справа№1340/4587/18
про залишення позовної заяви без розгляду
03 грудня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Сільник Н.Є.
за участю:
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області про повернення безпідставно сплачених коштів,-
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому з врахуванням уточнень до позовних вимог просить суд зобов'язати відповідача сформувати та подати до управління державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_2 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло у сумі 12 270, 00 грн, сплаченого відповідно до квитанції №0.0.600382597.1 від 16.08.2016.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 29 жовтня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
3 грудня 2018 року представник відповідача подав клопотання про залишення позовної заяви у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. Відповідач зазначив, що про порушення своїх прав позивач дізнався під час укладення договору купівлі-продажу, а саме 15.08.2016, проте з позовом до суду звернувся лише 07.08.2018. У зв'язку з наведеним відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав, просив задовольнити.
Суд, заслухавши доводи представника відповідача, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши докази, що стосуються строку звернення до суду, виходив з наступного.
Так, згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Окрім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Суд звертає увагу, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям:
- це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди, які перешкоджали зверненню до суду;
- це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
- ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
- ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд встановив, що ОСОБА_2 15.08.2016 уклала договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Різьбярська, 5/17.
Договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 852.
Відповідно до квитанції №0.0.600382597.1 від 16.08.2016 ОСОБА_2 сплатила до державного бюджету управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1%, що становив 12270, 00 грн.
27 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів.
7 серпня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом № 15628/05-78 відмовило позивачу в задоволенні заяви про повернення безпідставно сплачених коштів, оскільки відповідач не володіє інформацією щодо права власності громадян на нерухоме майно.
Позивач не погодившись з відмовою відповідача 4 жовтня 2018 року звернулася до суду з цим позовом, в якому просив суд зобов'язати відповідача сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_2 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло у сумі 12 270, 00 грн, сплаченого відповідно до квитанції №0.0.600382597.1 від 16.08.2016.
Отже, з наведеного слідує, що предметом позову у цій справі є зобов'язання відповідача сформувати та подати подання до управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до абзацу першим пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Таким чином, звільнення громадян від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла вперше, відбувається на підставі норм законодавства.
Відповідно до ст. 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Вказані нормативно правові акти, що звільняють громадян, які придбавають житло вперше, від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування прийняті та доведені до відома громадян належним чином та у встановленому законодавством порядку.
Також, на момент укладення позивачем 15.08.2016 договору купівлі-продажу діяли норми Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” та Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, які звільняли громадян, які придбавають житло вперше, від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що саме з моменту прийняття вказаних нормативно - правових актів презюмується, що позивач повинен був знати про їх існування. Отже, початок строку, коли позивач дізнався про порушення свого права є момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 15.08.2016 та сплати позивачем такого збору.
На думку суду, позивач повинна була дізнатися про порушення свого права, і звернутися із відповідною заявою про повернення сплаченого збору до відповідача, а в разі відмови в її задоволенні вимагати захисту порушеного права в судовому порядку, з дотриманням строків, встановлених КАС України.
Враховуючи наведене, суд наголошує, що момент отримання позивачем відмови відповідача у поверненні сплаченого збору не може слугувати моментом відліку чи продовжувати строк звернення до суду з даним позовом.
Водночас, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підлягає до задоволення, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду.
Залишити позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області про повернення безпідставно сплачених коштів - без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.12.2018.
Суддя Р.М. Брильовський