Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 грудня 2018 р. № 520/9541/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, ідентифікаційний код юридичної особи: 41248278, щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період з 01.05.2018 року по 01.08.2018 року;
- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, ідентифікаційний код юридичної особи: 41248278, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період з 01.05.2018 року по 01.08.2018 року негайно після проголошення судового рішення.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у зв'язку із проведенням антитерористичної операції вона була змушена переміститись до м. Харкова, де 30.03.2018 року її було поставлено на облік як внутрішньо переміщену особу на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_2 від 30.03.2018 року. На даний час, позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача, у якого обліковується заборгованість перед позивачем по виплаті пенсії. Відповідно до листа Шевченківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 27.06.2018 року виплата пенсії за минулий період буде здійснена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до постанови кабінету Міністрів від 08.06.2016 №365». Отже, як вказано позивачем, вона не отримала пенсію за період з 01.05.2018 року по 01.08.2018 року. На думку позивача, відповідач таким чином порушив її права на своєчасне отримання сум пенсійного забезпечення за відповідний період, оскільки їх виплата не може бути пов'язана із наявністю у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 05.11.2018 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору по адміністративній справі № 520/9541/18.
Ухвалою суду від 05.11.2018 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Також суд зазначає, що ухвалою від 05.11.2018 року було витребувано від Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, в тому числі роздруківок з електронної справи; витребувані докази вказано надати безпосередньо до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду у строк, встановлений відповідачу для подання відзиву на позов.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому останнім вказано, що управління із позовом не погоджується, оскільки пенсійна справа позивача була взята на облік 01.05.2018 року, виплата пенсії у сумі 5988,86 грн. за серпень поточного року була проведена у серпні місяці, а доплата за період з травня по липень 2018 року буде нарахована відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 року №365. З огляду на вищевикладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.
При цьому, ухвалу суду в частині витребування у відповідача доказів відповідачем не виконано.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 відповідно до паспортного документу серії ВК №443770, виданого Будьоннівським РВ ДМУ ГУМВС України у Донецькій області, є громадянкою України.
При цьому, відповідно до пенсійного посвідчення серія ААА №089253 позивач є пенсіонером.
Зі змісту позову вбачається, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та на даний час перебуває на обліку у Управлінні праці та соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, що підтверджується довідкою від 30.03.2018 року №6326025360 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Матеріали справи містять лист відповідача від 27.06.2018 року №978416/119 направлений у відповідь на запит позивача від 22.06.2018 року, зі змісту якого вбачається, що позивач звернулась із заявами про запит її пенсійної справи з УПФУ в Олександрівському районі м. Запоріжжя та виплату їй пенсії у зв'язку з реєстрацією у районі Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та пенсійна справа була отримана управлінням на постановлена на облік 01.05.2018 року. Також наведено розрахунок пенсії на 01.05.2018 року і зазначено, що пенсія нарахована та буде виплачена в серпні 2018 року, а виплата пенсії за минулий період буде здійснена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів від 08.06.2016 року №365».
Також матеріали справи свідчать, що позивач зверталась на урядову гарячу лінію Державної установи «Урядовий контактний центр» щодо виплати пенсії за новим місцем проживання.
Листом від 05.07.2018 року №БА-8246362 «Про розгляд звернення» позивача повідомлено про те, що за інформацією Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова її прийнято на облік з 01.05.2018 року та проведено нарахування пенсії відповідно до матеріалів пенсійної справи, пенсійна виплата буде нарахована на серпень поточного року.
На думку позивача, вказаним відповідач порушив її права на своєчасне отримання належних їй сум пенсійного забезпечення, оскільки обмежуючи її право на щомісячне його отримання територіальний орган Пенсійного фонду України керувався п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, в якому вказано, що орган, який здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Також позивачем вказано, що ця постанова не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки питання призначення та виплати пенсійних виплат не може регулюватися підзаконними актами.
Отже, як вказано позивачем та не спростовано відповідачем позивача сума пенсії за період з 01.05.2018 року по 01.08.2018 року нею не отримувалась.
Надаючи правову оцінку доводам позову і заперечень проти нього, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.
При цьому, положеннями ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ст.4 Закону №1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
В той же час, положеннями ч.3 ст.4 Закону №1058-IV передбачено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, відповідно до якого виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 5 Закону №1058-IV вказаний закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до приписів ст. 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Отже, відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
При цьому, суд зазначає, що зі змісту відзиву на позов вбачаються посилання відповідача на обставини того, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, а саме, п.15 викладено в такій редакції: "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.", а п.18 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".
Суд зазначає, що відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Як передбачено положеннями п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Зі змісту наявної в матеріалах справи відповіді відповідача на скаргу позивача вбачається, що відповідач, зокрема, посилається на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 р. № 365, якою затверджено Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, однак суд зазначає, що такі посилання відповідача не можуть бути враховані судом як належні, оскільки не свідчать про обставини того, що невиплата пенсі позивачу відбулася з підстав, визначених Законом № 1058-IV.
В той же час, суд зазначає, що жодних змін до Закону №1058-IV з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймалось.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, суд приходить до висновку, що враховуючи відсутність у відповідача заперечень стосовно належності позивачу сум пенсії, право позивача на отримання вказаних сум за період з 01.05.2018 року по 01.08.2018 року, визначатися безпосередньо положеннями Закону №1058-IV, а отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що відповідні суми слід вважати "майном" у значенні цього положення.
Вказані обставини свідчать про те, що невиплата вказаних належних позивачу сум є втручанням у її право на мирне володіння майном.
Зазначена правова позиція, викладена і в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10), відповідно до якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Враховуючи наведене наявні підстави вважати, що у позивача наявні "законні сподівання", оскільки остання отримала право на такі суми відповідно до Закону №1058-IV.
Крім того, з приводу доводів представника відповідача стосовно наявності у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи, суд зазначає, що Конституційним Судом України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Також у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейським судом з прав людини вказано, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.
Отже, суд зазначає, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому вищевказані доводи представника відповідача не можуть вважатися належним доказом правомірності невиплати позивачу сум пенсії.
Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог позивача суд зазначає, що судовим розглядом справи не встановлено обставин прийняття відповідачем рішення щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, за період з 01.05.2018 року по 01.08.2018 року, натомість як встановлено під час судового розгляду справи пенсія за вказаний період відповідачем не виплачена у зв'язку зі здійсненням процедури взяття позивача на облік за новим місцем реєстрації.
З огляду на вказане суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Однак, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що оскільки позивач не отримала пенсійні виплати за період з 01.05.2018 року по 01.08.2018 року, то наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.05.2018 року по 01.08.2018 року.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.05.2018 року по 01.08.2018 року негайно після проголошення судового рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
Таким чином, з огляду на обставини того, що присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, то наявні підстави для висновку про те, що рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 83030, АДРЕСА_1; адреса проживання внутрішньо переміщеної особи: 61103, АДРЕСА_2) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, 4 під.) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (ідентифікаційний код юридичної особи: 41248278) нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) за період з 01.05.2018 року по 01.08.2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.