04 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/2090/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року, головуючий суддя - Качур Р.П., ухвалене о 14 год. 34 хв. у м. Львові, повний текст якого складено 24.09.2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірною бездіяльність, зобов»язання вчинити дії,
У липні 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ГУПФ України у Львівській області, в якому просила визнати неправомірною бездіяльність та зобов»язати відповідача здійснити нарахування і виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що у зв»язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII) ГУ ПФ України у Львівській області зобов»язане здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії позивачу, проте такі дії не були вчиненні, а тому бездіяльність відповідача вважає незаконною та необґрунтованою.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що згідно Закону № 2148-VIII з 01.10.2017 року до встановленого розміру прожиткового мінімуму, який буде більшим за розмір, встановлений 01.12.2017 року та збільшений на 79 гривень, при призначенні та перерахунку пенсій, надбавок, підвищень, інших пенсійних виплат, встановлених законодавством, використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на 01.12.2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень, а тому відповідач повинен здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та протиправним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно протоколу призначення пенсії Залізничного об»єднаного управління ПФ України м. Львова, ОСОБА_1 на підставі Закону СРСР від 14.07.1956 року «Про державні пенсії» призначено пенсію за віком від 03.04.1985 року, з урахуванням стажу роботи 31 рік 1 місяць 16 днів.
Довідкою від 16.06.1993 року № 017880 позивача визнано непрацездатною. З 1988 року ОСОБА_1 призначено надбавку, як учаснику війни, а з 2002 року додатково призначено підвищення як учасникам війни та колишнім в»язням.
Відповідно до розпорядження ГУ ПФ України у Львівській області № 132398 від 11.09.2018 року позивачу з 01.10.2017 року проведено перерахунок пенсійної виплати виходячи з прожиткового мінімуму 1452,00 грн. у сумі 246,90 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином не обґрунтовано та не доведено факт порушення відповідачем прав, а тому нарахування та виплата пенсії може здійснюватись лише у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 Прикінцевих положень та перехідних положень Закону № 2148-VIII, з 01.10.2017 року до встановленого розміру прожиткового мінімуму, який буде більшим за розмір, встановлений 01.12.2017 року та збільшений на 79 гривень, при призначенні та перерахунку пенсій, надбавок, підвищень, інших пенсійних виплат, встановлених законодавством, використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на 01.12.2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень. Застосовується для осіб, яким пенсії призначені до 01.10.2001 року при стажі 20 років у жінок і 25 років у чоловіків та для призначення після вказаної дати, при стажі 30 років у жінок і 35 років у чоловіків та для осіб з інвалідністю.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно із розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України № 132398 від 11.09.2018, позивачці з 01.10.2017 проведено перерахунок пенсійної виплати виходячи з прожиткового мінімуму 1452,00 грн.
Крім цього, станом на 20.09.2018 року пенсійна виплата позивачки складається з наступних складових: 1) розмір пенсії за віком - 1205,10 грн.; 2) доплата до прожиткового мінімуму - 246,90 грн.; 3) доплата у зв'язку з досягненням 65-річного віку - 37,20 грн.; 4) доплата за понаднормовий стаж - 180,77 грн.; 5) доплата учасникам війни та колишнім в'язням - 72,60 грн.; 6) підвищення учасникам війни - 145,20 грн.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об»єктивному дослідженні.
Таким чином, аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували протиправність бездіяльності відповідача щодо не перерахунку їй пенсії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, а тому дії останнього є правомірними.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/3254/18 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 07.12.2018 року.