07 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 440/4320/18
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про стягнення одноразової грошової допомоги,
04 грудня 2018 року гр. ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про стягнення одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" в розмірі 528000,00 грн.
Як встановлено судом, у провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 816/695/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, яке набрало законної сили 19 червня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Полтавській області, що була допущена з 25 жовтня 2016 року по 24 листопада 2017 року щодо неприйняття рішення з приводу призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі, яка отримала інвалідність під час виконання службових обов'язків; визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Національної поліції у Полтавській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі, яка отримала інвалідність під час виконання службових обов'язків, вчинену у формі листа від 24 листопада 2017 року № 666/115/29/01-2017; зобов'язано Головне управління Національної поліції у Полтавській області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі, яка отримала інвалідність під час виконання службових обов'язків, на підставі підпункту "б" пункту 3 частини першої статті 99 Закону України "Про Національну поліцію"; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відтак, правовідносини між сторонами щодо відмови в призначенні, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги позивачу були предметом судового розгляду в адміністративній справі № 816/695/18.
Проте, всупереч рішенню суду, яке набрало законної сили, відповідач одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 не виплатив.
На переконання позивача, Головне управління Національної поліції у Полтавській області протиправно не забезпечує виконання рішення суду у справі № 816/695/18 в частині виплати їй одноразової грошової допомоги.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання рішення суду у справі № 816/695/18, яке набрало законної сили.
Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За визначенням наведеним у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
У свою чергу, суд - це суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів, інший визначений цим Кодексом склад адміністративного суду.
З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Частиною п'ятою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Отже, вимоги про стягнення належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги під час виконання рішення суду у справі № 816/695/18 мають вирішуватися в межах адміністративної справи № 816/695/18 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України і не можуть розглядатися в іншому (новому) позовному провадженні.
Вимоги до заяви заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду встановлені частиною другою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини п'ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Отже, позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про стягнення одноразової грошової допомоги повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачу разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Чеснокова