Справа №22ц-7120/08 р. Головуючий у 1 інстанції - Букрєєва І.А.
Категорія - 26 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
16 жовтня 2008 р. Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Соломахи Л.І.
Олєйникової Л.С. при секретарі: Стефановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве на рішення Єнакіївського міського суду від 27 серпня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Єнакіївського міського суду від 27 серпня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2. були задоволені частково: з Фонду на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 12000 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Фонд приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, визначення факту наявності якої входить до компетенції МСЕК. Крім того, Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 р. було виключено норму, яка регулює питання відшкодування моральної шкоди. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» виплата Фондом грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди з 1 січня 2008 р. припинена. Оскільки позивач звернувся до суду за виплатою в липні 2008 р., то відшкодування повинно бути проведено підприємством, з вини якого стався нещасний випадок, відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України або ст.. 237-1 КЗпП України. Також вважають, що позивачем неправильно трактуються вимоги ст.. 58 Конституції України.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивач до судового не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно зібраним доказам, позивач тривалий час знаходився в трудових відносинах з підприємством вугільної промисловості. У зв'язку з виконанням трудових обов'язків у шкідливих умовах, він отримав професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт, за яким на підставі висновку обласної конфліктної МСЕК від 11.10.2005 р. йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40%.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон), при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки право на відшкодування моральної шкоди по професійному захворюванню в останнього виникло в період дії вищевказаного Закону.
В результаті пошкодження здоров'я позивач відчуває моральні страждання і вимушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту. Враховуючи надані докази, суд правильно визначив розмір грошової компенсації, який встановлено в межах діючого законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи, з додержання принципів розумності та справедливості.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Не можуть бути прийнятими також до уваги посилання Фонду на Закони України від 23.02.2007 p., яким із Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключено норму, що передбачала відшкодування моральної шкоди, оскільки згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Безпідставні доводи Фонду про необхідність покладення обов'язку відшкодування моральної шкоди на підприємство, оскільки з введенням в дію вищевказаного Закону, такий обов'язок було покладено на Фонди.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду від 27 серпня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.