Ухвала
Іменем України
04 липня 2007 року
м. Севастополь Справа № 2-22/1085-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 23.03.2007 у справі № 2-22/1085-2007А
за позовом дочірнього підприємства "Хлібоприймальний пункт Еліта" (вул. Тельмана, 2, місто Красногвардійське, Автономна Республіка Крим,97000)
до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Комсомольська, 4, місто Красногвардійське, Автономна Республіка Крим, 97000)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2007 у справі № 2-22/1085-2007А позов дочірнього підприємства "Хлібоприймальний пункт Еліта" задоволено частково.
Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим від 29.09.2006 № 0000412301/2 у частині донарахування податку на додану вартість у сумі 57 935 грн та застосування фінансових санкцій у сумі 28967 грн, у решті позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що податковий кредит сформований на належним чином оформлених податкових накладних, а тому відповідач неправомірно здійснив донарахування податку на додану вартість у сумі 57 935 грн та застосував фінансові санкції у сумі 28 967 грн.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що податковий кредит сформований на податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Барт-Сервіс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Велмар», реєстраційні та статутні документи яких визнані недійсними з моменту реєстрації, а тому такі податкові накладні не мають юридичної сили і не можуть бути підставою для включення ціни придбання товару до податкового кредиту.
У судовому засіданні 13.06.2007 відповідач підтримав свої вимоги.
Представник позивача у судовому засіданні 13.06.2007 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду залишити без змін.
Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим провела планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2005, про що 11.05.2006 складено акт № 481/23-1/32192288 (т. 1, а. с. 14-31).
На підставі зазначеного акту Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим 17.05.2006 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000412301/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 104 773 грн та застосування фінансових санкцій у сумі 52 386,5 грн (т. 1, а. с. 102).
Рішенням Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим від 21.07.2006 № 582/25-0 за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим від 17.05.2006 № 0000412301/0 залишено без змін (т. 1, а. с. 97-101).
За результатами адміністративного оскарження Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим 25.07.2006 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000412301/1 (т. 1, а. с. 112 ).
Рішенням Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 26.09.2006 № 2140/10/25-007 за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим від 17.05.2006 № 0000412301/0 (від 25.07.2006 № 0000412301/1) скасовано в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 5 834,00 грн та застосування фінансових санкцій у сумі 2 917,00 грн (т. 1, а. с. 103-109).
За результатами адміністративного оскарження Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим 29.09.2006 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000412301/2 про донарахування податку на додану вартість у сумі 98 939 грн та застосування фінансових санкцій у сумі 49 469,5 грн (т. 1, а. с. 32).
Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим від 29.09.2006 № 0000412301/2 у частині донарахування податку на додану вартість у сумі 57 935 грн та застосування фінансових санкцій у сумі 28 967 грн (т. 1, а. с. 89).
Підставою для донарахування податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій у зазначених сумах стали наступні обставини.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Велмар» згідно накладної від 11.01.2005 № 17 на загальну суму 22 466, 40 грн (т. 2, а. с. 109), накладної від 27.01.2005 № 42 на загальну суму 205 548, 00 грн (т. 2, а. с. 119) відвантажено товар -зернові культури, зерносуміш на адресу позивача. Товариством з обмеженою відповідальністю «Велмар» були виписані податкові накладні: № 17 від 11.01.2005, № 42 від 27.01.2005 (т. 1, а. с. 67, 68). Позивачем зазначені податкові накладні відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) № 3/15-44 від 01.02.2005 (т. 2, а. с. 53-59).
Виконання умов поставки підтверджується авансовим звітом № 17 від 20.01.2005 на суму 10 000,0 грн (фіскальний номер чека РРО 0145 від товариства з обмеженою відповідальністю «Велмар» за сорго у сумі 10 000,0 грн); авансовим звітом №18 від 21.01.2005 на суму 10 000,0 грн (фіскальний номер чека РРО 0151 від товариства з обмеженою відповідальністю «Велмар» за сорго у сумі 10 000,0 грн.); авансовим звітом №20 від 24.01.2005 на суму 2466,4 грн (фіскальний номер чека РРО 0167 від товариства з обмеженою відповідальністю «Велмар» за сорго у сумі 2466,4 грн); договорами передачі простих векселів № 1 від 14.01.2005, № 2 від 28.01.2005, № 7 від 18.04.2005, векселями та актами прийому-передачі векселів, товаро-транспортними накладними (т. 2, а. с. 102-104, 147-150).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Барт-Сервіс» згідно накладної від 14.03.2005 № РН-0000189 відвантажено на адресу дочірнього підприємства "Хлібоприймальний пункт Еліта" зернові культури на загальну суму 132 322, 00 грн (т. 2, а. с. 61). На зазначену суму товариством з обмеженою відповідальністю «Барт-Сервіс» була виписана податкова накладна № 189 від 14.03.2005 (т. 1, а. с. 64), яка відображена позивачем в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) № 3/15-44 від 01.02.2005 (т. 2, а. с. 53-59).
Виконання умов поставки підтверджується договором передачі простих векселів № 6 від 15.03.2005 (т. 2, а. с. 82), актом прийому-передачі (т. 2, а. с. 83), векселями (т. 2, а. с. 84-85), товарно-транспортними накладними.
В акті перевірки зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Барт-Сервіс» та товариство з обмеженою відповідальністю «Велмар» не є платниками податку на додану вартість, оскільки їх реєстраційні та статутні документи визнані недійсними з моменту реєстрації, а тому позивачем у порушення підпункту 7.2.4 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту включені суми податку не підтверджені належно оформленими податкими накладними.
Судова колегія вважає, що висновки відповідача не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції Закону України на момент виникнення спору, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 того ж Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (звернення) і основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону передбачено, що не дозволяється включення у податковий кредит будь-яких витрат зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом робіт (послуг) або банківським документом, який підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Як вбачається із матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Велмар» було зареєстровано як платник податку на додану вартість в Державній податковій інспекції у Солом'янському районі міста Києва з 01.08.2003, що підтверджується свідоцтвом № 36082441 (т. 2, а. с. 49). Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 04.03.2005 визнані недійсними Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності з моменту видачі та свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Велмар» (т. 1, а. с. 46). Актом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 20.03.2006 № 2736 анульована реєстрація платника податку на додану вартість - товариства з обмеженою відповідальністю «Велмар» (т. 3, а. с. 21).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Барт-Сервіс» було зареєстроване як платник податку на додану вартість в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі міста Києва з 22.04.2004, що підтверджується свідоцтвом № 37081491 (т. 1, а. с. 86). Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11.11.2005 визнані недійсними Статут товариства з обмеженою відповідальністю «Барт-Сервіс» з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його видачі (т. 3, а. с. 39-41). Актом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 21.02.2006 № 2425/29-203 анульована реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю «Барт-Сервіс» як платника податку на додану вартість (т. 1, а. с. 73).
Але на дату здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних товариство з обмеженою відповідальністю «Велмар» і товариство з обмеженою відповідальністю «Барт-Сервіс» були зареєстровані належним чином як платники податку на додану вартість. Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом 22.02.2007 товариство з обмеженою відповідальністю «Барт-Сервіс» значиться у реєстрі (т. 1, а. с. 115). Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою відповідальністю «Велмар» до 10.03.2006 значилось у реєстрі (т. 1, а. с. 69-70).
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» особи, зареєстровані як платники податку, мають виключне право на нарахування податку та складання податкових накладних.
Таким чином, податковий кредит позивачем був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних особами, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість.
Визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника податку на додану вартість, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними.
Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність усіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків постачальниками, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Наступне задоволення позову стосовно особи, що не сплачувала податки, але була зареєстрована платником податку на додану вартість, при встановленні судом факту здійснення господарської операції, внаслідок якої видана належно оформлена податкова накладна, і необізнаності платника податку-покупця з обставинами, які могли бути підставами для вимог до його контрагентів про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, не може бути підставою для покладення відповідальності за несплату податку на додану вартість не на постачальника, а на покупця.
Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Не може тягнути за собою покладення відповідальності за несплату податку на додану вартість не на постачальника, а на покупця й здійснення господарської операції, внаслідок якої видана податкова накладна, після задоволення позову про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, при необізнаності покупця з обставинами, які могли бути підставами для наведених позовних вимог, коли запис про таке припинення не було здійснено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в установленому законодавством порядку на дату укладення договору чи дату здійснення господарської операції.
За змістом підпункту “б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Тобто, податкове зобов'язання може нараховуватись лише платнику податку, яким покупець, за наведених обставин, не є.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 того ж Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2. статті 10 зазначеного Закону).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку постачальником (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку постачальником, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.
З урахуванням викладеного, підстав для донарахування податку на додану вартість сумі 57 935 грн та застосування фінансових санкцій у сумі 28 967 грн немає, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим від 29.09.2006 № 0000412301/2 у цій частині підлягає визнанню нечинним.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2007 у справі № 2-22/1085-2007А підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2.Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2007 у справі № 2-22/1085-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
Т.П. Фенько