проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"05" грудня 2018 р.
Справа № 913/295/18
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді: за участю секретаря судового засідання за участю представників учасників справи: від позивача від відповідача Чернота Л.Ф. Радіонова О.О., Стойка О.В. Телеснюк І.В. Гупал Р.М. - адвокат, що діє на підстві свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛГ №000184 від 09.11.2018р, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Луганської області №09/11-5 від 09.11.2018р., договору б/н від 04.12.2018р., про надання правової допомоги, ордеру серія ХВ №0000171864 від 04.12.2018 р. на надання правової допомоги не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх.№716 Л/З) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ", м. Сєвєродонецьк, Луганська область
на рішення господарського суду Луганської області
від ухвалене05.09.2018 року (повний текст складено 11.09.2018 року) у м. Харкові
у справі№913/295/18 (суддя - Корнієнко В.В.)
за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укргазавтоматика", м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ", м. Сєвєродонецьк, Луганська область
простягнення 36 307,57 грн.
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазавтоматика», м. Харків (далі - позивач, ТОВ «Укргазавтоматика») звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом б/н, б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ», м. Сєвєродонецьк, Луганська область (далі - відповідач, ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ») про стягнення заборгованості у розмірі 18 720, 00 грн. внаслідок невиконання грошового зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію на підставі Договору поставки №469/14-1СА від 20.06.2014 року. Також просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазавтоматика» інфляційні збитки від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 15 912, 00 грн. та 3% річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 1 675,57 грн. Судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 1 762, 00 грн. покласти на відповідача.
Крім того, просив суд застосувати до спірних правовідносин, встановлені Договором поставки №469/14-1СА від 20.06.2014 року та законодавством, строки позовної давності щодо вимог про стягнення нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат.
В обґрунтування заявленого клопотання, позивач послався на приписи ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України та пункт 8.1 Договору поставки №469/14-1СА від 20.06.2014 року, відповідно до якого сторони домовились, що у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за Договором, термін дії Договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань.
Враховуючи зазначене, вважає, що сторонами у Договорі не визначено конкретного строку позовної давності, що є підставою для встановлення необмеженої позовної давності.
Рішенням господарського суду Луганської області від 05.09.2018 року (повний текст 11.09.2018 року) по справі №913/295/18 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ», м. Сєвєродонецьк, Луганська область (код ЄДРПОУ 37596090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазавтоматика», м. Харків (код ЄДРПО 31440428) борг в сумі 18 720,00 грн., 3% річних в сумі 1 675,57 грн., втрати від інфляції в сумі 15 912 грн. та витрати на судовий збір в сумі 1 762,00 грн.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 28.09.2018 року, в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 року по справі №913/295/18 та відмовити у задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновок про задоволення позовних вимог таким, що не ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства.
Так, скаржник вказує, що позивачем подано позовну заяву про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат після спливу 3-річного строку позовної давності, а заявлене останнім клопотання про застосування строків позовної давності залишено місцевим судом поза увагою, що призвело до неправильного застосування норм ч.ч. 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2018 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Чернота Л. Ф., судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2018 року, керуючись ст.ст. 234, 262 Господарського процесуального кодексу України, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ», м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 року (повний текст 11.09.2018 року) у справі №913/295/18 та встановлено учасникам справи строк до 15.11.2018 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншій стороні у справі.
Станом на 15.11.2018р. відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Зубченко І. В. на момент вирішення питання про призначення справи №913/295/18 до розгляду, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 року було здійснено повторний автоматизований розподіл справи №913/295/18, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чернота Л. Ф., судді: Радіонова О. О., Стойка О. В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 року, керуючись ст.ст. 234, 235, 268, 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ», м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 року (повний текст 11.09.2018 року) по справі №913/295/18 призначено на 05.12.2018 року о 15:00 год.
До початку судового засідання до канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазавтоматика", м. Харків надійшов відзив б/н від 04.12.2018р. на апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на його подання.
Розглянувши вищевказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у ньому причини пропуску строку не є поважними у зв'язку з чим, керуючись ст.ст. 119, 234,262 Господарського процесуального кодексу України, відмовила у його задоволенні, про що було постановлено ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 року.
У судовому засіданні 05.12.2018 року представник позивача просив суд апеляційну скаргу відхилити, рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2018 року у справі №913/295/18 залишити без змін, зазначивши, що місцевим судом належним чином досліджено та надано правову оцінку заявленому клопотанню позивача, у якому останній по своїй суті не просить застосувати позовну давність, а вважає, що строк позовної давності не сплив відповідно до умов договору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 106).
Відповідно до ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.
Згідно з ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №913/295/18.
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 20.06.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» (покупець) від імені і за рахунок якого діє ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» на підставі Договору доручення №1/20/13 від 01.04.2013р. в особі директора ВП «Управління матеріально-технічного забезпечення» ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності №ББУ/РА139/ВП/14 від 10.01.2014р., з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазавтоматика» (постачальник) в особі директора ОСОБА_8, що діє на підставі Статуту з іншої сторони, разом іменовано «Сторони», а кожна окремо «Сторона», уклали Договір поставки №469/14-1СА.
Згідно з п.п. 1.1, 1.2 зазначеного Договору постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки, за цінами та якісними характеристиками, узгодженими сторонами у Договорі та в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною до нього.
Загальна вартість продукції, яка поставляється, визначена в п. 5.1 Договору та п. 2 Специфікації до Договору та складає 18 720,00 грн.
Відповідно до п.4.2 Договору та Специфікації умовами поставки продукції є CPT, згідно з «Інкотермс-2000», місце поставки-склад Перевізника в м. Ровеньки.
Договір та Специфікація до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції позивачем була здійснена поставка продукції, обумовленої у Специфікації №2/1 від 07.07.2014 р. до Договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №1274 від 11.09.2014р. на суму 18 720,00 грн.
Поставлена позивачем продукція (шість термометрів манометричних ТКП 160 Сr-M2-УХЛ2 (0-120,2,5-4,0-160 БЛС-59 d 16 латунь звичайна) згідно з вказаною видатковою накладною на загальну суму 18 720,00 грн. була прийнята представником відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача на відповідній видатковій накладній без зауважень та заперечень.
При цьому, повноваження особи, яка приймала продукцію зі сторони відповідача, підтверджуються наявною в матеріалах справи копією довіреності ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» №1663 від 03.09.2014р. на ім'я ОСОБА_9
Таким чином, на виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 18 720,00 грн.
Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за вказаним договором не спростований.
Відповідно до п. 5.3 договору та п. 4 Специфікації до нього розрахунок за продукцію здійснюється відповідачем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту прийняття продукції, на підставі отриманого ним рахунку.
Враховуючи приписи пункту 5.3 Договору та п.4 Специфікації, строк на оплату відповідачем поставленої позивачем продукції сплив 11.12.2014 року.
ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконало, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість в сумі 18 720,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.
При цьому, у зв'язку з невиконанням ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» своїх зобов'язань за Договором щодо оплати поставленої продукції, ТОВ «Укргазавтоматика» нараховало на суму заборгованості 3% річних та інфляційні збитки на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Вимогами статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, у відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України.
Приписами статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту прострочення виконання зобов'язання відповідачем, що є підставою для стягнення також 3% річних у розмірі 1 675,57 грн. та інфляційних втрат у розмірі 15 912,00 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» 14.08.2018 року надіслано на електронну адресу Господарського суду Луганської області клопотання б/н від 14.08.2018 р. про застосування строку позовної давності за підписом представника ОСОБА_10
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо незадоволення вищезазначеного клопотання відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом, згідно вимог ч.3 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі, з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до частини 2 статті 4 вказаного Закону, електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Пунктом 1.5.6 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. №28, встановлено, що електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.
Документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі, згідно пункту 1.5.17 Інструкції.
Як встановлено судом першої інстанції, клопотання б/н від 14.08.2018р. відповідача про застосування строку позовної давності надійшло на електронну адресу місцевого суду за відсутності електронного цифрового підпису уповноваженої особи та підписане представником за довіреністю, строк якої закінчився, тобто неуповноваженою особою.
Враховуючи наведе, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції правомірно відхилено надіслане електронною поштою клопотання відповідача б/н від 14.08.2018 р. про застосування строку позовної давності, яке підписано особою, яка не мала права представляти інтереси відповідача на дату подання такого клопотання.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції обґрунтовано не застосовано наслідки спливу позовної давності у зв'язку з відсутністю відповідного клопотання відповідача.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, згідно ст. 256 Цивільного кодексу України.
Статтею 257 Цивільного кодексу України унормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.267 наведеного Кодексу: «Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові».
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення."
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу» (п.51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, № 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п.570 рішення від 20.09.2011р. за заявою №14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації»).
Статтею 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності (п.3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013).
Пунктом 8.1 Договору унормовано, що у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань термін дії Договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань.
Зазначене положення, на думку позивача, є узгодженою сторонами умовою про збільшення строку позовної давності.
Однак, умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення строку позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі, відповідно до вимог частини першої статті 251 та статті 256 Цивільного кодексу України, який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу. (п.3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013).
Отже, посилання у клопотанні позивача на п.8.1 Договору та ст. 259 Цивільного кодексу України як на підставу для встановлення необмеженої позовної давності не приймається судом до уваги, оскільки, в даному випадку, перебіг строку позовної давності розпочався з дня прострочення відповідачем свого грошового зобов'язання в силу приписів ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України.
При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи, відповідно до вимог ст. 261 Цивільного кодексу України.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором є різними правовими категоріями, оскільки право позивача вважається порушеним з дня прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання (з 12.12.2014 року).
Аналогічної правової позиції дійшов і Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 року у справі №904/34/17, зазначивши про те, що в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання», у відповідності до вимог статей 530, 631 Цивільного кодексу України. Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
У даному випадку, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором та відповідно до поданого ним клопотання по суті просить суд не застосувати строк позовної давності, а продовжити його, оскільки не вважає, що він пропущений відповідно до положень п. 8.1 Договору.
З огляду на викладене, посилання апелянта на неврахування місцевим судом клопотання позивача спростовуються матеріалами справи, оскільки місцевим судом під час прийняття оскаржуваного рішення надано правильну оцінку доводам позивача стосовно перебігу строку позовної давності та встановлено, що останній розпочався з моменту прострочення відповідачем свого грошового зобов'язання (з 12.12.2014 року).
При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності.
У зв'язку із доведеністю позовних вимог позивачем та нереалізацією відповідачем свого законного права на подання належним чином оформленого клопотання про застосування строку позовної давності, місцевим судом правомірно не застосовано наслідки спливу строку позовної давності.
З урахуванням того, що ТОВ «Укргазавтоматика» доведено порушення його прав у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, відповідні розрахунки спірних сум, відповідають фактичним обставинам справи, умовам договору та нормам чинного законодавства, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховано 1 675,57 грн. - 3% річних та 15 912,00 грн. - втрат від інфляційних процесів за визначений період прострочення.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим, таким, що відповідає обставинам справи, будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 року у справі №913/295/18 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати із розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 05.09.2018 року (повне рішення складено 11.09.2018 року) по справі №913/295/18 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду господарського суду Луганської області від 05.09.2018 року (повне рішення складено 11.09.2018 року) по справі №913/295/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у встановленому законом порядку протягом двадцяти днів.
У судовому засіданні 05.12.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 07.12.2018 року.
Головуючий суддя Л.Ф. Чернота
Суддя О.О. Радіонова
Суддя О.В. Стойка