79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" листопада 2018 р. Справа №907/882/17
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Кордюк Г.Т.
Плотніцький Б.Д.
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Хлипняч Надії Миколаївни б/н від 08.06.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/456/18 від 18.10.2018)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2018, (суддя Васьковський О.В., повний текст складено 11.05.2018)
у справі № 907/882/17
за позовом фізичної особи-підприємця Хипняч Надії Миколаївни (надалі ФОП Хлипняч Н.М.), м. Мукачево, Закарпатська область
до відповідача публічного акціонерного товариство по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (надалі ПАТ "Закарпатгаз"), м. Ужгород
про стягнення збитків 134 516,51 грн.
за участю учасників справи:
від позивача: Ракушинець А.А. - адвокат (довіреність б/н від 24.01.2018, ордер ЗР № 58979 від 22.11.2018)
від відповідача: не з'явився
ФОП Хлипняч Н.М. звернулася до Господарського суду Закарпатської області із позовною заявою до ПАТ "Закарпатгаз" про стягнення збитків в розмірі 134 516,51 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с. 76-78 томІ).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2018 у справі № 907/882/17 у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено всіх складових елементів господарсько-правового правопорушення та обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 134 516,51 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням, ФОП Хлипняч Н.М. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник заперечує твердження відповідача, що відключення від систем газопостачання відбулось у зв'язку з незабезпеченням власником технічного обслуговування згідно з вимогами п.5.4 Глави 5 Правил безпеки систем газопостачання України, оскільки припинення постачання газу відбулось з причин демонтажу лічильника газу для проведення періодичної повірки, що підтверджується актом № 004545, тому жодних підстав в частині невиконання вимог Правил безпеки позивачем здійснено не було. Позивач звертає увагу суду на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 179 на планове технічне обслуговування внутріншьобудинкових систем газопостачання від 14.08.2016, за яким відповідач взяв не себе обов'язки з виконання робіт планового технічного обслуговування систем газопостачання, а саме: проводити якісно роботи з технічного обслуговування, гарантувати умови експлуатації газового обладнання в міжремонтний період. Крім того, відповідно до свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 24.12.2015 строк повірки Анемометра ручного крильчатого до 24.12.2017, тому в травні акт за вересень 2017 року не міг бути підставою для відключення газу.
Також, у підтвердження реальності понесених витрат та недоотриманих доходів позивач посилається, зокрема на декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 рік, вказує, що у зв'язку з використанням електричної плити позивач змушений був відмовитись від готування ряду страв, а собівартість виготовлення продукції збільшилась.
Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 22.11.2018 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. В попередньому судовому засіданні представник проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/4363/18 від 23.07.2018), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд, встановив наступне.
01.01.2016 між ТзОВ «Закарпатгаз збут» (постачальник) та ФОП Хлипняч Н.М. (споживач) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11416NAV94ВР016, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався надати споживачу газ в обсягах та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 13-18 том І).
У п.7.2 вказаного договору визначено, що оператор ГРМ (ТзОВ «Закарпатгаз»), у тому числі за дорученням постачальника, припиняє або обмежує постачання газу споживачеві (на об'єкти споживача) з дотриманням норм безпеки та нормативних документів, що визначають порядок обмеження (припинення) газу, у випадках: споживання природного газу в обсязі, що перевищує установлений договором; проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; перевитрат добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу природного газу; розірвання договору постачання природного газу; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування; настання випадків, передбачених Правилами про безпеку постачання газу.
Газопостачання споживачу може бути припинено (обмежено) в інших випадках, передбачених Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання газу, Кодексом ГТС, Кодексом ГРМ, Правилами безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285.
14.08.2016 між ТзОВ «Закарпатгаз» (виконавець) та ФОП Хлипняч Н.М. (замовник) укладено договір № 179 на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання (або за заявками абонентів), згідно із умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з планового технічного обслуговування (ПТО) систем газопостачання в терміни, визначені графіком, який є невід'ємною частиною договору. Термін дії договору до 14.08.2017 (а.с. 19-21 том І).
Відповідно до п.1.2 договору № 179 перелік робіт з ПТО визначається Правилами безпеки систем газопостачання України (ПБСГ).
Підпунктом 3.1.3 п. 3.1 договору визначено, що виконавець зобов'язується проводити якісно роботи з технічного обслуговування, гарантувати безпечні умови експлуатації газового обладнання в міжремонтний період за умови додержання замовником «Типової інструкції по безпечному користуванню побутовими газовими приладами та апаратами» та ПБСГ.
Згідно з п. 4.1 договору № 179 виконавець має право відключити від діючого газопроводу з установкою заглушки газопроводи, прилади та апарати, у яких виявлено витік газу, які мають несправні автоматику безпеки, димові та вентиляційні канали, а також зруйновані оголовки димарів.
24.05.2017 працівниками відповідача складено акт №004545 про демонтаж лічильника газу для проведення періодичної/позачергової повірки, експертизи, згідно якого у позивача знято на повірку лічильник газу, в присутності споживача, спаковано працівником відповідача в мішок, опломбовано номерною пломбою №С36757112 та обмежено газопостачання шляхом опломбування крану стояка №С36757111, у зв'язку з чим газопостачання припинено (а.с. 22 том І).
26.05.2017, після періодичної повірки, споживачу встановлено лічильник газу, опломбований червоною пломбою С36763133 та перекрито кран до лічильника №С36761645, у підтвердження чого складено акт обстеження газовикористовуючого обладнання та приладів обліку підприємств-споживачів природного газу №1348. Проте, газопостачання не відновлено. Представник споживача від підпису акту відмовився (а.с. 59 том І).
Позивач стверджує, що відповідачем без будь-яких вагомих підстав було відключено позивача від газопостачання шляхом від'єднання лічильника та газових мереж позивача від точки приєднання до газових мереж, в зв'язку з чим останній, на відновлення функціонування господарської діяльності кафе «Приват» поніс збитки. Збитки полягають у додаткових витратах на придбання електричної плити, вартість якої склала 10 500,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 30.05.2017 (а.с. 23 том І); 119 409,20 грн. - недоотримані доходи, пов'язані зі здійсненням партнерської діяльності відповідно до укладеного договору між позивачем та ОСОБА_5 від 02.01.2017 (а.с. 32-35 том І); 4 607,31 грн. - додаткові витрати на електропостачання за період 06-09 місяців 2017 року (а.с. 25-31 том І).
Загалом позивач просить стягнути з відповідача 134 516,51 грн. збитків (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с. 76-78 том І).
В свою чергу відповідач проти позову заперечив, зокрема зазначає, що відключення споживача від системи газопостачання відбулося у відповідності до п. 5.7 Правил безпеки систем газопостачання України, оскільки останнім не надано Оператору ГРМ акт перевірки технічного стану димових та вентиляційних каналів. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, що виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).
При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Предметом спору у даній справі є питання наявності підстав покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок відключення об'єкта позивача від газопостачання шляхом від'єднання лічильника та газових мереж від точки приєднання газових мереж. Дана вимога обґрунтована з посиланням на ст.22 ЦК України та ст. 224 ГК України. Ці норми встановлюють цивільно-правову відповідальність за порушення цивільного права у випадку вчинення особою правопорушення.
За змістом положень ст.ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Згідно ч.1 ст.226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч.1 ст.229 ГК України).
За приписами ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.
При цьому обов'язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.
Водночас, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).
Згідно з ч.1 ст. 17 Закону України Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Відповідно до ст. 6 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, власник комерційного ВОГ або суб'єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).
Протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових Оператор ГРМ та споживач (суміжний суб'єкт ринку природного газу) проводять такі спільні дії, зокрема монтаж/демонтаж ЗВТ на повірку (періодичну, позачергову, експертну), експертизу та/або ремонт.
Як зазначалося вище, згідно акту №004545 про демонтаж лічильника газу для проведення періодичної/позачергової повірки, експертизи 24.05.2017 лічильник позивача знято на повірку в присутності споживача та обмежено газопостачання шляхом опломбування крану стояка №С36757111 (а.с. 22 том І).
Згідно п.14, п.16 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, після проведення періодичної повірки або ремонту виконавець у строк, зазначений в акті про демонтаж засобу вимірювальної техніки, забезпечує транспортування засобу вимірювальної техніки для його монтажу. Монтаж засобу вимірювальної техніки проводиться представником виконавця виключно у присутності споживача та оформляється актом.
26.05.2017 після періодичної повірки, споживачу встановлено лічильник газу, опломбований червоною пломбою С36763133 та перекрито кран до лічильника №С36761645, у підтвердження чого складено акт обстеження газовикористовуючого обладнання та приладів обліку підприємств-споживачів природного газу №1348, від підпису якого представник споживача відмовився.
Проте, як стверджує позивач, під час монтажу лічильника, газопостачання споживачу не було відновлено.
В свою чергу, відповідач стверджує, що згідно акту №1345 обстеження газовикористовуючого обладнання та приладів обліку підприємств-споживачів природного газу від 25.04.2017, на момент демонтажу лічильника та припинення газопостачання, споживач пояснив, що станом на 23.05.2017 газопостачання відсутнє у зв'язку із проведенням по вул. Берегівська-об'їзна ремонтних робіт, а тому, на період відсутності лічильника у зв'язку із його повіркою не хоче оплачувати за газ, про що ним було зазначено в даному акті обстеження (а.с. 120-121, 186 том І).
При цьому, за твердженням відповідача, працівниками товариства було роз'яснено споживачу, що для відновлення газопостачання йому необхідно буде виконати вимоги Правил безпеки систем газопостачання та надати всі необхідні документи (доказом чого є заява свідка старшого контролера Мукачівського відділення ПАТ «Закарпатгаз» ОСОБА_6, яка подана у відповідності до ст. 88 ГПК України а.с. 124 том І).
Зі змісту даної заяви вбачається, що 24.05.2017 працівники ПАТ «Закарпатгаз» на підставі заяви споживача Хлипняч Н.М. від 05.05.2017 прибули на адресу м. Мукачево, вул. Берегівська-Об'їзна, 15 кафе «Приват» для зняття лічильника на періодичну повірку. За проханням споживача, у зв'язку з відсутністю газопостачання, яке обумовлене проведенням ремонтних робіт на вул. Берегівська-Об'їзна, опломбовано вхідний кран газового стояка та припинено газопостачання, про що в акті №1345 зроблено примітку. Даний акт підписано споживачем. Споживача усно було повідомлено про те, що для відновлення газопостачання споживачу потрібно буде надати документи, які передбачені Правилами безпеки систем газопостачання.
Згідно ч.6 гл.7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу).
Відповідно до п.5 гл.1 розділу III Кодексу газорозподільних систем при організації експлуатації газорозподільних систем та проведення робіт з технічного їх обслуговування і ремонту Оператор ГРМ повинен дотримуватися інструкцій і правил технічної експлуатації газорозподільних систем, правил безпеки систем газопостачання, державних стандартів, передбачених чинними нормативно-правовими актами України.
Згідно вимог п.5.4 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15.05.2015р. №285, технічне обслуговування внутрішніх газопроводів і газового обладнання житлових і громадських будівель, комунально-побутових об'єктів невиробничого характеру здійснюється відповідно до вимог документації з експлуатації заводів-виробників газового обладнання на договірних засадах.
Умови для технічного обслуговування забезпечуються власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно із п. 6.8. вказаних Правил періодичній перевірці і прочищенню підлягають: димоходи опалювальних печей, ємкісних газових водонагрівачів і опалювальних котлів, які працюють сезонно, - не рідше ніж один раз на рік (перед початком опалювального сезону), які працюють цілий рік, - два рази на рік (навесні і восени).
Вентиляційні канали підлягають перевірці і прочищенню одночасно з димовими. У разі відсутності димових каналів вентиляційні канали підлягають перевірці один раз на рік.
Перевірка і прочищення димових і вентиляційних каналів комунально-побутових об'єктів, житлових та громадських будинків оформляються актом, рекомендована форма якого наведена у додатку 2. Один примірник акту перевірки і прочищення димових каналів передається газорозподільному підприємству.
Згідно п. 6.1. Правил, безпечну експлуатацію та технічне обслуговування димових і вентиляційних каналів житлових і громадських будинків забезпечує власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)).
Перевірка і прочищення димових та вентиляційних каналів повинні виконуватися спеціалізованою організацією, яка має дозвіл на виконання цих робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Виконання робіт з перевірки і прочищення димових та вентиляційних каналів відповідачем не здійснюється, у зв'язку з відсутністю спеціального дозволу на проведення таких робіт.
Крім того, п.43.3 наказу ДАК «Укргаз» від 30.07.1997 № 35 «Про затвердження Положення про порядок технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення» передбачено, що Оператор ГРМ виконує роботи лише щодо перевірки димових та вентиляційних каналів на наявність тяги.
Відповідно до п. 2.2 Додатку 3 до Положення про порядок технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, періодичність технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання природного та зрідженого газу, роботи з технічного обслуговування внутрішньо - будинкових газопроводів та газового обладнання громадських будівель виконуються не рідше одного разу на квартал.
Пунктом 5.7 Правил встановлені підстави для відключення від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки, за умови: наявності витоків газу; несправної автоматики безпеки; несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів; відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах; самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання, не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави; не відповідності системи будинку проектній та виконавчо-технічній документації.
Таким чином, у випадку ненадання акту перевірки технічного стану димових та вентиляційних каналів Оператору ГРМ, останній не може вважатись справним, а Оператор ГРМ на підставі п. 5.7 Правил повинен відключити обладнання від системи газопостачання.
Як зазначалося вище, між сторонами 14.08.2016 було укладено договір № 179 на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання роботі з планового технічного обслуговування систем газопостачання (або технічного обслуговування за заявками абонентів) в терміни, визначені графіком, що є невід'ємною частиною даного договору. Перелік робіт з планового технічного обслуговування визначається, зокрема Правилами безпеки систем газопостачання України (а.с. 19-21 том І).
Пунктом 3.2.8 договору передбачено, що замовник повинен контролювати якість виконання робіт щодо прочистки та ремонту димових та вентиляційних каналів їх оголовків, з реєстрацією в спеціальному журналі в терміни визначені в Правилах.
Згідно п. 4.1 договору № 179, виконавець має право відключити від діючого газопроводу з установкою заглушки газопроводи, прилади та апарати, у яких виявлено витік газу, які мають несправні автоматику безпеки, димові та вентиляційні канали, а також зруйновані оголовки димарів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу було представлено Акт № 000854 перевірки димових і вентиляційних каналів від 13.09.2017, складений на підставі заключень, отриманих за допомогою приладу «Анемометр крильчатий (АСО-3) №2822 ГОСТ 6376-74». В пункті 27 даного акту вказана дата останньої повірки приладу - 24.12.2015 (а.с. 57-58 том І).
У п.6.5 паспорта заводу виробника встановлено, що Анемометр періодично, не рідше ніж один раз на рік має проходити повірку в аеродинамічній трубі (а.с. 60-64 том І).
Тобто, даний прилад не пройшов щорічну повірку, відтак не може бути використаний для перевірки димових та вентиляційних каналів. У зв'язку з чим, Оператором ГРМ такий акт не було взято до уваги, відповідно підстав для відновлення газопостачання не було.
Таким чином, враховуючи те, що припинення газопостачання на об'єкті позивача було здійснене за його згоди, наявність факту якої позивачем не спростовано та доказів у підтвердження чого не подано, то відновлення газопостачання відповідачем не могло бути здійснене за умови відсутності всіх необхідних документів, передбачених чинних законодавством.
При цьому слід констатувати, що позивач як споживач газу повинен діяти та використовувати газові прилади та прилади обліку газу з неухильним дотриманням Правил безпеки систем газопостачання України, що є обов'язковою передумовою для відновлення газопостачання, яке було припинено з ініціативи самого ж позивача.
Водночас, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження складених відповідачем актів та дій працівників, як і не подано належних та допустимих доказів у підтвердження вчинення дій, спрямованих на відновлення газопостачання (подання заяви, у порядку встановленому законом, тощо) чи вчинення дій на захист своїх прав у судовому порядку (пред'явлення позову щодо незаконних дій працівників, стягнення збитків в порядку, передбаченому Кодексом ГРС, тощо).
Щодо заявленого розміру збитків, то колегія суддів зазначає, що поданий позивачем розрахунок збитків, що складає суму 10 500,00 грн., суму недоотриманих доходів у розмірі 119 409,20 грн. та суму 4 607,31 грн., у вигляді додаткових витрат на оплату електропостачання, а також подані докази у їх підтвердження, а саме: платіжні доручення на придбання електроплити, платіжні доручення про сплату послуг електропостачання, а також декларації майнового стану позивача за 2016 та 2017 не підтверджують причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача щодо припинення газопостачання та доводами позивача щодо необхідності придбання електроплити, сплати рахунків за електроенергію та зниження доходів позивача, які зумовлені таким припиненням.
Вказані докази не є належними та допустимими доказами, які можуть підтвердити вказані обставини чи встановити певні факти на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку, оскільки такі обставини могли виникнути з інших підстав ведення позивачем господарської діяльності та не залежати від дій відповідача.
Відтак, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами на які саме потреби придбано електричну плиту, необхідності такого придбання, не конкретизовано підстави та розрахунок недоотриманих доходів, обставини їх виникнення, а також доводи щодо виникнення додаткових витрат, зокрема щодо виникнення вказаних складових суми збитків, виключно у зв'язку з діями відповідача, що полягали у припиненні газопостачання на об'єкті позивача.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов'язковою умовою відповідальності. Проте, матеріалами справи не підтверджено та не встановлено в ході розгляду справи причинний зв'язок між діями відповідача та наслідками - заподіяння позивачу збитків. Як і не доведено суми збитків, тобто наявності всіх чотирьох складових господарського правопорушення, за яке чинним законодавством передбачена господарсько-правова відповідальність у вигляді стягнення збитків.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим позов до задоволенню не підлягає.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволені позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
В свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2018 у справі № 907/882/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбаченні ст.288 ГПК України.
4. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.Т. Кордюк
Б.Д. Плотніцький