07 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 440/3683/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 /надалі - позивач; ОСОБА_1./ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області /надалі - відповідач; Лубенське ОУПФУ Полтавської області/ про визнання протиправними дій Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2016 та зобов'язання Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.07.2016.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та тимчасово переміщеною особою, яка знаходиться на обліку в Лубенському ОУПФУ Полтавської області, як пенсіонер за віком. Проте відповідач з липня 2016 року припинив виплату позивачу пенсії. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року клопотання позивача про відстрочення сплати судових витрат - задоволено та відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3512/18, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10:00 год. 22 листопада 2018 року, витребувано докази.
12 листопада 2018 року до суду надійшов відзив Лубенського ОУПФУ Полтавської області на позовну заяву /а.с. 40-42/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що 08.07.2016 на адресу відповідача надійшло рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 08.07.2016, згідно якого комісія вирішила припинити виплату пенсії внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1, яке прийнято на підставі подання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради (№2 від 07.07.2016), актів обстеження та інших поданих матеріалів. На підставі вказаного рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 08.07.2016 відповідачем було прийнято розпорядження від 12.07.2016, яким припинено виплату пенсії за віком ОСОБА_1
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити /а.с. 14/.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління у зв'язку з обмеженим фінансуванням видатків на відрядження /а.с. 27/.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Судом встановлено, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3, виданим Алчевським УСЗП Донецької області 27.08.1991, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 21/, .
Згідно довідки від 17.10.2014 № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, виданої ОСОБА_1, остання постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1, і 10 серпня 2014 року перемістилася з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_2 /а.с. 22, 32/.
Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що громадянка ОСОБА_1 була взята на облік в Лубенське ОУПФУ Полтавської області з моменту звернення із заявою від 17.09.2014, як пенсіонер за віком з 01.10.2014 /а.с. 42/.
Так, розпорядженням Лубенського ОУПФУ Полтавської області №58 від 24.09.2014 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 01.10.2014 /а.с. 28-29/.
Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 08.07.2016 на підставі подання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради (№ 2 від 07.07.2016), актів обстеження та інших поданих матеріалів, вирішено припинити виплату пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема, ОСОБА_1 /а.с. 37, зворот а.с. 37/.
Розпорядженням заступника начальника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Лубенського ОУПФУ від 12.07.2016 припинено виплату пенсії за віком гр. ОСОБА_1, 1936 року народження, на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 08.07.2016 з 01.07.2016 /а.с. 36/.
Представник позивача надіслав на адресу відповідача запит №1-758 від 21.08.2018 з проханням повідомити, на яких підставах та з якого часу припинено виплату пенсії гр. ОСОБА_1 /а.с. 38/, на який надано відповідь листом Лубенського ОУПФУ Полтавської області від 19.09.2018 №8103/07-17, яким заявника повідомлено, що ОСОБА_1 з 01.07.2016 припинено виплату пенсії на підставі рішення комісії Лубенського управління соціального захисту населення №4 від 08.07.2016 з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам /а.с. 39/.
Не погодившись з діями Лубенського ОУПФУ Полтавської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2016, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058) визначено, що цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підстави припинення виплати пенсії встановлені статтею 49 Закону України № 1058, за приписами частини 1 якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 49 Закону України № 1058 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Зокрема, відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк України".
Відповідно до приписів пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 08.06.2016), довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.
Частиною 1 статті 12 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII передбачено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами пункту 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.
Таким чином, законодавством України встановлено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запису про скасування дії довідки.
Суду не надано доказів скасування дії довідки від 17.10.2014 №1630000119 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції органом, який її видав.
Відтак, довідка від 17.10.2014 №1630000119 про взяття позивача на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, копія якої наявна у матеріалах справи, є дійсною.
Розпорядженням заступника начальника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Лубенського ОУПФУ Полтавської області від 12.07.2016 припинено виплату пенсії за віком гр. ОСОБА_1, 1936 року народження, на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 08.07.2016 з 01.07.2016 /а.с. 36/.
Як вбачається зі змісту рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 08.07.2016, на підставі подання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради (№ 2 від 07.07.2016), актів обстеження та інших поданих матеріалів, вирішено припинити виплату пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема, ОСОБА_1 /а.с. 37, зворот а.с. 37/.
Однак, у рішенні Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №4 від 08.07.2016, на підставі якого у свою чергу відповідачем прийнято розпорядження від 12.07.2016, взагалі не зазначено жодних підстав, з яких Комісія дійшла висновку про необхідність припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Відповідно до підпункту 2 пункту 12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано до суду подання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради (№ 2 від 07.07.2016), актів обстеження та інших поданих матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення № 4 від 08.07.2016 в частині, що стосується ОСОБА_1
Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).
У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Водночас суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі №805/402/18.
Суд зауважує, що лише частиною 1 статті 49 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено підстави припинення виплати пенсії, але жоден з таких випадків відповідачем не застосований та не доведений.
Так, Лубенським ОУПФУ Полтавської області не надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що розпорядження Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 12 липня 2016 року про припинення виплати пенсії позивачу з 01 липня 2016 року прийнято не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Зважаючи на те, що розпорядження Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 12 липня 2016 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є правовим актом індивідуальної дії, який згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України може визнаватися протиправним та скасовуватися, суд вважає за необхідне, відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав ОСОБА_1 вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати розпорядження Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 12 липня 2016 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 37710525, вул. Шевченка, 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500) поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, АДРЕСА_2, 37500) нарахування та виплату пенсії за віком, починаючи з 01 липня 2016 року.
Позовна вимога про визнання протиправними дій Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2016 - задоволенню не підлягає, оскільки правові наслідки для позивача створює саме розпорядження Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 12 липня 2016 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 - як рішення суб'єкта владних повноважень, тобто на права позивача вплинуло саме розпорядження Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 12 липня 2017 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1, яке є правовим актом індивідуальної дії.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Даний адміністративний позов має немайновий характер.
Згідно з приписами частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня - 1626 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
З огляду на вищевикладене, при зверненні з даним позовом до суду розмір судового збору, що підлягав сплаті, становив 704 грн. 80 коп.(1762 грн. х 0,4).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року клопотання позивача про відстрочення сплати судових витрат - задоволено та відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі /а.с. 2-5/.
Відповідно до частини 2 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо припинення пенсії, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати повністю.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (ідентифікаційний код 37710525, вул. Шевченка, 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500) судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) на розрахунковий рахунок 31211256026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 133, 139, 194, 205, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, АДРЕСА_2, 37500) до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 37710525, вул. Шевченка, 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 12 липня 2016 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 37710525, вул. Шевченка, 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500) поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, АДРЕСА_2, 37500) нарахування та виплату пенсії за віком, починаючи з 01 липня 2016 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (ідентифікаційний код 37710525, вул. Шевченка, 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500) судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) на розрахунковий рахунок 31211256026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного адміністративного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться Полтавський окружний адміністративний суд.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич