12 листопада 2018 року справа № 2340/2930/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.
представника відповідача ОСОБА_1 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі-позивач) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі-відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №561 о/с від 13.06.2018;
- поновити позивача на посаді інспектора роти № 3 Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 13.06.2018;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати (грошового забезпечення) при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме з 13.06.2018 по 26.07.2018 в сумі 11 419 грн. 51 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/1440/17 від 15.12.2017 визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 17.08.2017 № 303 о/с «По особовому складу» в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлено позивача на посаді з 18.08.2017. На виконання рішення суду ДПП було видано наказ від 03.01.2018 № 3 о/с, яким скасовано пункт наказу ДПП від 17.08.2017 № 303 о/с про звільнення позивача з 17.08.2017 зі служби в поліції. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі № 823/1440/17 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2017 скасовано та відмовлено позивачу у задоволені позову. У зв'язку із чим відповідачем було видано наказ від 13.06.2018 № 561 о/с, яким скасовано пункт наказу від 03.01.2018 № 3 о/с в частині поновлення позивача на посаді. На переконання позивача наказ ДПП від 13.06.2018 № 561 о/с є протиправним, тому що в ньому не зазначено підстави звільнення, а також його видано під час тимчасової непрацездатності позивача.
Позивач у судове засідання не прибув, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Відповідачем до суду подано відзив на позов, відповідно до якого заперечував проти позову у повному обсязі, з наступних підстав. На підставі наказу ДПП від 17.08.2017 № 303 о/с, згідно із п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) позивача звільнено зі служби в поліції з 17.08.2017. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/1440/17 від 15.12.2017 визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 17.08.2017 № 303 о/с «По особовому складу» в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлено позивача на посаді з 18.08.2017. На виконання рішення суду ДПП було видано наказ від 03.01.2018 № 3 о/с, яким скасовано пункт наказу ДПП від 17.08.2017 № 303 о/с про звільнення позивача з 17.08.2017 зі служби в поліції та поновлено на посаді інспектора роти № 3 батальйону УПП в Черкаській області ДПП. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі № 823/1440/17 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2017 скасовано та відмовлено позивачу у задоволені позову. У зв'язку із прийняттям вищезазначеного рішення судом апеляційної інстанції, відповідачем було видано наказ від 13.06.2018 № 561 о/с, яким скасовано пункт наказу від 03.01.2018 № 3 о/с в частині поновлення позивача на посаді. Отже, є чинною редакція наказу ДПП від 17.08.2017 № 303 о/с відповідно якої позивач звільнений зі служби (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 17.08.2017, таким чином, правовідносини позивача з відповідачем в частині проходження служби припинені з 18.08.2017. Тому, на переконання відповідача безпідставними є твердження позивача про незаконність наказу ДПП від 13.06.2018 № 561 о/с з причин не зазначення в ньому підстав звільнення, так як за даним наказом не відбулося звільнення позивача зі служби, а скасовано пункт наказу ДПП від 03.01.2018 № 3 о/с в частині поновлення позивача на посаді. Також необгрунтованими є твердження про незаконність даного наказу з підстав видання його під час тимчасової непрацездатності позивача, оскільки на підставі оспорюваного наказу звільнення позивача зі служби в розумінні норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України не здійснювалося. Отже, враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки наказ від 13.06.2018 № 561 о/с є законним, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати (грошового забезпечення) при звільненні також відсутні.
Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 17.08.2017 № 303 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції за ч. 1 ст. 77 цього Закону (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС України).
Проте, позивач вважаючи оскаржуваний наказ, якими останнього звільнено зі служби в поліції протиправним та такими, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/1440/17 від 15.12.2017 визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 17.08.2017 № 303 о/с «По особовому складу» в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлено позивача на посаді з 18.08.2017.
На виконання рішення суду ДПП було видано наказ від 03.01.2018 № 3 о/с, яким скасовано пункт наказу ДПП від 17.08.2017 № 303 о/с про звільнення позивача з 17.08.2017 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» та поновлено на посаді інспектора роти № 3 батальйону УПП в Черкаській області ДПП.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі № 823/1440/17 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2017 скасовано та відмовлено позивачу у задоволені позову.
У зв'язку із прийняттям вищезазначеного рішення судом апеляційної інстанції, відповідачем було видано наказ від 13.06.2018 № 561 о/с, яким скасовано пункт наказу від 03.01.2018 № 3 о/с в частині поновлення позивача на посаді.
Отже, є чинною редакція наказу ДПП від 17.08.2017 № 303 о/с відповідно якої позивач звільнений зі служби з 17.08.2017 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
На переконання позивача незаконність наказу ДПП від 13.06.2018 № 561 о/с полягає у не зазначенні в ньому підстав звільнення. Крім того, незаконність наказу від 13.06.2018 № 561 о/с полягає у виданні його під час тимчасової непрацездатності позивача, що підтверджується довідкою № 40 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ МВС, що видана позивачу 13.06.2018.
Тому, не погоджуючись із вказаним наказом відповідача позивач звернувся до суду.
Досліджуючи правомірність винесеного наказу, суд виходить із дослідження обставин, що стали підставою для прийняття відповідного наказу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що на переконання позивача наказ від 13.06.2018 № 561 о/с є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку не зазначенням у ньому підстав звільнення та видання його під час тимчасової непрацездатності позивача.
Водночас, під час розгляду справи, суд не встановлює правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з порушенням останнім службової дисципліни, а лише досліджує обставину чи діяв відповідач на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України під час прийняття наказу №561 о/с від 13.06.2018, яким скасовано пункт наказу від 03.01.2018 № 3 о/с в частині поновлення позивача на займаній посаді.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі -Закон №580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно зі ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
У відповідності до частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно зі ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до п.п. 6, 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.
У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
На підставі статті 13 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Вирішення питання щодо виду застосованого дисциплінарного стягнення є переважним правом керівника, який наділений правом накладання дисциплінарних стягнень.
Щодо тверджень позивача стосовно того, що його звільнення відбулося у період тимчасової непрацездатності та у наказі не вказано причини звільнення, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Згідно зі статтею 18 Дисциплінарного статуту стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
На підставі аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Дисциплінарного статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.
Разом з тим, згідно з положеннями статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Дана норма кореспондується з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України.
Отже, за змістом пункту 9 частини другої статті 129, частини першої статті 1291 Конституції України набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей. Основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя.
Суд ураховує, що підставою для звернення до суду позивача з даним позовом є незгода з діями відповідача, вчинених на виконання рішення суду апеляційної інстанції у справі предметом розгляду якої була правомірність попереднього звільнення позивача зі служби в поліції.
Однак, суд наголошує, що дії відповідача у даному випадку обумовлені здійсненням реалізації контролю судом апеляційної інстанції щодо законності попереднього звільнення позивача зі служби в поліції, що не є “новим” звільненням позивача за вчинення дисциплінарного проступку.
Виключність та обов'язковість судового рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі № 823/1440/17 стала підставою для прийняття Департаментом патрульної поліції Національної поліції України оскаржуваного наказу від 13.06.2018 № 561 о/с, яким скасовано пункт наказу від 03.01.2018 № 3 о/с в частині поновлення позивача на посаді.
Таким чином, із вище наведеного слідує, що необґрунтованим є твердження позивача щодо незаконності наказу від 13.06.2018 № 561 о/с з причин не зазначення в ньому підстав звільнення, оскільки даним наказом не відбувалося звільнення позивача зі служби, а лише скасовано пункт наказу ДПП від 03.01.2018 № 3 о/с (виданий на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2017 у справі № № 823/1440/17), яким скасовано пункт наказу ДПП від 17.08.2017 № 303 о/с про звільнення позивача з 17.08.2017 зі служби в поліції.
Не обґрунтованим є також і твердження позивача про незаконність оскаржуваного наказу від 13.06.2018 № 561 о/с з підстав того, що його було видано під час тимчасової непрацездатності позивача, оскільки на підставі оскаржуваного наказу не здійснювалось звільнення позивача зі служби в розумінні норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Натомість чинною є редакція наказу ДПП від 17.08.2017 № 303 о/с відповідно якої позивач звільнений зі служби в поліції з 17.08.2017.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи обов'язковість судового рішення Київського апеляційного адміністративного суду, що набрало законної сили, судом встановлено, що під час прийняття оскаржуваного наказу, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, оскаржуваний наказ є правомірними, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Вимоги позивача щодо поновлення його на посаді інспектора роти № 3 Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати (грошового забезпечення) при звільненні по день фактичного розрахунку також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від перших вимог, у задоволенні яких судом відмовлено у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з вимогами ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються. Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 271, 272, 287, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_2 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складене у повному обсязі 06.12.2018.
Суддя С.О. Кульчицький