, що до його вимог не може бути застосована позовна давність, оскільки його вимоги є вимогами компенсації шкоди, завданої здоров'ю. Крім того, йому завдана моральна шкода, яка складається з перенесених і триваючих душевних та фізичних стражданнях, зміні звичного укладу життя, відвідування різних інстанцій, вишукуванні джерел грошових коштів для придбання медикаментів., і підлягає задоволенню на підставі ст.56 Конституції України.
Просить визнати дії відповідача по обмеженню його права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі не менше п'яти мінімальних заробітних плат неправомірними, зобов'язати відповідача призначити йому вказану допомогу у розмірі не менше п'яти мінімальних заробітних плат, зобов'язати провести перерахунок з виплатою неотриманої різниці з 2001р., стягнути у відшкодування моральної шкоди 6000грн., зобов'язати ГУДКУ забезпечити проведення цих платежів (а.с. 1, 2).
Ухвалою суду від 18.07.2008 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено ГУ ДКУ(а.с.И).
23.09.2008 року позивач подав заяву про уточнення (зміну) позовних вимог, просив визнати дії УПСЗН неправомірними при виплаті допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки, зобов'язати відповідача здійснити виплату недоплаченої допомоги на оздоровлення із розрахунку: за 2003р. - 205грн.х3-15, 70грн.=599, 30грн., за 2004р. - 290грн.х3-15, 70грн.=854, 30грн., за 2005р. -332грн.х3-75грн.=921грн., за 2007р. - 460грн.х3-75грн.= 1305грн., всього 3679, 60грн., зобов'язати ГУ
ДКУ забезпечити розрахунково-касове обслуговування УПСЗН на недоплачену суму
3679, 60грн. (а.с.42).
У судовому засіданні позивач дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив визнати дії УПСЗН неправомірними при виплаті допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки, зобов'язати відповідача здійснити виплату недоплаченої допомоги на оздоровлення із розрахунку: за 2003р. - 205грн.х3-15, 70грн.=599, 30грн., за 2004р. - 290грн.х3-15, 70 грн.=854, 30грн., за 2005р. - 332грн.х3-75грн.=921грн., за 2007р. - 460грн.х3-75грн.=1305грн., всього 3679, 60грн., зобов'язати ГУ ДКУ забезпечити розрахунково-касове обслуговування УПСЗН на недоплачену суму 3679, 60грн.
Представник відповідача УПСЗН позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН, має 2 категорію, є евакуйованою із зони відчуження у 1986р. в наслідок аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", мала право у 2003, 2004, 2005, 2007р.р. на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Згідно із ст.62 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (КМУ), рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади. На підставі ст.117 Конституцій України КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання, тому всі виплати, передбачені Законом №796-ХІІ, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених ПКМУ. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією вказаного Закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно із ч.2 ст.95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. ПКМУ № 987 від 20.06.2000 р. «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством в межах наявних фінансових ресурсів. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансуються з Фонду, затверджуються ЗУ Про державний бюджет на відповідний рік. Виходячи із фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому ПКМУ № 836 від 26.07.1996р., ПКМУ №562 від 12.07.2005р.
Позивачу не може бути виплачена допомога у розмірі, якому він вимагає, такі суми не закладені у бюджет, відсутні кошти у держави на задоволення вимог позивача. Вважає дії УПСЗН при призначенні та виплаті позивачу компенсації на оздоровлення правомірними і просить позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити
Представник відповідача ГУ ДКУ, повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, просив справу розглядати у його відсутності, за позовом надав заперечення (а.с.17).
Вислухавши позивача, представника відповідача УПСЗН, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що позивач є евакуйованою із зони відчуження у 1986р., має 2 категорію, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.6, 7). 08.12.2001 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4, актовий запис №395, прізвища після одруження: ОСОБА_4, ОСОБА_4 (а.с.9). Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу даний шлюб розірваний, про що зроблено 19.11.2004 року запис за №307, прізвища після розірвання шлюбу - ОСОБА_4 (а.с.10). На звернення позивача про доплату щорічної допомоги на оздоровлення УПСЗН листом від 22.02.2008 року відповіло відмовою (а.с.3). Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області утворюються рішенням міської ради, є підконтрольним та підзвітним міській раді, є юридичною особою (а.с.26-32). Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області є територіальним органом Державного казначейства України, юридичною особою (а.с.20, 21)
У письмових запереченнях до даного позову представник ГУ ДКУ вказав, що позовні вимоги не визнає, оскільки позивач посилається на ПКМУ від 21.12.2005р. №1232 «Положення про Державне казначейство України» та просить зобов'язати ГУ ДКУ забезпечити розрахунково-касове обслуговування УПСЗН, але згідно із п.3 вказаної постанови органи державного казначейства України проводять розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на підставі наданих платіжних документів та зареєстрованих зобов'язань, в межах своїх повноважень здійснюють контрольні функції. Також здійснення розрахунково-касового
обслуговування УПСЗН передбачено договором на розрахунково-касове обслуговування,
укладеним між управлінням Державного казначейства у м.Торезі ГУ ДКУ та УПСЗН. Обслуговування розпорядників бюджетних коштів здійснюється у порядку, встановленому ст.48, 51 Бюджетного кодексу України, тобто здійснення платежів з рахунків УПСЗН можливо лише при наданні ним до ГУ ДКУ платіжних доручень. ГУ ДКУ не наділені повноваженнями самостійно здійснювати видатки без відповідних бюджетних призначень та документів, необхідних для здійснення розрахунково-касового обслуговування. Потреби в зобов'язанні ГУ ДКУ виконувати завдання, які вже покладенні на ГУ ДКУ ПКМУ 21.12.2005р. №1232 - немає. ГУ ДКУ не знаходиться з позивачем у правовідносинах, своїми діями або бездіяльністю не порушувало законних прав та інтересів позивача. Просить у позовних вимогах до ГУ ДКУ відмовити (а.с. 18, 19).
Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991року №796-ХІІ у статті 48 передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 1 та 2 групи у розмірі п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - чотири мінімальні заробітні плат, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат, громадянам, які були евакуйовані із зони відчуження у 1986 році 2 категорії- 3 мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановами КМУ від 26.07.1996р. № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» всупереч ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" установлено розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі. В цих постановах закріплено конкретні розмірі допомоги, що суперечить Закону №796-ХІІ, котрим визначено кратність одноразової допомоги залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється законом.
УПСЗН виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у таких розмірах:
• - за 2003 рік у сумі 15грн.70коп. виплачено 21.08.2004 року (а.с.39),
• - за 2004 рік у сумі 15грн.70коп. виплачено 23.06.2005 року (а.с.4),
• - за 2005рік у сумі 75грн. виплачено 23.12.2005 року (а.с.5),
• - за 2007 рік у сумі 75грн. виплачено 30.11.2007 року (а.с.5).
Мінімальна заробітна плата за вказані періоди складає:
• - на 21.08.2004 року - 205грн. (ст.89 ЗУ «Про державний бюджет на 2004 рік»),
• - на 23.06.2005 року - 290грн. (ст.83 «Про державний бюджет на 2005 рік»),
• - на 23.12.2005 року - 332грн. (ст.83 «Про державний бюджет на 2005 рік»),
• - на 30.11.2007 року - 460грн. (ст.76 «Про державний бюджет на 2007 рік»).
Тому недоплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення складає:
• - за 2003 рік - 205грн.хЗ-15, 70грн.=599грн.30коп.,
• - за 2004 рік - 290грн.хЗ-15, 70грн =854грн.30коп.,
• - за 2005 рік - 332грн.хЗ-75грн.=921 грн.,
• - за 2007 рік- 460грн.хЗ-75грн.=1305грн.
Сума недоплат за 2003, 2004, 2005, 2007 роки складає 3679грн.60коп.
Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній и культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Відповідно до ст.8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч.1 ст.9 Конституції України).
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони,
які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм ст.48 ЗУ вказаного Закону від 28.02.1991 року №796-ХІІ.
Відповідач УПСЗН є суб'єктом владних повноважень, у позові ставиться питання, яке відноситься до сфери публічно-правових відносин; тому відповідно до ст.2, 17 КАСУ даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Постанови та інші нормативно-правові акти готуються на підставі Законів, актів чи доручень Президента України, актів КМУ, рішень урядових комітетів, доручень Прем'єр-міністра (пункт 10 розділу УІ Тимчасового регламенту КМУ від 05.06.2000 року №915).
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році ПКМУ №836 від 26.07.1996р. розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, тільки був змінений ПКМУ №562 від 12.07.2005р., він не відповідає розміру, встановленому іншими законами. Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати згідно із вказаними ЗУ "Про Державний бюджет України на 2003 рік", "Про Державний бюджет України на 2004 рік" регулярно зростав кожний наступний рік і протягом року. При цьому вказані закони не містили обмежень щодо застосування ст.48 Закону №796-ХІІ.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, звуження змісту та обсягу прав людини не допускається, і виходячи із принципу адміністративного судочинства - верховенства права та загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, якими є Постанови КМУ, при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст.48 Закону №796-ХІІ та статті законів, якими передбачені мінімальний розмір заробітної плати, а не Постанова КМУ №836.
Відповідно до ч.4ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин та з урахуванням спеціального Закону №796-ХІІ, Торезьке УПСЗН Донецької області повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати. Позивачем було дотримано умови отримання вказаної допомоги - на законних підставах він перебуває на обліку у відповідача, тому він має законні сподівання на отримання зазначених Законом коштів.
Суд оцінює посилання представника відповідача на те, що Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки виключають можливість застосування встановлених в цих Законах розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ як таке, що не ґрунтується на законі і є безпідставним. Зі змісту Законів, які визначали розмір мінімальної заробітної плати не вбачається обмежень щодо можливості застосування цього розміру з метою реалізації норми ст.48 Закону №796-ХІІ.
Суд також критично оцінює ствердження відповідача про те, що для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення позивачу, передбаченої ст.48 Закону №796-ХІІ, необхідно застосовувати ПКМУ № 836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005р. В цих постановах закріплено конкретні розмірі допомоги, що суперечить Закону №796-ХІІ, котрим визначено кратність одноразової допомоги залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється Законом. Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом №796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, у тому числі допомоги на оздоровлення. При вирішенні даного спору Закони України мають пріоритет над підзаконними нормативними актами, якими є ПКМУ. У Законі №796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя, здоров'я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого ЗУ №796-ХІІ, є безпідставним. Тому при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення застосовувати вказані постанови КМУ не можна.
Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, та положення ч.1ст.58
Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи: реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не можуть бути прийняті до уваги.
Також суд не приймає до уваги посилання УПСЗН на те, що п.30 чт.71 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» №489-У від 19.12.2006 року «з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом» дію абзаців 2-7 ч.4 ст.48 ЗУ №796-Х1 їв частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено на 2007 рік.
Стаття 71 ЗУ №796-ХІІ, яка діє з 01.01.2007 року, вказує на неможливість зупинення дії норм цього Закону іншими законам, крім законів про несення змін до нього. Відповідних змін до норм спеціального Закону 796-ХІІ внесено не було в частині виплати допомоги. Поряд з тим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України постановлено рішення №6-рп/2007, яке має преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів щодо досліджених ним правовідносин, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, п.30 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» №489-У від 19.12.2006 року. Конституційний Суд України відзначив, що положеннями ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбаченими іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Викладене свідчить, що відповідач зобов'язаний виплатити розмір спірної допомоги позивачу за 2007 рік у відповідності до ст.48 ЗУ №796-ХІІ, а саме у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати.
Стосовно вимог позивача щодо зобов'язання ГУ ДКУ забезпечити казначейське обслуговування УПСЗ, а саме касове обслуговування УПСЗН та контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і проведення платежів на виплату йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 рік, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач не надав доказів порушення його прав та інтересів з боку ГУ ДКУ. Відповідно до Типового Положення про Головне управління державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі основним завданням ГУ є: забезпечення казначейського обслуговування Державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язанням; у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства: ведення бухгалтерського обліку і складання звітності при виконанні державного і місцевого бюджетів.
Отже вимоги позивача щодо зобов'язання ГУ ДКУ забезпечити казначейське обслуговування УПСЗН, а саме розрахунково-касове обслуговування УПСЗН та контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і проведенні платежів на виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки прямо передбачені законодавством України і на теперішній час не порушені, тому у суду відсутній предмет розгляду по справі (рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень), який би можливо було перевірити на предмет відповідності вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Тому вимоги позивача підлягають задоволенню частково, необхідно визнати неправомірною відмову УПСЗН у виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст.48 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2003, 2004, 2005, 2007 роки, зобов'язати УПСЗН здійснити виплату недоплаченої щорічну допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки у сумі 3679рн.60коп., у іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись: ст.22 «Загальної Декларації прав людини», ст.8, 9, 16, 19, 22, 46, 50, 55 Конституції України, ст. 1, 13, 48, 62, 63, 70 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р., ЗУ «Про Державний бюджет на 2003 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2004 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2005 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 60, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити недоплачену допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки, забезпечення проведення цих платежів -задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області у виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст.48 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2003, 2004, 2005, 2007 роки.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради здійснити ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення: за 2003 рік в розмірі 599грн.30коп., за 2004 рік - 854грн.30коп., за 2005 рік - 921 грн., за 2007 рік - 1305 грн., всього 3679грн.60коп.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 09 жовтня 2008 року в присутності позивача та представника УПСЗН.
Постанова буде виготовлена в повному обсязі 09 жовтня 2008 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд:
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.