Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 листопада 2018 р. № 2040/7791/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чудних С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№18)" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги та рішення, -
Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№18)" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Головного управління ДФС у Харківській області в частині складання та пред'явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 30.05.2018 № Ю-0000481316 та рішення № НОМЕР_1 від 30.05.2018 протиправними, нечинними та скасувати їх.
В обґрунтування позову, зазначив, що контролюючим органом протиправно прийняті оскаржувані рішення, оскільки жодним чинним нормативно-правовим актом не визначено механізму (порядку) укладання строкових трудових договорів із засудженими та нарахування сплати єдиного внеску органами та установами Державної кримінально-виконавчої служби України. Крім того, позивач не є роботодавцем для засуджених, не укладав з ними строкові трудові договори, оскільки таке право надано Кримінально-виконавчим кодексом України виключно державній установі, а тому, позивач не здійснює виплату заробітної плати засудженим.
Ухвалою суду від 09.10.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 30.10 2018.
Протокольною ухвалою судді від 08.11.2018 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних рішень. Зазначив, що підприємством занижено базу нарахування єдиного внеску на суму 3551852,08 грн за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених. У зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, встановив наступне.
Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№18)" податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.
Результати перевірки оформлені актом № 1358/20-40-14-01-08/08680862 від 12.04.2018, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:
- п.п. 134.1.1 п.134. ст.134, пп. 140.5.11 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за IV квартал 2017 в сумі 36 322 грн;
- п.п. 192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість в сумі 47218 грн;
- пп.48.1 ст.48, п.200.4 ст.200, "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 та зареєстрованого в Мінюсті України від 14.10.2014 № 1267/26044 занижено податок на додану вартість в сумі 137648 грн;
- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу та застосована згідно п.120.1 ст.120 Податкового кодексу штрафна санкція в розмірі 10, 20, ЗО та 40 % від суми ПДВ;
- п.30.6 ст.30, пп.49.18.1 п.49.1, п.49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, в результаті чого застосовано штрафну санкцію відповідно п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України, так як не подано звіт за формою 1- ПП "Звіт про суми податкових пільг" за два податкові (звітні) періоди;
- п.49.1 та п.49.2 ст.49, п.249.1 ст.249, п.250.1, пп.250.2.1 п.250.2 ст.250 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок в сумі 3628,94 грн;
- пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, Наказу Міністерства Фінансів України №4 від 13.01.2015 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку": не повідомлено податкову інспекцію про доходи, виплачені самозайнятим особам за надані послуги та придбані товарно-матеріальні цінності у І кв. 2015 року -4 кв. 2017 року; не в повному обсязі повідомлено податкову інспекцію про доходи у вигляді заробітної плати, виплачені засудженим, утриманий податок на доходи фізичних осіб, військовий збір у 1-4 кв. 2016 року, 1-4 кв. 2017 року;
- пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.176.2 "а" ст. 176 Податкового Кодексу України податок на доходи фізичних осіб у сумі 1547169,85 грн підприємством під час виплати оподатковуваного доходу, перерахована до бюджету несвоєчасно; податок на доходи фізичних осіб у сумі 2389167,30 грн підприємством під час виплати оподатковуваного доходу, станом на 31.12.2017 до бюджету не перераховано;
- п.2 ст.6, п.1.7 ст.7, п.5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження бази нарахування єдиного внеску на суму на 3570889,95 грн;
- п.2.1 ст.6, ст.8, п.2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження суми єдиного внеску у сумі 785595,76 грн;
- пп.162.1 ст.162, ст.163, пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168, ст.171, п.п.176.2 "а" п. 176.2 ст.176, п.16 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України, зі змінами та доповненнями, а саме: військовий збір за січень 2015 року - листопад 2017 року у сумі 132711,87 грн під час виплати доходу перераховано до бюджету несвоєчасно.
На підставі висновків акту перевірки № 1358/20-40-14-01-08/08680862 від 12.04.2018 контролюючим органом винесено рішення № НОМЕР_1 від 30.05.2018, яким до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№18)" застосовано штрафні санкції в сумі 392797,88 грн у зв'язку із порушенням п.2.1 ст.6, ст.8, п.2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Також, 30 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0000481316, відповідно до якої зобов'язано позивача сплатити суму недоїмки з єдиного внеску у розмірі 785595,76 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№18)" звернулось до суду за захистом своїх прав.
Так, з акту перевірки № 1358/20-40-14-01-08/08680862 від 12.04.2018 вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень став висновок контролюючого органу щодо того, що позивачем не нараховано та не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених за жовтень 2016 року - грудень 2017 року та занижено суми нарахованого єдиного внеску з доходу у вигляді заробітної плати, яка не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), у результаті чого донараховано єдиний внесок за січень-серпень 2017 року.
Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина перша статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Положеннями частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Відповідно до підпункту 6 частини другої статті 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.
Положеннями частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Суд зазначає, що між Холодногірською виправною колонією управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№18) та Державним підприємством "Підприємство Холодногірської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№18) укладено договір про використання праці засуджених Г-1 від 05.01.2015, договір про використання праці засуджених Г-15 від 04.01.2016, договір про залучення засуджених до суспільно-корисної праці Г-1 від 04.01.2017.
У підтвердження виконання вказаних договорів, укладених позивачем із Холодногірською виправною колонією управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№18) підтверджуються наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Крім того, відповідно до листа Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18) від 21.11.2018 № 3/14-2900, з жовтня 2016 року на виконання умов договору про використання праці засуджених Г-15 від 04.01.2016 та договору Г-1 від 04.01.2017 про залучення засуджених до суспільно-корисної праці, засуджені залучалися до праці на ДП "Підприємство ДКВС України (№18)" на підставі строкових трудових договорів укладених між засудженими та державною установою "Холодногірська виправна колонія (№18)".
Таким чином, строкові договори із засудженими укладалися із Державною установою "Холодногірська виправна колонія (№18)", а не з позивачем, доказів зворотнього відповідачем не надано.
Отже, позивач не є роботодавцем для засуджених, не укладає строкові трудові договори з ними, оскільки таке право надано Кримінально-виконавчим кодексом України виключно державній установі, а тому відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не є платником єдиного внеску.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність обов'язку в позивача сплати єдиного внеску за засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а отже і відсутні підстави для донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкцій стосовно позивача.
Оскільки за результатами розгляду справи судом встановлено відсутність обов'язку у позивача щодо сплати єдиного внеску за засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, суд приходить до висновку, що достатнім способом захисту прав позивача буде скасування вимоги Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 30.05.2018 № Ю-0000481316 та рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 30.05.2018.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх рішень, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№18)" (вул. Рубанівська, буд. 4, м. Харків, 61052, код 08680862) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) про визнання протиправними дій та скасування вимоги та рішення - задовольнити частково.
Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 30.05.2018 № Ю-0000481316.
Скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 30.05.2018.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№18)" (вул. Рубанівська, буд. 4, м. Харків, 61052, код 08680862) судові витрати в розмірі 17675 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн 90 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 07 грудня 2018 року.
Суддя С.О.Чудних