вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.12.2018м. ДніпроСправа № 904/3610/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В.
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров'я" Структурного підрозділу "Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті", м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Пироженка Володимира Миколайовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпро
про стягнення суми заборгованості у розмірі 55 998,26 грн. за договором оренди та виселення з орендованого майна
За зустрічним позовом:
Фізичної особи-підприємця Пироженка Володимира Миколайовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров'я" Структурного підрозділу "Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті", м. Дніпро
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпро
про визнання недійсним Додаткового договору №1 від 20.02.2017 до Договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 17.09.2015 року № 12/02-5831-ОД
Представники:
Від позивача (за первісним позовом) Іванова Т.В.- представник за ордером № 018 від 20.09.18
Від позивача (за первісним позовом) Андрюшкевич В.А. - представник за довіреністю №5233 від 05.11.2018
Від відповідача (за первісним позовом) Лінік О.М. - представник за довіреністю б/н від 03.10.2018
Від третьої особи (за первісним позовом) Савіна О.І. - представник за довіреністю. № 45 від 21.11.2018
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров'я" Структурного підрозділу "Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Пироженко Володимира Миколайовича, в якому просить:
- стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі - 43 542,58 грн., пеню - 6 454,75 грн., інфляційні втрати - 4 695,49 грн., 3% річних - 1 305,44 грн., судового збору - 1 762,00 грн.;
- виселити відповідача з орендованого нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, 82/82 а.
Ухвалою від 16.08.2018 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано Позивача протягом 5 днів з дня вручення ухвали господарського суду про залишення позовної заяви без руху, усунути недоліки позовної заяви.
23.08.2018 Позивач надав до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 24.09.2018.
17.09.2018 Фізичною особою-підприємцем Пироженком Володимиром Миколайовичем подано до суду зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров'я" Структурного підрозділу "Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті" про визнання недійсним Додаткового договору №1 від 20.02.2017 до Договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 17.09.2015 року № 12/02-5831-ОД.
Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2018 подав до суду заяву, в якій просив долучити до матеріалів справи копію передавального акту ДП "Укртрансфармація".
24.09.2018 представник третьої особи надав письмові пояснення в яких зазначив, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та ФОП Пироженко В.М. укладений договір оренди нерухомого майна № 12/02-5831-ОД від 17.09.2015, строк дії договору додатковою угодою продовжено до 28.09.2019 року. Будь-яких відомостей щодо укладення додаткових угод між Позивачем та Відповідачем до Регіонального відділення не надходило. На теперішній час орендодавцем за договором є Регіональне відділення, договір діє до 28.09.2019, заборгованість з орендної плати до Державного бюджету станом на 19.09.2018 відсутня. Третя особа також зазначила, що не погоджується з позицією Позивача та проти позову заперечує.
Ухвалою від 02.10.2018 зазначений вище зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним.
В судовому засіданні 24.09.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.10.2018.
12.10.2018 Відповідач за первісним позовом подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову та зазначив, що Договір оренди № 12/02-5831-ОД був укладений між РВ ФДМ України у Дніпропетровській області та ФОП Пироженко В.М., а додатковий договір №1 від 20.02.2017 укладений між ПАТ "Українська залізниця" та ФОП Пироженко В.М. Таким чином ПАТ "Українська залізниця" не являється стороною Договору оренди № 12/02-5831-ОД, а Додатковий договір № 1 від 20.02.2017 не являється Додатковою угодою до Договору оренди № 12/02-5831-ОД.
У Договорі оренди № 12/02-5831-ОД змінився балансоутримувач а не орендодавець, власником майна визначеного у даному договорі є Держава і кошти за оренду державного майна, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 "Про методику розрахунків орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", мають перераховуватися до РВ ФДМ України у Дніпропетровській області та балансоутримувача.
З доданої до позову копії акту приймання-передачі основних засобів № 9 від 26.12.2016 вбачається, що ним визначений об'єкт який знаходиться за адресою: вул. Серафімовича, 82/а м.Кривий Ріг, але об'єкт який є предметом Договору оренди № 12/02-5831-ОД, Додатковим договором № 1 від 20.02.2017, є об'єкт який знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Серафімовича, 82/82а.
12.10.2018 Позивачем за первісним позовом подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній заперечив проти зустрічних позовних вимог, та зазначив, що 18.08.2015 Міністерством інфраструктури України затверджено передавальний акт по ДП "Укртрансфармація", суміжний акт оцінки майна, який вноситься в установчий капітал ПАТ "Українська залізниця". Згідно п.10.5 договору оренди № 12/02-5831-ОД від 17.09.2015р. реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення дії договору і він зберігає свою дію для нового власника орендованого майна. Фактом підписання ФОП Пироженко В.М. додаткового договору № 1 від 20.02.2017 позивач прийняв всі істотні умови договору, погодився зі сторонами в договорі в строку дії договору здійснював часткову орендну плату, тобто виконував умови договору.
16.10.2018 Третя особа надала письмові пояснення на зустрічну позовну заяву в яких просить задовольнити вимоги позивача за зустрічним Фізичної особи-підприємця Пироженко Володимира Миколайовича про визнання недійсним Додаткового договору №1 від 20.02.2017 до Договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 17.09.2015 року №12/02-5831-ОД.
Ухвалою суду від 16.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 26.11.2018 та відкладено підготовче засідання на 31.10.2018.
23.10.2018 позивач за зустрічним позовом надав відповідь на відзив, в якому не погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом з приводу того, що майно яке є об'єктом Договору оренди № 12/02-5831-ОД є власністю Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", внаслідок чого остання є стороною зазначеного Договору, оскільки відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають з моменту такої реєстрації. Оплата, яку відповідач за зустрічним позовом називає частковою оплатою договору, являється оплатою відповідно до п.3.6. Договору оренди № 12/02-5831-ОД в розмірі 30% які перераховуються Балансоутримувачу.
30.10.2018 представник позивача за первісним позовом надав доповнення до позовної заяви, в яких просить змінити процесуальний статус третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на відповідача у даній справі.
Представник Відповідача за первісним позовом проти клопотання позивача заперечив та надав усні пояснення щодо даного доповнення, зауваживши, що йому потрібен час для ознайомлення з доповненнями та надання письмових заперечень.
Представник третьої особи заперечив проти доповнень позивача за первісним позовом до позовної заяви та надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що додатковою угодою від 03.10.2017 до договору оренди, сторони погодили, що строк дії договору оренди пролонговано з 29.09.2017 до 28.09.2019 включно. Вказану додаткову угоду було укладено без участі балансоутримувача - державного підприємства "Укртрансфармація" з огляду на те, що останній перебуває в стані припинення. Більш того, балансоутримувач не є стороною договору, оскільки сам договір укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та фізичною особою-підприємцем Пироженко В.М.
Ухвалою суду від 31.10.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.11.2018.
В судовому засіданні 13.11.2018 судом було розглянуто подані 31.10.2018 позивачем (за первісним позовом) доповнення до позовної заяви, в яких позивач просив доповнити позовні вимоги п.3 наступного змісту:
"Визнати Додаткову угоду від 03.10.2017 р., укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Дніпропетровській області та ФОП Пироженко В.М., про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 17.09.2015 № 12/02-5831/ОД, укладеного та пролонгованого по 28.09.2017 включно, в якій договір пролонговано до 28.09.2019 р. - недійсною.", та замінити процесуальний статус Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області з Третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача на Відповідача.
В судовому засіданні 13.11.2018 Позивач підтримав вищезазначену заяву.
Відповідач надав заперечення на доповнення до позовної заяви, в яких зазначив, що Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області є належним орендодавцем і його статус третьої особи у справі не може бути змінений на відповідача. У правових підставах доповнення до позовної заяви Позивач посилається на те, що "Продовженням договору оренди між орендодавцем між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Дніпропетровській області та ФОП Пироженко В.М. порушено майнові права Позивача, який у результаті від укладеного додаткового договору не отримав орендну плату в повному обсязі згідно з підписаним додатковим договором № 1 від 20.02.2017 до договору оренди від 17.09.2015 № 12/02-5831-ОД між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров'я" Структурного підрозділу "Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті" та ФОП Пироженко В.М.", але саме Додатковим договором № 1 від 20.02.2017 до Договору оренди порушено права Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області.
В судовому засіданні 13.11.2018 суд вивчивши заяву Позивача, та заперечення Відповідача прийшов до висновку про відхилення доповнень Позивача до позовної заяви.
В судовому засіданні 13.11.2018 представник Позивача надав заяву про долучення до матеріалів справи копій листування між лікарнею та Регіональним відділенням Фонду державного майна по Дніпропетровській області, що є підтвердженням обізнаності Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області щодо переходу всіх прав та обов'язків Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті до правонаступника Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Представник Відповідача надав усні заперечення щодо залучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Суд заслухавши представників сторін, вважає за можливе залучити до справи надану Позивачем заяву про долучення до матеріалів справи копій листування.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018, відхилено доповнення Позивача до позовної заяви за первісним позовом. Закрито підготовче провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 03.12.2018.
03.12.2018 представник позивача (за первісним позовом) підтримав первісні позовні вимоги у повному обсязі, просив суд первісний позов задовольнити. Проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник відповідача (за первісним позовом) заперечив проти первісних позовних вимог у повному обсязі, просив суд у задоволенні первісного позову відмовити. Просив суд зустрічний позов задовольнити.
Представник регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області надав свої пояснення щодо первісного та зустрічного позову.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 03.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Щодо первісних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров'я" Структурного підрозділу "Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті" до Фізичної особи-підприємця Пироженко Володимира Миколайовича про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі - 43 542,58 грн., пені - 6 454,75 грн., інфляційних втрат - 4 695,49 грн., 3% річних - 1 305,44 грн. та виселення відповідача з орендованого нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, 82/82 а.
З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець - третя особа) та Фізичною особою-підприємцем Пироженко Володимиром Миколайовичем (орендар - відповідач за первісним позовом) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5831-0Д.
Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухому майно: нежитлове вбудоване приміщення (реєстровий номер 01101329.27.ИШНЕГВ020) (далі - майно) площею 29,7 кв.м, розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича 82/82а на 1 поверсі одноповерхового будинку, що перебуває на балансі ДП "Укртрансфармація" (далі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 07.05.2015 і становить за незалежною оцінкою 90484,00 грн.
Згідно з п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 договору).
Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2015 року 1378,74 грн. (п.3.1. договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шля хом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекс інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3. договору).
Згідно п.3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених кабінетом міністрів України, чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:
- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 965,12 грн.;
- 30% балансоутримувачу у розмірі 413,62 грн.
щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.
Орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.3. договору).
Згідно з п. 10.1. договору, цей договір укладено на 106 діб, що діє з 17.09.2015 по 31.12.2015 року включно.
Актом приймання-передачі від 17.09.2015 підтверджено передачу об'єкту оренди за договором третьою особою відповідачу (за первісним позовом).
20.02.2017, між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) укладено додатковий договір №1 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5831-0Д від 17.09.2015, яким змінено такі істотні умови основного договору, як сторону за договором (орендодавця) та орендну плату.
Пунктом 1 додаткового договору №1 від 20.02.2017 встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди №12/02-5831-0Д від 17.09.2015, є ПАТ "Українська залізниця".
Згідно п.3.1 додаткового договору №1 від 20.02.2017, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 №786 за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 становить 1408,60 грн. без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (листопад) на індекс інфляції за наступний місяць і становить 1418,46 грн. без ПДВ.
Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Отримувач коштів - Структурний підрозділ "Дніпропетровська клінічна лікарня на залізничному транспорті" філія "Центр охорони здоров'я" ПАТ "Українська залізниця", код ЄДРПОУ одержувача - 40081352, банк одержувача - ДОУ АТ "Ощадбанк", МФО 305482, № рахунку 26009300532190 не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п.3.6 додаткового договору №1 від 20.02.2017 ).
Згідно п. 7 додаткового договору №1 від 20.02.2017 він діє з дня підписання сторонами, а у відношенні щодо терміну дії та розрахунків діє з 01 грудня 2015.
Актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 20.02.2017 ПАТ "Українська залізниця" передало, а ФОП Пироженко В.М. прийняв нежитлове вбудоване приміщення на 1-му поверсі одноповерхової будівлі, який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, 82/82а, площею 29,7 кв.м., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 07.05.2015 і становить за незалежною оцінкою 90 484,00 грн.
Об'єкт оренди обліковується на балансі Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії "Центр охорони здоров'я" ПАТ "Українська залізниця" (п. 2 акту приймання-передачі в оренду майна від 20.02.2017).
Позивач за первісним позовом вказує, що в зв'язку з порушенням зобов'язань зі сторони відповідача з оплати за використання предметом оренди за період з 03.04.2017 по 09.07.2018, утворилась заборгованість в сумі 43 542,58 грн., яка останнім позивачу не сплачена.
Як вбачається, з матеріалів справи 03.07.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець - третя особа) та Фізичною особою-підприємцем Пироженко Володимиром Миколайовичем (орендар - відповідач за первісним позовом) укладено додаткову угоду до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5831-0Д, якою сторони, на підставі звернення ФОП Пироженко В.М., продовжили термін дії договору до 28.09.2017 включно (а.с.133-134 т. 1).
Також, в матеріалах справи наявна копія додаткової угоди до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5831-0Д, яка укладена 03.10.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець - третя особа) та Фізичною особою-підприємцем Пироженко Володимиром Миколайовичем (орендар - відповідач за первісним позовом) якою сторони, продовжили термін дії договору до 28.09.2019 включно (а.с.135 т. 1).
Зазначені вище додаткові угоди від 03.07.2017 та від 03.10.2017 були укладені між третьою особою та відповідачем (за первісним позовом), без участі позивача (за первісним позовом).
Листами від 07.09.2017, 13.09.2017, 10.11.2017 та 16.02.2018 позивач за первісним позовом просив ФОП Пироженко В.М. (відповідача) сплатити заборгованість з орендної плати (а.с.60-63).
04.06.2018 позивач за первісним позовом направив ФОП Пироженко В.М. лист №01-17/690, в якому повідомив, що згідно з п. 13 постанови КМУ від 22.11.2017 №1054 "Про порядок розпорядження майном публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" оренда майна буде здійснюватись на конкурентних засадах шляхом проведення електронних аукціонів. У зв'язку з чим, позивач (за первісним позовом) повідомив відповідача (за первісним позовом) про необхідність у строк до 30.06.2018 здійснити повний розрахунок за оренду майна, підписати акт приймання-передачі та звільнити приміщення (а.с.64 т. 1).
У відповідь на лист позивача №01-17/690 від 04.06.2018, відповідач (за первісним позовом) листом вих. №27 від 19.06.2018 повідомив, що згідно договору оренди №12/02-5831-ОД від 17.09.2015 з Регіональним відділенням Фонду державного майна, який є власником орендованого ФОП Пироженко В.М. майна, та додатковій угоді про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.07.2017 строк дії договору пролонговано до 28.09.2019 року включно. За викладеного відповідач (за первісним позовом) вважає вимоги позивача (за первісним позовом) про звільнення приміщення необґрунтованими (а.с.108 т. 1).
05.07.2018 позивач (за первісним позовом) направив ФОП Пироженко В.М. претензію №5 про сплату заборгованості за вих. №01-17/809, в якій просив сплатити існуючу заборгованість з орендної плати у розмірі 43 542,58 грн. (а.с.65-66).
Відповідач заборгованість не сплатив, вимоги позивача (за первісним позовом) щодо звільнення орендованого приміщення не виконав, що і стало причиною виникнення цього спору.
В зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) заборгованості по орендній платі в сумі - 43 542,58 грн., пеню - 6 454,75 грн., інфляційні втрати - 4 695,49 грн., 3% річних - 1 305,44 грн., судового збору - 1 762,00 грн. та виселити відповідача з орендованого нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, 82/82 а.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову на підставі наступного.
Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки.
Відповідно до п. 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень ст. 525 та ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця" утворено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
Пунктом 2 вказаної Постанови встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Частиною 3 ст.4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.
Відповідно до ч. 2 ст.5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.59 т. 1), власником нежилого приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, буд. 82, прим. 82а, є держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на балансі ДП "Укртрансфармація".
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником ДП "Укртрансфармація", відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 19).
18.08.2015 року Міністерством інфраструктури України, затверджено передавальний акт по ДП «Укртрансфармація», згідно з яким правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП «Укртрансфармація» після його реорганізації шляхом злиття переходить до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с.138-139 т.1).
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 затверджено Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Статут).
Пунктом 2 Статуту встановлено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту.
Відповідно до пункту 20 Статуту товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту.
Пунктом 33 Статуту передбачено, що товариство здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності підприємства.
Норма статті 329 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до статті 85 Господарського кодексу України, статті 115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.
В пункті 10.5. договору сторони визначили, що реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення чинності договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна.
Таким чином, у зв'язку зі створенням Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2014 №4442-VI, постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 25.06.2014 № 200, статей 115, 329 Цивільного кодексу України, статті 85 Господарського кодексу України та статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в зв'язку з переходом права власності на майно, яке є об'єктом оренди за вказаним договором, з 21.10.2015. (моменту державної реєстрації ПАТ "Укрзалізниця") відбулася заміна сторони (орендодавця) у зобов'язанні, а тому усі права та обов'язки орендодавця за спірним договором перейшли до позивача (за первісним позовом).
Відповідно до ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язання може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відтак матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору оренди, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач (за первісним позовом) свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, орендну плату за період з 03.05.2017- 09.07.2018 у встановлений договором строк не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 43 542 грн. 58 коп.
Доказів оплати заборгованості відповідач (за первісним позовом) до матеріалів справи не надав, доводи позивача не спростував.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача (за первісним позовом) щодо стягнення з відповідача 43 542 грн. 58 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч. 1, 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з п. 10.9 договору оренди, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Відповідно до п. 10.10 договору оренди, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок, щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Як вже встановлено вище, строк дії договору оренди (з урахуванням внесених до нього змін) сплинув 31.03.2017 р.
Позивач зазначає, що після закінчення строку дії договору (тобто після 31.03.2017 р.) відповідач не звільнив займане приміщення та продовжує ним безоплатно користуватись, у зв'язку з чим 04.06.2018 позивач за первісним позовом направив ФОП Пироженко В.М. лист №01-17/690, в якому повідомив відповідача (за первісним позовом) про необхідність у строк до 30.06.2018 здійснити повний розрахунок за оренду майна, підписати акт приймання-передачі та звільнити приміщення (а.с.64 т. 1).
У відповідь на лист позивача №01-17/690 від 04.06.2018, відповідач (за первісним позовом) листом вих. №27 від 19.06.2018 повідомив, що згідно договору оренди №12/02-5831-ОД від 17.09.2015 з Регіональним відділенням Фонду державного майна, який є власником орендованого ФОП Пироженко В.М. майна, та додатковій угоді про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.07.2017 строк дії договору пролонговано до 28.09.2019 року включно. За викладеного відповідач (за первісним позовом) вважає вимоги позивача (за первісним позовом) про звільнення приміщення необґрунтованими (а.с.108 т. 1).
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.
Проте, відповідач вимоги позивача про повернення орендованого майна не виконав та оренду плату за період користування майно не сплатив.
Доказів звільнення займаного приміщення та повернення його позивачеві (за первісним позовом), відповідачем на моменту розгляду спору не надано.
З огляду на викладене, вимоги позивача (за первісним позовом) щодо виселення відповідача з орендованого приміщення слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач (за первісним позовом) нарахував та просив суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) пеню за період прострочення з 11.01.2018 по 09.07.2018 в сумі 6 454,75 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму ВГСУ №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
У пункті 3.8. договору сторони домовились, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації, стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
За прострочення виконання зобов'язання позивач (за первісним позовом) нарахував та просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) пеню за період прострочення з 11.01.2018 по 09.07.2018 в сумі 6454,75 грн.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої на підставі п. 3.8. договору та встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку було невірно встановлено початок періоду прострочення.
Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За розрахунком суду, який здійснено у відповідності до вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також з урахуванням встановленого позивачем періоду (з 11.01.2018 - 09.07.2018), пеня яка підлягає до стягнення з відповідача (за первісним позовом) складає 2709,97 грн.
В решті позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 744,78 грн. суд відмовляє.
Також, позивачем (за первісним позовом) нараховано 3% річних за період з 11.04.2017 по 09.07.2018 в сумі 1305,44 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4695,49 грн. за період з квітня 2017 по липень 2018.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальний обсяг 3% річних, що підлягають до стягнення з відповідача (за первісним позовом) складають 1305,44 грн.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
За розрахунком суду, загальний обсяг інфляційних втрат, що підлягають до стягнення з відповідача складають 3637,93 грн.
В решті позовних вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1057,56грн. суд відмовляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, первісні позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача (за первісним позовом) на користь позивача (за первісним позовом) суми заборгованості по орендній платі в сумі - 43 542,58 грн., пені - 2709,97 грн., інфляційних втрат - 3637,93 грн., 3% річних - 1 305,44 грн., та виселення відповідача з орендованого нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, 82/82 а.
В задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Пироженко Володимира Миколайовича пені у розмірі 3 744,78 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 057,56 грн. слід відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення первісного позову покладаються на відповідача (за первісним позовом) пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 3372,89 грн.
Щодо зустрічних позовних вимог Фізичної особи-підприємця Пироженко Володимира Миколайовича до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров'я" Структурного підрозділу "Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті" про визнання недійсним Додаткового договору №1 від 20.02.2017 до Договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 17.09.2015 року № 12/02-5831-ОД.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що 17 вересня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Пироженко Володимиром Миколайовичем укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5831-ОД.
Згідно п. 10.3. договору оренди № 12/02-5831-ОД зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що відповідно до п. 10.4. договору оренди №12/02-5831-ОД та додатковими угодами від 03 липня 2017 року та 03 жовтня 2017 року між Фізичною особою-підприємцем Пироженко Володимиром Миколайовичем та Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області строк дії Договору оренди № 12/02-5831-ОД було пролонговано до 28.09.2019 включно.
Згідно п. 10.5. договору оренди № 12/02-5831-ОД реорганізація орендодавця не є підставою для змін або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна.
Згідно її. 10.6. договору оренди № 12/02-5831-ОД чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа).
20 лютого 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Фізичною особою - підприємцем Пироженко Володимиром Миколайовичем укладено Додатковий договір № 1 до Договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 17 вересня 2015 року № 12/02-5831-ОД.
Додатковим договором № 1 від 20 лютого 2017 року внесено зміни до істотних умов Договору оренди № 12/02-5831-ОД, а саме:
1. Встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди 17.09.2015 №12/02-5831-ОД є ПАТ «Укрзалізниця».
2. У Розділі 1 «Предмет договору» пункт 1.1. викладено у наступній редакції: «орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення (реєстровий номер 01101329.27.ИШНЕГВ020) (далі - Майно) площею 29,7 кв.м. на 1-му поверсі одноповерхового будинку, що знаходяться за адресою: м, Кривий Ріг, вул. Серафимовича, 82/82а, що перебуває на балансі Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» вартість якого визначена згідно висновком про вартість станом на «07» травня 2015 р. і становить за незалежною оцінкою 90484,00 грн.»
3. Розділ «орендна плата»: Пункт 3.1. викладено в редакції: «Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунків орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року 1408,60 грн. без ПДВ».
Пункт 3.6 викладено в редакції: «Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця. Одержувач коштів - Структурний підрозділ «Дніпропетровська клінічна лікарня на залізничному транспорті» філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Укрзалізниця» ... ».
4. Розділ 6 доповнено пунктом 6.4. "Орендар не має права передавати в суборенду орендоване майно "
5. Розділ 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору»: Пункт 10.1. викладено в редакції: Цей Договір діє з « 01» грудня 2015 року по « 31» березня 2017 року включно».
6. Усі інші умови договору, не порушені даним договором, залишаються без змін.
Отже Додатковим договором № 1 від 20 лютого 2017 року змінено істотні умови Договору оренди № 12/02-5831-ОД такі як: орендодавець майна (предмет договору), орендна плата (пропорції її розподілу) та строк дії договору.
Позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що Договір оренди № 12/02-5831-ОД був укладений між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Пироженко Володимиром Миколайовичем, а Додатковий договір № 1 від 20 лютого 2017 року укладений між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» та Фізичною особою-підприємцем Пироженко Володимиром Миколайовичем. Таким чином Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" не є стороною Договору оренди № 12/02-5831-0Д, а Додатковий договір № 1 від 20 лютого 2017 року - не є додатковою угодою до договору оренди № 12/02-5831-ОД і не передбачає будь-яких правових наслідків за не сплату орендної плати (в розмірі 100%) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров'я» Структурного підрозділу «Дніпропетровська клінічна лікарня на залізничному транспорті».
Звертаючись з зустрічним позовом, Фізична особа-підприємець Пироженко Володимир Миколайович зазначає, що оскільки позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом не є стороною Договору оренди №12/02-5831-ОД, а отже не має законних підстав для зміни або припинення цивільних прав та обов'язків відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом та третьої особи, які були встановлені між ними шляхом укладання договору оренди № 12/02-5831-ОД від 17.09.2015.
На підставі викладеного, позивач (за зустрічним позовом) вважає, що додатковий договір №1 від 20.02.2017 укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Фізичною особою - підприємцем Пироженко Володимиром Миколайовичем слід визнати недійсним, оскільки даний додатковий договір суперечить законодавству України.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.
Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
Пунктом 2 Постанови встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Статут).
Пунктом 2 Статуту встановлено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту.
Відповідно до пункту 20 Статуту, товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту.
Пунктом 33 Статуту передбачено, що товариство здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності підприємства.
Згідно з передавальним актом від 03.08.2015, затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015 року, орендоване майно за договорами оренди передане державним підприємством "Укртрансфармація" до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 вищезазначеного Закону України, переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесеного до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.
Згідно зі ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, гне заборонених законом.
Відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України, ст. 115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності врегульовано статтею 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Згідно статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями є, зокрема: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам;
Частиною 1 статті 770 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства та наявних в матеріалах справи документів вбачається, що з 21.10.2015 ПАТ "Укрзалізниця" набуло право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Серафимовича 82/82а.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що на момент укладення оскаржуваного додаткового договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не було стороною останнього, а відтак укладений між позивачем (за зустрічним позовом) та відповідачем (за зустрічним позовом) додатковий договір від 20.02.2017 року до договору оренди нерухомого майна від 19.09.2015 року №12/02-5831-ОД не порушує прав Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. Також, слід зазначити, що заміна сторони за договором оренди нерухомого майна від 17.09.2015 року №12/02-5831-ОД відбулась відповідно до вимог закону, а не на підставі оскаржуваного додаткового договору.
За таких обставин, суд вважає зустрічні позовні вимоги такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Позивачем (за зустрічним позовом) не доведено належними та допустимими доказами правомірність його позовних вимог, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд зустрічних позовних вимог покладаються на позивача (за зустрічним позовом).
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Первісні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров'я" Структурного підрозділу "Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті" до Фізичної особи-підприємця Пироженко Володимира Миколайовича про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі - 43 542,58 грн., пеню - 6 454,75 грн., інфляційні втрати - 4 695,49 грн., 3% річних - 1 305,44 грн., судового збору - 1 762,00 грн. та виселення відповідача з орендованого нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, 82/82 а. - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пироженко Володимира Миколайовича (50006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр охорони здоров'я" Структурного підрозділу "Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті" (49047, м. Дніпро, вул. Кедріна, буд. 55, код ЄДРПОУ 40081352) заборгованість по орендній платі в сумі - 43 542,58 грн., пеню - 2709,97 грн., інфляційні втрати - 3637,93 грн., 3% річних - 1 305,44 грн. та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3372,89 грн., про що видати наказ.
Виселити Фізичну особу-підприємця Пироженко Володимира Миколайовича (50006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з орендованого нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Серафимовича, 82/82 а., про що видати наказ.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Пироженка Володимира Миколайовича пені у розмірі 3 744,78 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 057,56 грн.
Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог Фізичної особи-підприємця Пироженко Володимира Миколайовича до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров'я" Структурного підрозділу "Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті" про визнання недійсним Додаткового договору №1 від 20.02.2017 до Договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 17.09.2015 року № 12/02-5831-ОД.
Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом - Фізичну особу-підприємця Пироженко Володимира Миколайовича.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.12.2018
Суддя Н.Г. Назаренко