ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
22.06.07 Справа № 13/353.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Луганськ» м. Луганськ
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМІНЬ», с. Мусіївка
про стягнення 10781 грн. 60 коп.
Суддя
Яресько Б.В.
За участю:
Секретар судового засідання Савенко В.Ю.
Від позивача
Моргунов С.В. дов. № 1 від 10.02.2007 р.
Від відповідача
Не прибув
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення боргу в сумі 9814 грн. 93 коп., та пені в сумі 966 грн. 67 коп.
Позивач позов підтримав.
Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.
Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд
ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору № 252 від 08.09.2006 р. позивач здійснив поставку відповідачу протягом 02.10.2006 - 23.10.2006 р. продукції на загальну суму 9814 грн. 93 коп. Факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних та довіреностей.
Відповідно до п. 3.1. договору та умов зазначених у специфікаціях оплата продукції на суму 182 грн. 11 коп. повинна бути здійснена 25.12.2006 р., в решті 31.10.2006 р.
Відповідач у встановлений строк зобов'язання не виконав, за одержану продукцію не розрахувався.
Факт наявності заборгованості в сумі 9814 грн. 93 коп. підтверджується актом звірення взаємних розрахунків станом на 20.06.2007 р.
Відповідно до п. 5.1. договору за порушення строків оплати продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 9814 грн. 93 коп., та пеню в сумі 966 грн. 67 коп.
Згідно наданого позивачем уточненого розрахунку суми пені її розмір складає 585 грн. 98 коп.
Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.
Відповідачем порушені зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати одержаної продукції в сумі 9814 грн. 93 коп.
Позивачем також заявлена вимога щодо стягнення пені в сумі 966 грн. 67 коп. Згідно уточненого розрахунку пені її розмір складає 585 грн. 98 коп. Позивачем пеня розрахована виходячи з розміру 0,05 % за день прострочення.
З врахуванням положень 343 Господарського кодексу України які передбачають, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня вимоги позивача щодо стягнення пені задовольняються частково в сумі 545 грн. 84 коп., в решті вимог стосовно стягнення пені слід відмовити.
Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі -103 грн. 61 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 113 грн. 28 коп., в решті на позивача.
Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМІНЬ» Луганська область, Міловський район, с. Мусіївка вул. Радянська 15 ідентифікаційний код 25368391 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Луганськ» м. Луганськ 6-й Лутугинський проїзд 3 ідентифікаційний код 23475349 борг в сумі 9814 грн. 93 коп., пеню в сумі 545 грн. 84 коп., державне мито у сумі -103 грн. 61 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 113 грн. 28 коп., наказ видати.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Б.В. Яресько