ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
22.06.07 Справа № 13/352
За позовом комунального підприємства “Луганська обласна “ФАРМАЦІЯ» м. Луганськ
до Луганської благодійної організації “Міська дитяча лікарняна каса» м. Луганськ
про стягнення 7574 грн. 35 коп.
Суддя
Яресько Б.В.
За участю:
Секретар судового засідання Савенко В.Ю.
Від позивача
Нікітін О.Є дов. № 568 від 22.05.2007 р.
Від відповідача
Не прибув
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся з позовом про стягнення суми боргу 5712 грн. 16 коп., 1462 грн. 32 коп. втрат від інфляції та 3 % річних -399 грн. 87 коп.
Позивач позов підтримав.
Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.
Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд
ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору № 197 від 27 квітня 2004 року позивач здійснював через належні центральні районні аптеки № 7, 8 відпуск ліків, які в порушення умов договору відповідач одержавши не оплатив в повному обсязі в наслідок чого виникла заборгованість, за ліки відпущені через аптеку № 7 в сумі 1697 грн. 35 коп., що підтверджується актом звірення розрахунків від 01.12.2005 року, та через аптеку № 8 в сумі 4014 грн. 81 коп., що підтверджується актом звірення від 01.12.2005 р.
Загальна сума боргу за договором № 197 від 27.04.2004 р. складає 5712 грн. 16 коп.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу (листи від 04.11.2005 р. № 68, від 05.11.2005 р. № 325, претензії від 26.05.2006 р., 28.11.2006 р. № 412)
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 5712 грн. 16 коп., та втрат від інфляції за період з грудня 2004 р. по квітень 2007 року в сумі 1462 грн. 32 коп., 3 % річних -399 грн. 87 коп.
Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі -102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 44,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Луганської благодійної організації “Міська дитяча лікарняна каса» м. Луганськ, кв. Дружби 16 кв. 62 ідентифікаційний код 26341537 на користь комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація» м. Луганськ, вул. Леніна 1 ідентифікаційний код 01975442 борг в сумі 5712 грн. 16 коп., 1462 грн. 32 коп. втрат від інфляції, 3 % річних -399 грн. 87 коп. , державне мито у сумі -102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Б.В. Яресько