Справа №345/1554/16-к
Провадження № 1-кп/345/10/2018
07.12.2018 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
з участю: прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015090170000444 про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , освіта середня технічна, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, громадянина України, за ч.1 ст.186 КК України,-
що ОСОБА_5 органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж).
Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах:
Так, 23.03.2016 року близько 17.30 год. ОСОБА_6 , з метою проведення реклами та продажу біжутерії, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 , перебував неподалік парку ім. І.Франка, що в м. Калуші по вул. Івано - Франківській, де зустрів ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Перебуваючи біля центрального входу в парк в парк ім. І.Франка, між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виникла розмова відносно продажу біжутерії, що знаходилась у валізі ОСОБА_6 .
У цей час у ОСОБА_5 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна.
Реалізовуючи свій корисливий умисел, ОСОБА_5 , та з метою незаконного збагачення, відкрито викрав валізу вартістю - 500,00 грн., в якій знаходилась біжутерія (браслети - 9 різних найменувань, каблучки - 8 різних найменувань, кульчики - 7 різних найменувань, сережки - 12 різних найменувань, кулони - 7 різних найменувань, ланцюжки - 7 різних найменувань, 1 перстень, дві підвіски) вартістю 3 586,00 грн.
При цьому, ОСОБА_6 , будучи законним володільцем згаданого майна, усвідомлював, що ОСОБА_5 вчиняє його відкрите викрадення та заперечував проти цього.
У свою чергу ОСОБА_5 , ігноруючи волю потерпілого ОСОБА_6 , протиправно, відкрито вилучив майно останнього загальною вартістю 4 086,00 грн. та розпорядився викраденим на власний розсуд.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, і підтвердив, що злочин вчинив при вищенаведених обставинах, з корисливих спонукань та що дійсно він 23.03.2016 року відкрито викрав у ОСОБА_6 валізу, в якій знаходилась біжутерія. На даний час викрадена валіза з біжутерією повернута. У вчиненому щиросердечно розкаюється, просить суворо не карати.
Суд, визнавши у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , який повністю визнав свою вину у вчиненому і не бажає досліджувати у судовому засіданні докази, які були зібрані в процесі досудового слідства і прокурор та інші учасники не заперечують проти цього. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненому ним злочині у судовому засіданні доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст. 186 ч. 1 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного і обставини справи.
До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання вини обвинуваченим, щире каяття у вчиненому, відшкодування збитків.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Щодо особи обвинуваченого, то суд враховує те, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря - психіатра та лікаря-нарколога не числиться, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Зважаючи на положення статті 50 КК України, якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що “ особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів ”, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, всі пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих обставин, позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу, позицію обвинуваченого та його захисника, які просили суворо не карати, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч.1 ст.186 КК України, а саме у вигляді штрафу, з врахуванням обставин справи і наслідків злочину.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 373, 374, 376 КПК України, ст. ст. 65 КК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим за ч.1 ст.186 КК України та призначити покарання - штраф у розмірі 70 ( сімдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 гривень.
Речові докази: валізу коричневого кольору із вмістом біжутерії, яка знаходиться на зберіганні ОСОБА_7 , - повернути ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області шляхом подання апеляції протягом 30 діб з часу проголошення.
Головуючий: