05 грудня 2018 року м. Рівне №1740/2249/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,
відповідача: представник Тумак О.І.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 20.12.2017 №1290 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за 22.11.2017, 23.11.2017, 24.11.2017. В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що з 2003 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України. Відповідно до наказу т.в.о начальника Головного управління Національної поліції у Рівненській області полковника поліції ОСОБА_4 від 07.11.2015 №4 о/с, позивача відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» прийнято на службу до Головного управління Національної поліції у Рівненській області. З 23.02.2017 ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Зарічненського ВП Вараського ВП ГУ НП в Рівненській області. Наказом ГУ НП в Рівненській області від 20.12.2017 №1290 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність. Зі змісту п.1 оскаржуваного наказу випливає, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення службової дисципліни, ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігнорування вимог Закону України «Про Національну поліцію» та наказу начальника Головного управління НП від 14.11.2017 №252 о/с, що виразилося у відсутності 22.11.2017, 23.11.2017 та 24.11.2017 без поважних причин на робочому місці. Щодо відсутності на робочому місці без поважних причин в періоди, зазначені в оскаржуваному наказі, позивач зазначив, що в цей період він перебував у черговій відпустці. Окрім цього, відповідно до своїх функціональних обов'язків інспектора-чергового, він має особливий характер служби в поліції, який містить такі спеціальні умови як служба позмінно. Тобто, він несе службу на протязі 24 годин, відповідно до складеного графіку, а інші дні вихідні. Звідси випливає, що у дні, коли він не перебуває на чергуванні, то і не має обов'язку бути присутнім на робочому місці. Зазначає, що наказом 252 о/с від 14.11.2017 був відкликаний з відпустки з 17.11.2017, однак про цей наказ йому нічого не було відомо, оскільки відповідач його не повідомив. В той же час звертає увагу, що дні відсутності на службі з 17.11.2017 по 21.11.2017, з 25 по 26 листопада 2017 не визнані комісією як прогули з невідомих причин. Зважаючи на позмінний характер служби, з 22.11.2017 по 24.11.2017 він не стояв у графіку чергувань та не мав обов'язку з'явитися на службу до Зарічненського ВП Вараського ВП ГУ НП в Рівненській області, а тому вважає безпідставним твердження відповідача про його відсутність у ці дні на роботі. Крім того, оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки в ньому не зазначено мотивів обрання ОСОБА_1 виду дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність, що суперечить ст. 14 Дисциплінарного статуту. Разом з тим, звертає увагу на те що, оскаржуваним наказом відповідач порушив його право на отримання грошового забезпечення, оскільки п. 3 резолютивної частини наказу №1290 начальникові УФЗБО ГУ НП ОСОБА_5 наказано заробітну плату за 22.11.2017, 23.11.2017 та 24.11.2017 позивачу не нараховувати. Отже, вважає за необхідне відновити своє майнове право на отримання заробітної плати за спірні періоди. З огляду на наведене, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги не визнав та вказав, що оскаржуваний наказ №1290 від 20.12.2017 винесено у зв'язку з вчиненням позивачем дисциплінарного проступку, за що передбачена відповідальність. Відповідач зазначає, що висновком службового розслідування та в ході проведення такого розслідування встановлено факти порушення позивачем службової дисципліни, а відтак наказ не підлягає скасуванню. Зазначив, що службове розслідування проведено у порядку, визначеному чинним законодавством. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач відповідь на відзив не подав.
31.08.2018 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
26.09.2018 ухвалою суду задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та поновлено такий строк.
26.09.2018 ухвалою суду частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
12.11.2018 ухвалою суду призначено судове засідання на 05.12.2018.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позицію, викладену у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши в судовому засіданні учасників справи, встановивши обставини справи та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд виходить з такого.
ОСОБА_1 перебував на службі в органах МВС України з 2003 року.
Згідно з наказу №4 о/с т.в.о начальника Головного управління Національної поліції у Рівненській області полковника поліції ОСОБА_4 від 07.11.2015 позивача відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» прийнято на службу до Головного управління Національної поліції у Рівненській області.
З 23.02.2017 по 05.06.2018 року позивач проходив службу в Національній поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Зарічненського ВП Вараського ВП ГУ НП в Рівненській області.
12.10.2017 наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області №229 о/с, позивачу надана щорічна відпустка із збереженням заробітної плати, як працівнику, який працює на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення із 12.10.2017 по 18.10.2017 та чергову відпустку за 2017 рік із 19.10.2017 по 27.11.2017.
14.11.2017 наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області №252 о/с, позивача відкликано із чергової відпустки за 2017 рік із 17.11.2017.
21.11.2017 повідомлення про наявність наказу про відкликання з відпустки направлене засобами поштового зв'язку на адресу позивача.
Згідно даних сайту Укрпошти, розділ «Відстеження», таке повідомлення отримане 25.11.2017.
21.11.2017 наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області №1937 призначено службове розслідування за фактом зупинення відсутності під час проведення інструктажу із заходів безпеки під час слідування та поводження із вогнепальною зброєю та з невідомих причин не поїхавшого до ГУНП в Луганській області інспектора СРПП №3 Зарічненського ВП Вараського ВП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1
20.12.2017 комісія, яка проводила службове розслідування, прийшла до висновку про те, що за грубе порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігноруванні Закону України Про національну поліцію» на наказу начальника ГУНП від 14.11.2017 №252 о/с, що виявилось у відсутності на робочому місці 22.11.2017, 23.11.2017, 24.11.2017 без поважних причин на робочому місці, інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Зарічненського відділення поліції Вараського відділу поліції ГУНГІ в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слід попередити про неповну посадову відповідність.
20.12.2017, наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області №1290 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», за грубе порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігноруванні Закону України «Про Національну поліцію» та наказу начальника ГУНП від 14.11.2017 № 252 о/с, що виявилося у відсутності 22.11.2017, 23.11.2017 та 24.11.2017 без поважних причин на робочому місці, керуючись статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію», статтями 2, 4, 12, 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Зарічненського відділення поліції Вараського відділу поліції ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 попереджено про неповну посадову відповідність.
Відповідно до пунктів 2,3,4 спірного наказу, дні - 22.11.2017, 23.11.2017 та 24.11.2017 відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин, вважати останньому за прогули.
Начальникові УФЗБО ГУНП ОСОБА_5, заробітну плату за 22.11.2017, 23.11.2017 та 24.11.2017 ОСОБА_1 не нараховувати.
Наказ оголосити особовому складу органів та підрозділів ГУНП в Рівненській області з урахуванням вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а притягнутому до дисциплінарної відповідальності - під підпис.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд виходить з огляду на наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України «Про національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі, по тексту рішення, Закон №580).
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст.3 Закону №580).
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (ч.1 ст.17 Закону №580).
Згідно із вимогами частин 1, 4 статті 18 Закону №580, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
За змістом частин 1, 2 статті 19 Закону №580, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону№580 встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 №901-VIII, до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції», поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» №3460-ІУ від 22.02.2006 (далі по тексту Дисциплінарний статут).
Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Службова дисципліна в розумінні Дисциплінарного статуту, це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, а дисциплінарний проступок, це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст.ст. 1, 2 Статуту).
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст.5).
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту, начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.
Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.
Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.
Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.
Частиною 8 статті 12 Статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни на осіб рядового і начальницького складу може накладатись таке дисциплінарне стягнення, як «попередження про неповну посадову відповідність».
Порядок накладення дисциплінарних стягнень регламентується ст. 14 Дисциплінарного статуту.
Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення, розроблено та затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена наказом МВС України від 12.03. 2013 року №230, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.04. 2013 року за №541/23073 (далі - Інструкція).
У відповідності до п. 2.1 вказаної Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Згідно із п. 2.5. розділу II Інструкції, підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (п. 2.6. розділу II Інструкції).
Стверджуючи про протиправність спірного наказу, позивач посилається на те, що про наявність наказу стосовно відкликання з відпустки йому нічого не було відомо. Жодних повідомлень він не отримував. А так як в цей період позивач перебував у відпустці, то і не повинен був з'являтися на роботу. Крім того, відповідно до своїх функціональних обов'язків інспектора-чергового, він має особливий характер служби в поліції, який містить такі спеціальні умови, як служба позмінно. Тобто, несе службу на протязі 24 годин, відповідно до складеного графіку, а інші дні має вихідні. Звідси випливає, що у дні, коли позивав не перебуває на чергуванні, то і не має обов'язку бути присутнім на робочому місці.
Однак, вказані доводи та посилання позивача спростовуються наступним.
Так, висновком службового розслідування, зокрема, встановлено, що згідно рапорту 15.11.2017 працівниками ВІОС УКЗ ГУНП здійснено виїзд за місцем проживання інспектора СРПП № 3 Зарічненського відділення поліції Вараського відділу поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 Під час перебування поряд із будинком, вхідні двері ніхто не відчиняв. У подальшому, проведено зустріч з дружиною ОСОБА_1 - громадянкою ОСОБА_7, яка повідомила, що чоловік на даний час лікується за кордоном. Будь-які пояснення з приводу більш детального місця перебування чоловіка остання надавати відмовилась. Додатково дружина звернула увагу на те, що чоловік на даний час перебуває у черговій відпустці. У рамках проведення службового розслідування т.в.о. начальником ВІОС УКЗ ГУНП підполковником поліції ОСОБА_8 21.11.2017 здійснений телефонний дзвінок на номер НОМЕР_2 до інспектора СРПП Зарічненського ВП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, якому було повідомлено про наказ начальника ГУНП щодо відкликання його із відпустки. Однак, останній у телефонній розмові повідомив, що на даний час перебуває у черговій відпустці за 2017 рік та знаходиться на території Закарпатської області, де проходи відповідний курс лікування. Про те, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області офіційно відкликаний із відпустки він не знав та почув вперше. ОСОБА_1 також повідомив, що додому планує приїхати 27.11.2017 і на наступний день вийти на роботу у зв'язку із закінченням відпустки, що за час відпустки межі України не залишав та за кордоном не перебував. Не дивлячись на те, що останній у телефонному режимі був поінформований про відкликання із відпустки, на наступний день він на роботу не вийшов та проігнорував наказ начальника ГУНП від 14.11.2017 № 252 о/с. Крім того, під час проведення службового розслідування до ВІОС УКЗ ГУІП надійшло 3 комісійні акти про безпідставний не вихід старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на роботу, а саме 22.11.2017, 23.11.2017 та 24.11.2017.
В судовому засіданні позивач зазначив, що вказаний номер телефону дійсно його і що йому дійсно дзвонили та повідомили про наявність наказу про його відкликання із відпустки. Точної дати такого дзвінка позивач не пам'ятає, пояснив, що це було після 20.11.2017. На момент отримання телефонного дзвінка, позивач перебував на території Тернопільської області.
Суд критично оцінює такі пояснення позивача.
Так, в судовому засіданні позивач пояснив, що із своєю дружиною проживає однією сім'єю. Отже про те, що до нього додому приїжджали працівники поліції та про мету такого відвідування він не міг не знати, а зважаючи на особливий характер його роботи та розуміючи суть роботи поліцейського, його статусу, позивач зобов'язаний був попередити свою сім'ю про те, щоб йому була доведена до відома будь-яка подія, чи інформація отримана нею від працівників поліції щодо його служби.
Суд зауважує, що характер роботи поліцейського є специфічним і таким, що стосується не лише безпосередньо самого поліцейського, а й покладає певні обов'язки на всю його сім'ю, зокрема високий рівень почуття відповідальності. Причому відповідальність стосується не лише поліцейського на службі, а й у побуті всієї його сім'ї.
Крім того, в ході проведення службового розслідування, позивачем надані письмові пояснення із яких вбачається, що позивач дізнався про своє відкликання із відпустки лише під час телефонної розмови із т.в.о. начальника ВІОС УКЗ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 Тобто, позивач не заперечує факту отримання телефонного дзвінка від вказаної посадової особи.
Суд також звертає увагу на те, що позивач, під час телефонної розмови із т.в.о. начальника ВІОС УКЗ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 сказав останньому, що перебуває на території Закарпатської області. Натомість у своїх письмових поясненнях, наданих в ході проведення службового розслідування та у поясненнях, наданих у судовому засіданні зазначив, що перебував у Тернопільській області. Тобто, надані пояснення позивача різняться за своїм змістом та викликають обґрунтований сумнів у їх достовірності.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач був обізнаний із наявністю наказу відповідача про відкликання його із відпустки раніше 21.11.2017 року, однак офіційно повідомлений все ж 21.11.2017 року. Отже, 22.11.2017 позивач зобов'язаний був з'явитися на службу. Натомість, ні 22.11.2017, ні 23.11.2017, ні 24.11.2017 позивач на службу не з'явився, про причини своєї відсутності відповідача не повідомив. Вказане підтверджується трьома комісійними актами про безпідставний не вихід старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на роботу, а саме 22.11.2017, 23.11.2017 та 24.11.2017.
Окремо суд наголошує, що посилання позивача у позовній заяві та у судовому засіданні на обставини з приводу того, що він був відсутній під час проведення інструктажу 17.11.2017 року та з приводу направлення його на стажування до Луганської області судом не встановлюються, оскільки ці обставини з'ясовані відповідачем в ході службового розслідування і фактично визнані останнім як такі, що відбулись з незалежних від позивача причин, і крім цього, не стосуються предмету спору у даній справі. Це вбачається із спірного наказу про притягнення позивача до відповідальності, де підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є відсутність позивача 22.11.2017, 23.11.2017, 24.11.2017 на робочому місці без поважних причин.
Щодо посилань позивача на те, що відповідно до своїх функціональних обов'язків інспектора-чергового він має особливий характер служби в поліції який містить такі спеціальні умови, як служба позмінно. Тобто несе службу на протязі 24 годин, відповідно до складеного графіку, а інші дні має вихідні, тобто у дні, коли позивав не перебуває на чергуванні, то і не має обов'язку бути присутнім на робочому місці, то такі посилання є неприйнятними з огляду на таке.
В судовому засіданні досліджені функціональні обов'язки працівників ГРПП сектору реагування патрульної поліції, з якими позивач ознайомлений під підпис. Із змісту функціональних обов'язків вбачається, що у ньому відсутні будь-які застереження про несення служби позмінно.
Таким чином, оскільки позивач був поінформований про відкликання його з відпустки 21.11.2017 року, то 22.11.2017 він мав з'явитися на робочому місці, доповісти своєму безпосередньому керівнику про вихід з відпустки, ознайомитись з графіком чергувань та виконувати подальші вказівки свого безпосереднього начальника.
Вказане слідує із приписів ст.62 Закону України «Про національну поліцію», за змістом якої поліцейський, під час виконання покладених на нього обов'язків, підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.
Твердження позивача про те, що він не з'явився на роботу ще і у зв'язку із тим, що його не було ознайомлено із графіком чергування є нелогічними та непослідовними, оскільки неможливо ознайомити із графіком чергування працівника, який не з'являється на роботу.
Також є необґрунтованими посиланнями позивача на порушення проведення службового розслідування, оскільки у нього не відбирались пояснення.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами службового розслідування, що такі пояснення були надані позивачем 14.12.2017 року, тобто у ході службового розслідування.
Твердження позивача про те, що службове розслідування відносно нього проведено не об'єктивно, неповно, з порушенням вимог чинного законодавства, без урахування усіх обставин справи, не заслуговують на увагу суду.
Судом встановлено, що службове розслідування призначене згідно письмового наказу. В ході його проведення комісією враховувалася тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації. Вказане підтверджується рапортами працівників поліції, характеристикою позивача, в якій зазначено, що за період служби в Зарічненському відділенні поліції Вараського ВП ГУНП в Рівненській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе з негативної сторони. Спочатку 2018 року ОСОБА_1 склав лише 67 протоколів про адміністративне правопорушення, не розкрив жодного злочину. На критику та зауваження керівництва Зарічненського відділення поліції Вараського ВП ГУНП в Рівненській області реагує посередньо, виявлені недоліки усуває неохоче. Має необхідні професійні знання, вміння, навики, однак не завжди використовує їх під час виконання своїх службових обов'язків, не завжди виконує поставлені йому завдання та доручення. Тричі відмовився від поїздок на стажування до Донецької та Луганської областей.
ОСОБА_1 досить часто перебував на лікарняному та скаржився на погіршення стану свого здоров'я, що не дозволяло йому в повній мірі зосереджувати увагу на виконанні службових обов'язків.
З врахуванням вищенаведеного, суд уважає, що за вчинення дисциплінарного проступку, яке виявилось у невиході на роботу 22.11.2017, 23.11.2017, 24.11.2017 без поважних причин, позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.
Також є неприйнятними посилання позивача на те, що спірний наказ не містить мотивів обрання виду дисциплінарного стягнення та не містять жодних посилань на будь-яке дослідження обставин вчиненого проступку.
Як вбачається із змісту спірного наказу, у ньому містяться і мотиви обрання виду дисциплінарного проступку і обставини його вчинення із посиланням на висновок службового розслідування.
В той же час, судом встановлено, що з наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області №1290 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 20.12.2017 позивач ознайомлений не був. Про існування такого наказу позивач дізнався від колег по службі, в зв'язку із чим вимушений був звернутись по допомогу до адвоката. 23.07.2018 позивач ознайомився із змістом спірного наказу. В судовому засіданні відповідач визнав, що спірний наказ по місцю служби позивача не направлявся, доказів такого направлення не існує в природі. Причину не ознайомлення позивача із спірним наказом, відповідач суду пояснити не зміг.
З даного приводу суд зауважує таке.
За правилами ч.8 ст.14 Дисциплінарного статуту, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.
Суд звертає увагу на те, що метою ознайомлення працівника із наказом (якщо це чітко встановлено законодавством) є забезпечення права суб'єкта такого наказу володіти інформацією, яка у ньому зазначена, а також якщо працівник уважає, що відомості, вказані у наказі, порушують його права, свободи чи інтереси, то право оскаржити такий наказ. Отже, метою ознайомлення є, зокрема, забезпечення права особи на його оскарження.
Суд наголошує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України, і не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст.22 Конституції України).
Так, факт не ознайомлення позивача із спірним наказом встановлений в судовому засіданні та не заперечується відповідачем.
Водночас, позивач звернувся до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду, оскільки не погодився із винесеним наказом відповідача.
26.09.2018, ухвалою суду, заяву позивача було задоволено та поновлено йому строки звернення до суду стосовно оскарження вказаного наказу.
Отже, право позивача на оскарження спірного наказу було відновлено.
Позаяк суд уважає за необхідне зауважити, що не ознайомлення позивача із спірним наказом ще не свідчить про протиправність його прийняття та не спростовує факту встановленого порушення, на підставі якого він був прийнятий. Не ознайомлення позивача із вказаним наказом не може бути єдиною та безумовною підставою для його скасування.
Суд звертає увагу на те, що підставою для скасування наказу, в даному випадку, є обставини, які передують його винесенню. Прикладом підстав для скасування наказу може бути недотримання відповідачем порядку проведення службового розслідування або ж невідповідність фактичних обставин справи обставинам, встановленим в ході такого службового розслідування.
Судом в ході розгляду справи, вказаних підстав для скасування наказу не встановлено, тому спірний наказ скасуванню не належить.
Повторюючись, суд нагадує, що дисциплінарний проступок, це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту).
Службова дисципліна в розумінні Дисциплінарного статуту, це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
В службову дисципліну входить, зокрема, виявлення поваги до колег по службі та інших громадян, ввічливість, етикет, гідність і честь поведінки в позаслужбовий час.
Так, поліцейський зобов'язаний неухильно професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, оскільки в силу ч. 1 ст. 59 Закону України від 02.07.2015 року №580, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
У відповідності до ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Отже, особа, котра перебуває на службі, повинна дотримуватися етичних норм, формування в собі почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність.
Суд уважає, що при застосуванні дисциплінарного стягнення, відповідачем враховано суть діяння, обставини його скоєння. Вид застосованого до позивача дисциплінарного стягнення є співмірним із характером вчиненого дисциплінарного проступку.
Підсумовуючи все вищевикладене, відповідачем правильно встановлено, що позивач допустив грубе порушення службової дисципліни котре виразилось в порушенні вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту, наказу начальника ГУНП від 14.11.2017 №252 о/с, що виразилось у відсутності позивача 22.11.2017, 23.11.2017, 24.11.2017 без поважних причин на робочому місці.
З огляду на зазначене, при прийнятті спірного наказу від 20.12.2017 №1290 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Зарічненського відділення поліції Вараського відділу поліції ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, - відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, та у спосіб передбачений законодавством України.
Зважаючи на те, що позивач був відсутній на робочому місці без поважних причин у період часу з 22.11.2017 по 24.11.2017, то відповідачем правомірно не нараховувалось грошове забезпечення за вказані дні.
Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Стаття 139 КАС України щодо відшкодування судових витрат не застосовується.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 20 грудня 2017 року №1290 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 22 по 24 листопада 2017 року відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 (35700, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1);
2) відповідач - Головне управління Національної поліції в Рівненській області (33000, м. Рівне, вул. Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761).
Повний текст рішення складений 07 грудня 2018 року.
Суддя Комшелюк Т.О.