28 листопада 2018 року справа № 2340/4226/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію відповідно до п.4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальннобов'язкове державне пенсійне страхування” з 14 травня 2018 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскільки її померлий чоловік приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час військових зборів та був особою з інвалідністю, яка виникла внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, то вона має право право на призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч. 1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як його дружина, яка не взяла повторний шлюб.
Ухвалою суду від 23.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
09 листопада 2018 року та 12 листопада 2018 року відповідачем до суду подано відзиви на адміністративний позов, в яких, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що перелік осіб, які належать до військовослужбовців, що міститься у примітці до ст. 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” належить застосовувати лише до осіб, яким призначено пенсію відповідно до норм цього Закону. Водночас, позивач має намір отримувати пенсію за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нормами якого не передбачено право на призначення дострокової пенсії для жінок, чоловіки яких приймали участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС під час спеціальних військових зборів. А тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави для задоволення позову.
Розгляд справи по суті відповідно до ч. 3 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі та проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У період з 19.11.2018 по 27.11.2018, включно, суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О. перебував у відпустці, з огляду на що розгляд справи здійснюється у перший робочий день після відпустки - 28.11.2018.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що позивач, ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2, який у період з 29.11.21986 по 16.01.1987 приймав участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС та був особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням Серії А № 107972.
Згідно з вкладкою № 083362 до вказаного посвідчення, чоловік позивача є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до пенсійного посвідчення серія Б №142275 колишній чоловік позивача - ОСОБА_2 був інвалідом ІІ групи, мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 03.02.2017 № 2139 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
На підставі посвідчення серія Г № 463907 від 29.08.2013 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
Відповідно до посвідчення № 604318 від 30.05.2018 позивач має право на пільги і компенсації, передбачені п. п. 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23, 27 ст. 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як дружина померлого громадянина із числа (ліквідаторів) І категорії, смерть якого пов'язана із Чорнобильською катастрофою.
У травні 2018 року позивач звернулась до Маньківського відділу з обслуговування громадян управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. До заяви для призначення пенсії позивач надала паспорт, ідентифікаційний код, копію свідоцтва про смерть 1-СР №229503, копію експертного висновку №213-9 від 03.02.2017, копію витягу із акту огляду МСЕК, копії посвідчень Серія А №107972, Серія Б №142275, Серія Г №463907 та №604318, довідку №1/79 від 06.04.2017 про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, копію трудової книжки УКР №0382663 та виписки із трудової книжки за 1988 - 1996 роки, свідоцтво про одруження та витяг з державного реєстру.
Листом від 17.07.2018 № Н1560/03-14 відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 13 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області позивачу повідомлено, з посиланням на положення статті 3 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” та норми Закону України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу”, що абзац 5 пункту 3 прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на дружин померлих військовозобов'язаних учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які були призвані на спеціальні збори, не поширюється.
Також у листі від 17.07.2018 № Н1560/03-14 вказано, що у зв'язку з неподанням документів, з яких вбачається, що чоловікові позивача було надано статус військовослужбовця їй відмовлено у призначенні пенсії.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Позивач обґрунтовуючи своє право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” посилається на те, що її померлий чоловік був військовозобов'язаним в розумінні примітки до ст. 10 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Однак суд вважає безпідставними доводи позивача з огляду на таке.
Пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (у редакції чинній на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком) встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті - “тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань”.
При цьому, виходячи із системного аналізу норм Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” вказана примітка до ст. 10 цього Закону України розповсюджує свою дію лише в межах дії правовідносин, що регулюються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 частини першої цієї статті, надаються дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт. Дружинам (чоловікам) зазначеної категорії померлих громадян видається посвідчення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Серед наведеного переліку пільг відсутнє право на призначення дострокової пенсії за віком.
Статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Зниження пенсійного віку дружинам померлих учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС вказаним Законом не передбачено.
Суд також ураховує, що померлий чоловік позивача був інвалідом ІІ групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
При цьому п. “г” ст. 3 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей.
Наведеною нормою не передбачено поширення дії Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” на членів сімей військовозобов'язаних, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків у період проходження цих зборів.
Враховуючи викладене вище, суд висновує про те, що позивач не має права на призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність існування порушеного права позивача у публічно-правових відносинах, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог.
А тому судові витрати позивача зі сплати судового збору з огляду на приписи ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України належить віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (20132, Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Заводська, 10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21355538) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок позивача.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький