03 грудня 2018 року м. Рівне №1740/2311/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд С"
доУправління Укртрансбезпеки у Харківській області
про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд С" (далі позивач, ТОВ "Голд С") звернулось до адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області (далі - відповідач), за змістом якого просило суд визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом від 22.05.2018 №0010262.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.05.2018 уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки у Харківській області здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MERCEDES-BENZ AXOR1843LS, реєстраційний номер НОМЕР_1, причіп POLKON NW-192, реєстраційний номер НОМЕР_4. За результатами проведеної перевірки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0010262 від 22.05.2018, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0023262 від 22.05.2018, видана квитанція №70 від 22.05.2018, а також складено розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом від 22.05.2018 №0010262. Вказав, що працівники Управління Укртрансбезпеки у Харківській області на вимогу водія не пред'явили свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки та не надали жодної інформації про використовувані автомобільні ваги. На адвокатський запит відповідач надав копії сертифікату відповідності вимірювального засобу за №UA.TR.002.CB.0310-17 від 20.12.2017, а також сертифікату перевірки типу за №UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.0 від 27.11.2017. Проте, жодного документу, що б підтверджував місце розташування даної зважувальної техніки саме на пункті габаритно-вагового контролю, де перевірявся автомобіль позивача, надано не було. Повідомив, що з квитанції на зважування та інших документів, які були складені на підставі зважування транспортного засобу, не вбачається, яким саме засобом вимірювальної техніки відбувалося зважування автомобіля, що належить позивачу.
Позивач вважає, що загальна маса транспортного засобу та товару, з урахуванням технічних характеристик автомобіля, причепа та відомостей товарно-транспортної накладної, становить 38710 кг, тобто різниця між фактичною масою та вагою, яку показали ваги, становила 1390 кг.
ТОВ "Голд С" також вказало, що товаром для перевезення був солод насипний, який за характеристиками не міг бути лише в частині навантаження на одну вісь, відтак відомості квитанції про зважування щодо різниці в навантаженні на сторони на другій осі тягача 1050 кг, а також різниці на першу вісь причепа на сторони в сумі 900 кг можуть свідчити про те, що площадка для зважування була розміщена на нерівній поверхні, внаслідок чого колеса причепа по передній осі потрапили у яму і потягнули за собою перетягування другої осі тягача. Розташування вагового комплексу прямо на асфальті біля проїжджої частини, на думку позивача, суперечить Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Крім наведеного, позивач також вказав, що працівниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області не було встановлено, яку відстань пройшов транспортний засіб з місця завантаження смт Чемерівці Хмельницької області до місця проведення габаритно-вагового контролю, тому правових підстав для нарахування плати за обидві складові маршруту не було.
З наведених підстав позивач просив визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом від 22.05.2018 №0010262.
Ухвалою від 11.09.2018 позовну заяву залишено без руху та надано строк тривалістю не більше десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 03.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що позовні вимоги не визнає повністю (а.с.57-65). Зокрема, зазначив, що 22.05.2018 за результатами зважування автомобіля марки MERCEDES-BЕNZ AXOR1843LS реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом марки POLKON модель NW-192 реєстраційний номер НОМЕР_3, які належать та використовуються позивачем, було встановлено перевищення допустимого навантаження на строєну вісь з одиничними шинами. Вказав, що позивач не скористався своїм правом на приведення у відповідність до встановлених норм вагових обмежень та продовжив рух, що стало підставою для нарахування плати за проїзд за весь маршрут руху транспортного засобу. Водночас зазначив, що документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю, однак водій транспортного засобу не вимагав надати вказані документи для ознайомлення. Відповідач повідомив, що твердження позивача щодо відсутності у складених відповідачем документах посилання на вагове обладнання, яким здійснювалось зважування транспортного засобу, не відповідає дійсності, адже в п. 1 Довідки №0023262 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.05.2018 зазначено тип приладу "030E-FS2-PWIA" та його серійний номер.
За наведеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
Окрім цього, відповідач в клопотанні про заміну неналежної сторони вказував, що належним відповідачем у справі є Державна служба України з безпеки на транспорті, позаяк Управління Укртрансбезпеки у Харківській області не має статусу юридичної особи.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
Суд встановив, що ТОВ "Голд С" (код ЄДРПОУ 38610592) зареєстроване як юридична особа 22.02.2013, основний вид економічної діяльності за КВЕД 49.41: вантажний автомобільний транспорт (а.с.12).
На праві власності ТОВ "Голд С" належить транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель AXOR 1843 LS, реєстраційний номер НОМЕР_1, та напівпричіп марки PALKON, модель NW-192, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.13,14).
22.05.2018 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Харківській області згідно з направленням на перевірку від 21.05.2018 №029311 (а.с.23,24) на 471 км. автодороги "Київ-Харків-Довжанський" було проведено рейдову перевірку та здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MERCEDES-BENZ AXOR1843LS, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом POLKON NW-192, реєстраційний номер НОМЕР_4.
За результатами перевірки 22.05.2018 складено акт №063011 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано порушення: перевезення вантажу згідно з ТТН з перевищенням вагових обмежень, а саме навантаження на строєну вісь складає 22900 кг, чим порушено п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (а.с.33).
Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля марки MERCEDES-BENZ AXOR1843LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 22.05.2018 №0023262 зафіксовані наступні результати навантаження на осі: 1) 6,55 тонн; 2) 10,65 тонн; 3) 8,1 тонн; 4) 7,2 тонн; 5) 7,6 тонн. Встановлено повну масу транспортного засобу: 40,1 тонн (а.с.19).
Зафіксовані в квитанції під час зважування транспортного засобу показники відповідають відображеним в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.05.2018 (а.с.20).
Актом №0010262 від 22.05.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів встановлено фактичну повну масу автомобіля MERCEDES-BENZ AXOR1843LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 - 40,1 тонн, при нормативно допустимій 40,00 тонн, а також фактичне навантаження на осі транспортного засобу 6,5/10,65/8,1/7,2/7,6 тонни при допустимому 11,00/11,00/7,3/7,3/7,3 (а.с.18).
Також 22.05.2018 уповноваженими особами відповідача складено розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0010262, яким позивачу за маршрут смт. Чемерівці Хмельницької обл. - м. Лисичанськ автомобіля MERCEDES-BENZ AXOR1843LS, реєстраційний номер НОМЕР_1, нараховано плату за проїзд в розмірі 232, 4 євро (а.с.21).
Не погоджуючись з розрахунком плати за проїзд, позивач звернувся до суду.
Щодо доводів відповідача про його неналежність через відсутність статусу юридичної особи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Частиною першою статті 43 КАС України встановлено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Згідно з частиною третьою статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Таким чином, відповідно до наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна процесуальна правосуб'єктність органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб не пов'язується з наявністю статусу юридичної особи.
За визначенням пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктом 3 пункту 4 Положення № 103 до основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Згідно з підпунктом 15 пункту 5 Положення № 103 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пункту 8 Положення № 103 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Згідно з додатком 3 до постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, зокрема, й Управління Укртрансбезпеки у Харківській області.
Суд зазначає, що відповідно до абзаців першого, третього статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 № 3166-VI територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною третьою статті 21 цього Закону територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.
Типове положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 3, 4 Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 N 563, завданням територіальних органів є реалізація повноважень міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Територіальні органи відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, здійснюють державний нагляд (контроль).
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що територіальний орган відповідного центрального органу виконавчої влади, незалежно від наявності чи відсутності у нього статусу юридичної особи, наділений владними повноваження на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці щодо реалізації повноважень міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади.
Таким чином, відповідач як територіальний орган Укртрансбезпеки на території Харківської області реалізує повноваження Укртрансбезпеки, у тому числі й щодо здійснення державного нагляду (контролю), тобто здійснює публічно-владні управлінські функції, а відтак є суб'єктом владних повноважень, наділеним адміністративною процесуальною правосуб'єктністю.
З огляду на наведене, суд вважає, що позивач, оскаржуючи розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, складений під час здійснення габаритно-вагового контролю Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області, вірно визначив в адміністративному позові належного відповідача, а відтак відсутні підстави для його заміни іншою особою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII, Законом України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV, Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
При цьому, за приписами пункту 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Згідно із пунктами 14, 16 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи.
Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.
Під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Перевіряючи доводи учасників справи щодо процедури здійснення габаритно-вагового контролю, суд враховує, що механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2, пунктом 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
За змістом підпункту 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Так відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Матеріалами справи стверджується, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ AXOR1843LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом POLKON NW-192, реєстраційний номер НОМЕР_4, встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 40,1 тонн при нормативно допустимій 40,00 тонн. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить квитанція про зважування №70 від 22.05.2018.
Відтак, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було встановлено перевищення нормативно допустимого вагового (осьового) навантаження транспортного засобу.
Згідно з пунктами 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 №1007/1207, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 215/24992.
Посадовими особами Укртрансбезпеки складено довідку від 22.05.2018 № 0023262 про результати здійснення габаритно-вагового контролю за встановленою формою.
Перевіряючи обґрунтованість доводів позивача про неможливість ідентифікації зважувального обладнання, судом встановлено, що такий контроль 22.05.2018 здійснювався відповідачем у пункті габаритно - вагового контролю а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський 471 км.
Пунктом 14 Порядку №879 визначено, що вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.
Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за № 1171/29301 (далі - Вимоги №255).
Пунктом 1 розділу ІІ Вимог № 255 встановлено, що габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг I-IV категорій.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Вимог № 255 пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво" у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Вимог пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом ? 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м.
Пунктом 5 Вимог передбачено, що пересувний пункт повинен бути укомплектований таким технічним обладнанням: 1) спеціалізований транспортний засіб; 2) комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки; 3) рулетка стрічкова, рейка телескопічна завдовжки 6 м для вимірювань параметрів висоти транспортних засобів, рулетка електронна в комплекті зі світловідбивачем; 4) комп'ютерна техніка; 5) акумулятор для резервного електроживлення; 6) бензиновий (дизельний) електрогенератор; 7) засоби зв'язку; 8) свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію; 9) платіжний термінал для розрахунку електронним платіжним засобом.
Відповідно до пунктів 8, 9 розділу ІІ Вимог №255 вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.
Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Суд вважає безпідставними та відхиляє доводи позивача щодо невідповідності пересувного пункту габаритно-вагового контролю вимогам чинного законодавства, позаяк на підтвердження таких доводів ТОВ "Голд С" не надано суду жодних доказів.
За приписами пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Наданими відповідачем доказами підтверджено, що зважування на пересувному пункті габаритно-вагового контролю проводилось приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь: 030E-AS2-PWIA, який зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.CВ.0303-17 та відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки та Сертифікату перевірки типу № UA.TR.113-0115-17.
Вказані обставини підтверджені Сертифікатом перевірки типу №UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.0. від 27.11.2017, декларацією про відповідність №6 від 20.12.2017 приладу 030T-AS-PWIA ідентифікаційний заводський номер (серед інших) №426, сертифікат відповідності №UA.TR.002.CB.0303-17 (а.с.25-28).
Відомості про зазначений зважувальний прилад 030T PWIA №17-486, розташований в пункті габартино-вагового контролю на а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський 471 км, відображені у Довідці №0023262 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.05.2018 (а.с.19). При цьому місце розташування пересувного пункту габаритно-вагового контролю відповідає ділянці дороги, зазначеній в погодженому та затвердженому в установленому порядку графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на мережі доріг загального користування Харківської області на травень 2018 року (а.с.24).
Суд вважає, що зазначені документи підтверджують факт зважування відповідачем транспортного засобу позивача з дотриманням встановленої процедури та з використанням належної вимірювальної техніки. Доводи позивача не спростовують правомірності поведінки відповідача у спірних правовідносинах та не викликають сумніву в достовірності результатів зважування.
Водночас, позивач не довів належними й допустимими доказами, що водію транспортного засобу під час здійснення габаритно-вагового контролю відмовлено в ознайомленні, на його вимогу, із документами, що посвідчують відповідність, періодичну повірку (метрологічну атестацію) зважувального обладнання.
Окрім цього, позивач не надав суду жодних доказів в обґрунтування доводів щодо порушення посадовими особами Укртрансбезпеки у спірних правовідносинах вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування та порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Як уже зазначалося судом, під час здійснення 22.05.2018 органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю вищевказаного транспортного засобу було встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження транспортного засобу, рух якого не дозволяється без отримання спеціального дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" віл 30 червня 1993 року №3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини третьої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з абзацами 1, 4 пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Таким чином, наведеними нормами встановлено обов'язок перевізника отримати у визначеному законом порядку дозвіл на перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів.
Абзацом 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху визначено, що рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Виходячи з наведеного, абзацом 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху заборонено порушувати встановлені ним габаритно-вагові параметри у разі перевезення подільних вантажів.
За приписами абзацу 1 пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до абзацу 1 пункту 21 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Суд враховує, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" прийнята з метою збереження дорожнього покриття доріг.
Отже, плата за проїзд великовагового транспортного засобу в разі перевищення нормативу повинна стягуватися за пройдену по дорожньому покриттю відстань саме з метою збереження покриття, яке експлуатувалося таким транспортним засобом. Можливість оплати за лише пройдену частину маршруту по території України законодавцем визначена на випадок виконання приписів пункту 23 Порядку №879 якщо власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа провів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами.
Відповідно до вимог пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.
Пунктом 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, встановлено наступні ставки плати за проїзд для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень: до 5 відсотків включно - 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.
Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі (пункт 31-1 Порядку №879).
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі довідки від 22.05.2018 №0023262 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту від 22.05.2018 №0010262 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів проведено розрахунок від 22.05.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №00010262 від 22.05.2018 розмірі 232,40 євро.
Оскільки позивачем не надано доказів приведення у відповідність вагових параметрів і на наявність таких обставин позивач не вказує, відтак суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно було визначено відстань маршруту руху транспортного засобу з пункту завантаження смт. Чемерівці Хмельницької області до пункту розвантаження м. Лисичанськ Луганської області.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 21.09.2018 у справі №804/5296/17, від 24.10.2018 у справі №804/8334/16.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах. Доводи позивача не спростовують факту перевищення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу під час перевезення вантажів автомобільними дорогами загального користування та не дають суду підстав для скасування оскарженого розрахунку плати за проїзд. Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Голд С" (вул. Гагаріна, 20, м. Рівне, 33000, ЄДРПОУ 38610592) до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області (Майдан Свободи, 5, "Держпром", 6 під'їзд, 7 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 39816845) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03 грудня 2018 року.
Суддя Дорошенко Н.О.