про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
07 грудня 2018 року справа № 2340/4766/18
м. Черкаси
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 2340/4766/18
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» ОСОБА_2
третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання дій протиправними і стягнення моральної шкоди, прийнято ухвалу.
05.12.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» ОСОБА_2, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, просив:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» ОСОБА_2 щодо віднесення кредиторських вимог ОСОБА_1, заявлених згідно рішення апеляційного суду Черкаської області від 07.03.2017 у справі № 711/2192/16-ц до сьомої черги кредиторських вимог;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» ОСОБА_2 внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» (код ЄДРПОУ 19357762) шляхом включення акцептованих вимог ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на суму 85 904,84 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот чотири гривні 84 коп.) як таких, що підлягають задоволенню у другу чергу та подати зміни, внесені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» (код ЄДРПОУ 19357762), на затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
23.03.2018 позивач звернувся до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку в ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» ОСОБА_2 із заявою, в якій просив: виконати рішення апеляційного суду Черкаської області від 07.03.2017 у справі № 711/2192/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» про стягнення середньої заробітної плати у сумі 85904,84 грн. Листом від 06.08.2018 повідомлено, що грошові вимоги ОСОБА_1 на підставі рішення апеляційного суду Черкаської області від 07.03.2017 у справі № 711/2192/16-ц та його заяви включено до сьомої черги Реєстру вимог кредиторів. Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням та вважаючи, що вимоги повинні бути включені до 2 черги Реєстру вимог кредиторів звернувся до суду із позовом за захистом порушених прав та законних інтересів.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду захист передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. «Порушене право» за захистом якого особа може звертатися до суду за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес»: - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (частина 1 статті 5 КАС України).
Згідно з частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З матеріалів справи встановлено, що правовідносини у даній справі стосуються дій уповноваженої особи Фонду щодо включення кредиторських вимог ОСОБА_1, на суму 85904,84 грн. до кредиторських вимог 7 черги та зобов'язання змінити черговість належних позивачу кредиторських вимог на зазначену суму до кредиторських вимог ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» 2 черги, що заявлені на підставі рішення апеляційного суду Черкаської області від 07.03.2017 у справі № 711/2192/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» про стягнення середньої заробітної плати.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 2 цього Закону, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Згідно з частини 1 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною 2 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких, зокрема акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Відповідно до частини 5 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Згідно частини 2 статті 37 цього Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 54 цього Закону рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
За змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, варто враховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, що склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), що задовольняються у порядку черговості, визначеної статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у пункті 4 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у частини 1 статті 48 наведеного Закону збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, що закріплені у частини 3, 5 статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані у результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У другій черзі задовольняються грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. У сьомій черзі задовольняються вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку.
Таким чином, оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини слідують із зобов'язань банка перед позивачем, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин. Зазначене дає підстави стверджувати, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не належить розгляду у порядку адміністративного судочинства, а належить до цивільної юрисдикції. Беручи до уваги наведене та враховуючи зміст і суб'єктний склад спірних правовідносин, спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, у тому числі щодо внесення змін до черговості задоволення вимог кредиторів, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/7532/16 (ЄДРСР 73837591), що у силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи зазначене, дана справа не може бути розглянута у порядку адміністративного судочинства.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейська комісія з прав людини у справі Zand проти Австрії зазначила, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частини 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &? ;…&?с; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &lF;…&gc;». Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 ЄКПЛ.
ЄСПЛ у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі Sokurenko and Strygun проти України, заяви № 29458/04 та № 29465/04 зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суд зазначає, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви. Враховуючи, що позивачем не сплачено судовий збір, відсутні підстави для вирішення питання повернення судового збору.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 170, 248, 256, 293, 294, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» ОСОБА_2, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними і стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити позивачеві, що звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Розгляд справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала набрала законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.В. Трофімова