П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 487/112/18
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Димерлія О.О.,
- Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, яке прийнято 19 вересня 2018 року у складі суду судді: Лісовської Н.В. в місті Миколаєві по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про скасування рішення від 04.10.2017 №68/7 та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про скасування рішення «Про відмову у перерахунку пенсії» від 04.10.2017 р. №68/7 та зобов'язання провести перерахунок пенсії передано на розгляд Миколаївського окружного адміністративного суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 був задоволений частково. Скасовано рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності від 04.10.2017 р. № 68/7. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області вчинити дії, спрямовані на отримання з Київської філії ПАТ «Укртелеком» довідки про заробітну плату ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, за формою, встановленою листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 р. №01-3/244-013-2.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначила, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що довідка про заробіток позивача видана на підставі платіжних відомостей, що відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», затвердженого Постановою управління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1. Отже, дії управління щодо відмови позивачу, як інваліду 3 групи довічно внаслідок Чорнобильської катастрофи у перерахунку пенсії із його заробітку в зоні відчуження у квітня 1986 року в сумі 447,63 крб. є протиправним, оскільки суперечить вимогам закону.
Відповідач/Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції вірно враховано, що форма довідки від 22.08.2017 року №143 наданої позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії не відповідає встановленій формі.
За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 призначена пенсія по інвалідності на підставі довідки про отримання заробітку у зоні відчуження від 2001 р. про заробітну плату, яку позивач отримувала в зоні відчуження в 1986 р. (а.с. 133-134). Правомірність сум отриманої позивачем заробітної плати в довідці від 2001 р. підтверджується актом перевірки від 25.04.2002 р. Дніпровського районного управління Київського УПФУ від 2002 р., який міститься в матеріалах справи (а.с. 135).
28 серпня 2017 року позивач звернулася з заявою до відповідача з проханням зробити перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210.
04.10.2017 року №68/7 Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області рішенням відмовило в перерахунку пенсії позивачу мотивуючи тим, що довідка містить розбіжності в сумі заробітку з попередньою довідкою та не підтвердженням первинними документами та невідповідності форми довідки.
Позивачка не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, звернулася до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності від 04.10.2017 року №68/7 прийнято протиправно і передчасно, оскільки воно було прийняте ще до отримання акту перевірки Київської філії ПАТ «Укртелеком» від 27.07.2018 року №565, здійсненої Головним управлінням ПФУ в м. Києві.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно ст.ст. 54, 55 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 57 Закону України №796-ХІІ передбачено, що порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Відповідно ч. 3 ст. 65, ст. 70 Закону України №796-ХІІ, посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах свої законні інтереси та інтереси своїх дітей.
З 01 січня 2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210, якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).
У відповідності до ст. 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( 796-12 ) (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Частиною 1, 3, 4 ст. 3 Порядку №1210 від 23 листопада 2011 року передбачено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження: з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні; менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження; менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати;
Згідно п. 10 Порядку № 1210, призначення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу за межами зони відчуження, провадиться на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-ІV.
З аналізу зазначених норм вбачається, що призначення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, провадиться на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-ІV та у відповідності до Порядку № 1210.
Законом № 796-ХІІ та Порядком № 1210 передбачено, що розрахунок пенсії проводиться на підставі довідки про заробітну плату, виданої за місцем роботи особи, яка звертається з проханням про перерахунок пенсії, з заробітної плати, одержаної за основним місцем роботи, тобто, при обчисленні пенсії враховується фактичний заробіток, який був одержаний працівником.
Згідно п.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), довідки про заробітну плату видаються на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших первинних документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою, організацією, де працювала особа
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІVврегульовано Порядом. За змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).
Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку).
Обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Така позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 17 березня 2015 року у справі №21-11а15.
З матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2017 року позивач звернулася з заявою до відповідача з проханням зробити перерахунок пенсії відповідно до Постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 року (а.с. 49)
Проте, рішенням від 04.10.2017 року №68/7 Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області відмовлено в перерахунку пенсії позивачу мотивуючи тим, що довідка містить розбіжності в сумі заробітку з попередньою довідкою та не підтвердженням первинними документами та невідповідності форми довідки (а.с. 11).
22.08.2017 р. позивач надала УПФУ довідку №143 з розрахунком про заробітну плату в зоні відчуження та просила зробити перерахунок пенсії (а.с. 50).
У довідці №143 заробітна плата та оклад зазначені значно вищі, ніж у попередніх довідках: за 2001 і 2012 рр. Однак відповідач всупереч своїх повноважень щодо перевірки довідки 04.10.2017 р., до отримання результатів перевірки, яку повинно здійснити Головне управління ПФУ в м. Києві прийняв оскаржуване рішення №68/7 про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності, без здійснення перевірки відомостей ПФУ в м. Києві.
Як вбачається з акту перевірки Київської філії ПАТ «Укртелеком» від 27.07.2018 р. №565, здійсненої Головним управлінням ПФУ в м. Києві, яким частково підтверджено відомості, зазначені в довідці від 22.08.2017 р. №143, а саме: суму посадового окладу позивача в розмірі 107,10 крб. Однак в акті перевірки не зазначено кількість відпрацьованих годин, з них понадурочних, суму виплачених премій, кількість вихідних днів, що є суттєвими показниками для правильності обрахування оплати праці в зоні відчуження відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 р. №03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС 1986-1990 рр. осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища».
Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що в матеріалах пенсійної справи позивача, копії яких містяться в матеріалах адміністративної справи, наявні копії особового рахунку позивача, по якому в 1986 р. їй нараховувалася заробітна плата, копія маршрутного листа за квітень 1986 р. (а.с. 13), табель відпрацьованих годин (а.с. 14), де міститься необхідна для обрахування пенсії інформація, але в акті перевірки це не відображено. Викладене дає суду право зробити висновок про поверховість проведеної Головним управлінням ПФУ м. Києва перевірки.
З аналізу вищевказаних правових норм слідує, що відповідач передчасно прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії, не розглянувши всі надані позивачем документи.
Разом з тим, предметом спору у даній справі є наявність у позивача права на призначення (перерахунку) пенсії, що відноситься до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Колегія суддів зазначає, що повноваження відповідача щодо перерахунку пенсії за своєю правовою природою є дискреційними.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З урахуванням встановленого судом апеляційної інстанції порушення відповідачем вимог чинного законодавства в частині відмови у призначенні (перерахунку) пенсії, з метою ефективного захисту прав позивача, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 28 серпня 2017 року про перерахунок пенсії по інвалідності ЧАЕС із прийняттям відповідного рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року скасувати в частині зобов'язання Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області вчинити дії, спрямовані на отримання з Київської філії ПАТ «Укртелеком» довідки про заробітну плату ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, за формою, встановленою листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 р. №01-3/244-013-2.
В цій частині прийняти нову постанову, якою зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 28 серпня 2017 року про перерахунок пенсії по інвалідності ЧАЕС.
В іншій частині Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко