Справа № 344/20185/18
Провадження № 1-кс/344/9902/18
07 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42018090000000057 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України,-
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого посилався на те, що у провадженні СУ ГУНП в Івано-Франківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42018090000000057 від 09.08.2018, за фактом вимагання неправомірної вигоди начальником Івано-Франківського обласного бюро судово-медичних експертиз ОСОБА_5 , тобто за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
В ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що начальник Івано-Франківського обласного бюро судово-медичних експертиз ОСОБА_5 протягом тривалого часу вимагає та систематично отримує неправомірну вигоду від працівників бюро в різних сумах за безперешкодне здійснення ними своєї професійної діяльності, в іншому випадку зі сторони ОСОБА_5 буде чинитися психологічний і моральний тиск та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
Окрім цього встановлено, що начальник Івано-Франківського обласного бюро судово-медичних експертиз ОСОБА_5 вимагав та отримав у підлеглого працівника бюро неправомірну вигоду у розмір 50% виділеної ним же премії за листопад 2018 року в сумі 6500 гривень.
04 грудня 2018 року ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України. 06.12.2018 до підозрюваного ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого-судді або суду. Арешт майна може передбачати заборону для особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Згідно пункту 2 ч. ч. 2 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою спеціальної конфіскації.
Частиною 4 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Вчинені ОСОБА_5 кримінальні правопорушення відносяться до категорії тяжких корупційних злочинів і санкцією ч. 3 ст. 368 КК України передбачено покарання у вигляді конфіскації майна та зі спеціальною конфіскацією, у зв'язку з чим належить арештувати майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 .
Поряд з наведеним, згідно інформаційної довідки № 148256205 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності підозрюваного ОСОБА_5 перебуває домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлова будівля, столярна майстерня загальною площею 202,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_5 , зокрема з метою запобігання втрати, зникнення, відчуження чи пошкодження даного майна, що може перешкодити кримінальному провадженню просив накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_2 .
Слідчий клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задоволити.
Володілець (власник) майна в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
Заслухавши слідчого та дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб..
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а згідно з ч. 2 - документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно інформаційної довідки № 148256205 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майн, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об”єктів нерухомого майна щодо суб”єкта, у власності підозрюваного ОСОБА_5 перебуває домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частки нежитлової будівлі, столярної майстерні загальною площею 202,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_5 , зокрема з метою запобігання втрати, зникнення, відчуження чи пошкодження даного майна, що може перешкодити кримінальному провадженню вважаю вказаний захід забезпечення доцільним, співмірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження, тому клопотання слід задоволити частково.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задоволити частково.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_2 , а саме: домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частки нежитлової будівлі, столярної майстерні загальною площею 202,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1