проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"03" грудня 2018 р. Справа № 917/633/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Слободін М.М. , суддя Гетьман Р.А. ,
при секретарі судового засідання Стойки В.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Голєв Ю.В. за дов.,
від відповідача: Пільх А.В., адвокат за дов.,
від третьої особи: Целевич О.Ю., адвокат за дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача та третьої особи на ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.09.18 у справі № 917/633/18
за позовом Національного банку України, м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис", м. Дніпро,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ,
про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки
Національний банк України звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яка містить наступні вимоги:
- в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) за Кредитним договором № 19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України (код ЄДРПОУ 00032106), в сумі заборгованості 2 674 478 038,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 123 від 28.04.2009 укладений між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Істейтальянс», правонаступником всіх прав та обовязків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофіс» (код ЄДРПОУ 33546549, адреса% 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Соборний район, узвіз Крутогірний, будинок 14, а/с 4778), що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі № 886, а саме на наступне майно: нежилі приміщення, загальною площею 184,6 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, смт. Велика Багачка, вул.. Шевченка, буд. 96, приміщення 1;
- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною 1 198 000,00 грн. без ПДВ, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.06.2018 року позовну заяву Національного банку України від 25.05.2018 року (вх. № 717/18 від 04.06.2018 року) було залишено без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви в строк, визначений судом, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.07.2018 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі.
24.09.2018 року від відповідача надійшло клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи (вх. № 8838 від 24.09.2018 року, т. 2, а.с. 211-212) з метою визначення дійсної (реальної) ринкової вартості предмета іпотеки за Іпотечним договором № 123 від 28.04.2009 року.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.09.2018 р. призначено по справі оціночно-будівельну експертизу, доручивши її проведення Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріусу.
На вирішення експерта поставлено запитання: яка ринкова вартість (вартість, визначена на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна) обєкта нерухомого майна - нежилого приміщення загальною площею 184,6 кв.м., розташованого за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, смт. Велика Багачка, вул. Шевченка, буд. 96, приміщення 1, станом на дату проведення експертизи.
Цією ж ухвалою, зобовязано позивача надати суду засвідчену копію технічного паспорта обєкта нерухомого майна - нежилого приміщення загальною площею 184,6 кв.м., розташованого за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, смт. Велика Багачка, вул. Шевченка, буд. 96, приміщення 1.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу" попереджено експерта, який буде здійснювати судову експертизу, про кримінальну відповідальність за статями 384 та 385 Кримінального кодексу України.
Зобов'язано відповідача надати експерту доступ до нерухомого майна - обєкту дослідження.
Зобов'язано відповідача здійснити оплату вартості експертного дослідження, з подальшим розподілом за наслідками вирішення спору відповідно до ст. 129 ГПК України.
Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи та отримання висновку експерта судом.
Обгрунтовуючи призначення по справі експертизи суд першої інстанції послався на ту обставину, що для визначення початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, необхідні спеціальні знання. Наданий позивачем звіт про оцінку майна нежилого приміщення загальною площею 184,6 кв.м., розташованого за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, смт. Велика Багачка, вул. Шевченка, буд. 96, приміщення 1 (т. 2, а.с. 172-204) не є експертним висновком в розумінні ст. 98 ГПК України, оскільки оцінювач, який проводив оцінку, не попереджався про кримінальну відповідальність відповідно до ч. 7 ст. 98 ГПК України.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Національний банк України, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.09.2018 р. скасувати, справу №917/633/18 передати на розгляд господарського суду Полтавської області. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням статтей 2, 99 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи було визначено наступну колегію суддів: суддя Склярук О.І. (головуючий суддя), суддя Слободін М.М., суддя Гетьман Р.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2018 р. поновлено Національному банку України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 27.09.2018 р. у справі № 917/633/18, відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.09.2018 у справі № 917/633/18, зобов»язано учасників справи до 19.11.2018 надати відзиви на апеляційну скаргу, призначено справу до розгляду на 29.11.2018 р.
Крім того, до Східного апеляційного господарського суду звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» ( третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача), з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.09.2018р, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.09.2018 р. та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, апеляційна скарга була передана на розгляд колегії суддів: суддя Склярук О.І. (головуючий суддя), суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2018 р. по справі № 917/633/18, поновлено Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Полтавської області від 27.09.2018 у справі № 917/633/18, відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на ухвалу господарського суду Полтавської області по справі № 917/633/18, об»єднано апеляційну скаргу позивача та апеляцінйу скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в одне провадження. Розгляд справи призначено на 29.11.2018р.
В судовому засіданні , призначеному на 29.11.2018 р., оголошувалася перерва до 02.12.2018 р.
В судових засіданнях, представники заявників апеляційних скарг підтримали свої вимоги, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати , справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Представник відповідача проти задоволення апеляційних скарг заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ст.270 ГПК України)
Стаття 271 ГПК України встановлює, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Заслухавши доповідь головуючого по справі ( судді доповідача), дослідвиши матеріали справи, апеляційні скарги, відзив на апеляційні скарги, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши правільність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Національний банк України звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яка містить наступні вимоги:
- в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) за Кредитним договором № 19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України (код ЄДРПОУ 00032106), в сумі заборгованості 2 674 478 038,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 123 від 28.04.2009 укладений між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Істейтальянс», правонаступником всіх прав та обовязків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофіс» (код ЄДРПОУ 33546549, адреса% 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Соборний район, узвіз Крутогірний, будинок 14, а/с 4778), що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі № 886, а саме на наступне майно: нежилі приміщення, загальною площею 184,6 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, смт. Велика Багачка, вул.. Шевченка, буд. 96, приміщення 1;
- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною 1 198 000,00 грн. без ПДВ, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.
На стадії підготовчого провадження, господарським судом Полтавської області відповідачем заявлено, зокрема, клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, яке судом першої інстанції задоволено. До завершення екпсертизи та отримання експертного висновку - провадження у справі зупинено.
Як зазначалося вище, обгрунтовуючи призначення по справі експертизи суд першої інстанції послався на ту обставину, що для визначення початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, необхідні спеціальні знання. Наданий позивачем звіт про оцінку майна нежилого приміщення загальною площею 184,6 кв.м., розташованого за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, смт. Велика Багачка, вул. Шевченка, буд. 96, приміщення 1 (т. 2, а.с. 172-204) не є експертним висновком в розумінні ст. 98 ГПК України, оскільки оцінювач, який проводив оцінку, не попереджався про кримінальну відповідальність відповідно до ч. 7 ст. 98 ГПК України.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне
Частиною 1 статті 99 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 69 ГПК України.
Відповідно до частини 4 статті 99 ГПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначається судом.
З огляду на приписи статті 100 ГПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи; ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи; обєкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).
Як свідчать матераіли справи, предметом позову по цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з невиконанням боржником свого обов'язку за кредитним договором.
В разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України "Про іпотеку" .
Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.
Суд першої інтсанції не звернув увагу на ту обставину, що звертаючись до суду з позовною заявою позивач просив встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною 1 198 000,00 грн. без ПДВ,
Положеннями частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону, встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною 6 статті 38 цього Закону.
Разом з тим відповідно до приписів статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження": сторони виконавчого провадження, під час здійснення виконавчого провадження, не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.
З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що при вирішенні даного спору, зазначення початкової ціни предмету іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення для правильного розгляду справи.
Такаж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі №235/3619/15-ц.
В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.
З огляду на позицію Верховного Суду, яка висвітлена в постанові від 21 березня 2018 року в справі №235/3619/15-ц, призначення експертизи по цій справі призведе до порушення прав сторін щодо швидкого та ефективного судового захисту.
При цьому, з врахуванням обставини справи, вирішення спору (без визначення дійсної ринкової вартості вказаного майна) не призведе до порушення прав інших сторін та не стане підставою продажу вказаного майна за зниженою ціною, адже ефективний захист щодо визначення вартості майна, сторони матимуть право вчиняти під час здійснення примусового виконання судового рішення, заявивши про це відповідне клопотання.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не погоджується з оцінкою ТОВ «Українська професійна оцінка», викладеної у звіті про оцінку майна від 28.12.2017 року (т. 2, а.с. 172-204), здійсненому на замовлення позивача та доданому до позовної заяви.
В той же час, Відповідачем не надано іншого експертного висновку про вартість предмета іпотеки та не мотивовано неможливість надати експертний висновок у строки, втсановлені для подання доказів.
Судова колегія погоджується зі ствердженням заявників апеляційних скарг, що судова екпсертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для втсановленян фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено госоподарським судом з призначеням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової екпсертизи повинно вирішуватися лише після грунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
В той же час, в клопотанні про призначення експертизи, відповідач висловлює лише сумніви щодо правільності оцінки предмету іпотеки.
Згідно приписів ч. 3 ст.13 ГПК України кожна із сторін повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції скасовує оспорювану ухвалу.
Разом з тим, суд констатує, що винесена місцевим господарським судом ухвала, перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на вищевказане, судова колегія приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що в силу дії пункту 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваної ухвали на підставі пункту 6 частини 1 статті 275 ГПК України та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 269,270,271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
1.Апеляційні скарги Національного банку України та Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.09.2018 - задовольнити.
2.Ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.09.2018 - скасувати.
3.Справу № 917/633/18 направити до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дати її підписання.
Повний текст постанови складено та підписано 07.12.2018.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя М.М. Слободін
Суддя Р.А. Гетьман