79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" листопада 2018 р. Справа №907/896/17
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Кордюк Г.Т.
Плотніцький Б.Д.
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (надалі ПАТ "Державний ощадний банк України") за вих. № 19/7-04/54/2018-00/вих (вх. № ЗАГС 01-05/468/18 від 18.10.2018)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2018, суддя О.В. Васьковський, повний текст складено 17.05.2018
у справі № 907/896/17
за позовом: ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Київ, в особі філії - Закарпатське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Ужгород
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Реновейт" (надалі ТзОВ "Реновейт"), м. Ужгород
про стягнення 78 320,00 грн штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань
за участю учасників справи:
від позивача: Камаровський С.З. - адвокат (довіреність № 19/3-02/169 від 29.08.2017, свідоцтво № 21/593 від 03.12.007)
від відповідача: не з'явився
18.12.2017 ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Закарпатське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до ТзОВ "Реновейт" про стягнення суми 78 320,00 грн. штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором № 1611004 від 30.11.2016 на виконання робіт.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.08.2018 у справі № 907/896/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Реновейт (88000, м. Ужгород, вул. Швабська, буд. 26, код ЄДРЮОФОПтаГФ 39610881) на користь акціонерного товариства Державний ощадний банк України, м. Київ в особі Закарпатського обласного управління ПАТ Державний ощадний банк України (88000, м. Ужгород вул. Корзо, буд. 15, ідентифікаційний код 09312190) суму 10000,00 грн штрафу, а також суму 1600,00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відсутня вина відповідача у простроченні строків виконання робіт. Враховуючи, що заявлена сума штрафних санкцій є надмірною в порівнянні із вчиненим відповідачем простроченням виконання робіт за договором, доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущення такого порушення, як і будь-яких посилань на можливість їх завдання, матеріали справи не містять, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до 10 000,00 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням, ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Закарпатське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору чітко визначено строк виконання робіт до 27.12.2016, факт порушення відповідачем строку виконання робіт підтверджується матеріалами справи, зокрема актом виконаних робіт за березень 2017 року. Саме за порушення строків виконання робіт, позивачем було заявлено вимогу про стягнення штрафу, а не збитків. Відтак, на думку апелянта, висновок суду про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у зв'язку із неспіврозмірністю зі збитками є необґрунтованим.
Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Поштова кореспонденція суду про надіслання процесуальних документів на адресу ТзОВ «Реновейт» (88000, м. Ужгород, вул. Швабська, буд. 26) повернулася на адресу Західного апеляційного господарського суду із зазначенням «за терміном зберігання», «вибули».
Згідно інформації Міністерства юстиції України про юридичну особу ТзОВ «Реновейт» від 14.12.2017 місцезнаходження юридичної особи зазначено: 88000, м. Ужгород, вул. Швабська, буд. 26 (а.с. 64-67 том І). Така ж адреса вказана самим відповідачем у відзиві на позовну заяву та у клопотаннях адресованих суду першої інстанції (а.с. 80-86, 95-103, 177-184, 203-206 том І).
Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, за відсутності повідомлення відповідача про зміну місцезнаходження юридичної особи ТзОВ «Реновейт», суд апеляційної інстанції, надсилаючи процесуальні документи на вказану вище адресу, здійснив усі необхідні дії для належного повідомлення учасника справи про дату час і місце розгляду даної справи.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасника справи, Західний апеляційний господарський суд, встановив наступне.
30.11.2016 між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Закарпатське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" (замовник) та ТзОВ «Реновейт» (підрядник) було укладено договір на виконання робіт за №1611004, згідно із умовами якого підрядник зобов'язався у 2016-2017 році виконати з власних матеріалів роботи з оформлення відділення нового типу в орендованому приміщенні філії - Закарпатське обласне управління АТ «Ощадбанк» за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 146, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (а.с. 17-24 том І).
У п. 1.2 договору зазначено, що найменування та характеристика виконуваних робіт визначаються локальним кошторисом /додаток № 2, який є невід'ємною частиною цього договору/ (а.с. 26-45 том І).
Ціна договору погоджена сторонами в загальній сумі 313 280,00 грн без ПДВ (п.3.1 договору).
Пунктами 4.2, 4.3 договору передбачено оплату за договором в два етапи, а саме: авансовий платіж в розмірі 50% ціни договору (156 640,00 грн) на протязі 5-ти банківських днів з дати укладення договору, та решту 50% ціни договору (156 640,00 грн) протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами виконаних робіт.
02.12.2016 Філією-Закарпатське обласне управління АТ Ощадбанк на рахунок підрядника було перераховано 156 640 грн, з визначенням платежу «перерах. аванс 50% за оформлення відділення нового типу в орендованому приміщенні м. Ужгород, вул. Собранецька, 146, згідно договору №1611004 від 30.11.2016, без ПДВ, що підтверджується меморіальним ордером №57470132 від 02.12.2016» (а.с. 60 том І).
Згідно із п. 5.1 договору сторонами визначено строк виконання робіт - 27 грудня 2016 року.
Відповідно до 5.2 договору підрядник зобов'язаний розпочати виконання робіт протягом 2-х робочих днів з моменту отримання попередньої оплати згідно з п.4.2 договору. Протягом 2-х робочих днів з моменту виконання робіт підрядник зобов'язаний надати замовнику два примірники підписаного зі своєї сторони акту виконаних робіт, який замовник повинен підписати протягом 3-х робочих днів (п.п.5.4, 5.5 договору).
Термін дії договору сторонами погоджено до 30 січня 2017 року. У випадку невиконання будь-якою із сторін своїх зобов'язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за цим договором (п.10.1 договору).
Частина робіт, визначених договором, була виконана підрядником в грудні 2016 року, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року на суму 156 640,00 грн, який підписаний сторонами без будь-яких зауважень (а.с. 46-52 том І).
Іншу частину робіт підрядних завершив у березні 2017 року, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року на суму 156 640,00 грн, який підписаний сторонами без будь-яких зауважень (а.с. 53-59 том І).
В зв'язку з тим, що підрядник завершив роботи у березні, Філія-Закарпатське обласне управління АТ Ощадбанк лише 22.03.2017 перерахувала на рахунок підрядника решту суми в розмірі 156 640,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 62660258 від 22.03.2017 з призначенням платежу «перерах. решти 50% за оформлення відділення нового типу в орендованому приміщенні м. Ужгород вул. Собранецька, 146, згідно договору №1611004 від 30.11.2016, без ПДВ та акту за березень 2017 р., без ПДВ (а.с. 60 том І).
Таким чином, позивач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт виконав в повному обсязі.
Пунктом 7.3.3 договору сторони погодили, що у випадку порушення підрядником строку виконання робіт, зазначеного у п.5.1 цього договору, з вини підрядника на строк, більший ніж 5 робочих днів, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 50% від вартості незавершених або несвоєчасно виконаних робіт.
Позивач стверджує, що оскільки підрядник свої зобов'язання щодо виконання робіт у строк визначений договором виконав не належним чином, допустив порушення строків виконання таких робіт, тому відповідно до п.7.3.3 договору нарахував відповідачу штрафні санкції в розмірі 50% від суми несвоєчасно виконаних робіт у березні, вартість яких складала 156 640,00 грн., у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 78 320,00 грн штрафу в судовому порядку.
В свою чергу відповідач проти позову заперечує, стверджує, що згідно з умовами договору він взяв на себе зобов'язання виконати роботи протягом 2016 - 2017 року, строк дії договору - до 30.01.2017. А вказаний у п. 5.1 договору: строк виконання робіт « 27 грудня 2016 року» вважає опискою, на його думку, має бути вказано « 27 грудня 2017 року», оскільки є фізично неможливим виконати обумовлений між сторонами договору обсяг робіт менше ніж за один місяць. Крім того, зазначає, що акти приймання виконаних будівельних робіт підписані замовником без жодних зауважень, заперечень, або ж претензій щодо якості виконаних робіт чи строкам їх виконання (а.с. 82-86 том І). ТзОВ «Реновейт», з посиланням на ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, стверджує, що в даному випадку відсутня вина у порушені строку виконання робіт, оскільки підрядник працював в приміщенні АТ «Ощадбанку» в м. Ужгороді по вул.. Собранецька, 146 разом з іншими підрядниками, які також виконували різного роду роботи, вважає, що позивач ніяких збитків під час виконання ремонтних робіт не поніс, а позовні вимоги щодо сплати штрафних санкцій на користь AT «Ощадбанк» є надуманими. В зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 95-98 том І).
При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши укладений сторонами договір №1611004 від 30.11.2016, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду на капітальне будівництво, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Глави 33 Господарського кодексу України та нормами глави 61 Цивільного кодексу України.
Приписами ч.1, ч.2 ст. 318 ГК України визначено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
Частиною 1 ст. 846 ЦК України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За змістом ч.5 ст. 318 ГК України договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати, зокрема, строки початку і завершення будівництва, виконання робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1 договору № 1611004 від 30.11.2016 сторони визначили, що строк виконання робіт - 27.12.2016.
Твердження скаржника про те, що в даному договорі міститься описка щодо дати строку виконання робіт « 27.12.2016», і на його думку там повинна бути дата « 27.12.2017», суд оцінює критично, оскільки жодних доказів щодо виправлення сторонами такої описки чи внесення змін до договору відповідачем суду не надано. Крім того, суд звертає увагу на те, що п. 10.1 договору визначено строк дії договору до 30.01.2017, який може бути продовжений у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань, що свідчить про відсутність описки у п. 5.1 договору та неможливості визначення строку виконання робіт - 27 грудня 2017 року, оскільки договір був укладений строком до 30.01.2017. Також локальний кошторис та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, на які посилається скаржник, жодним чином не підтверджують строк виконання робіт.
Щодо твердження відповідача, що фізично неможливо виконати обумовлений між сторонами договору обсяг робіт менше ніж за один місяць, то колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору, а такі умови договору були погоджені відповідачем згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України.
Згідно із ч.1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Таким чином, договором визначено, що завершення виконання підрядних робіт повинно відбутись у строк до 27.12.2016 (п. 5.1 договору). Натомість, згідно наявного у матеріалах справи акту виконаних робіт, роботи відповідачем виконано тільки 22.03.2017 (а.с. 53-59 том І).
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч.1 ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.1, ч.2 ст. 549 ЦК України).
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.3.3 договору сторони погодили, що у випадку порушення підрядником строку виконання робіт, зазначеного у п. 5.1 цього договору з вини підрядника на строк, більший ніж 5 (п'ять) робочих днів, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 50 (п'ятдесят) % від вартості незавершених або несвоєчасно виконаних робіт.
У зв'язку із простроченням відповідачем виконання робіт, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 78 320,00 грн штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором на виконання робіт №1611004 від 30.11.2016, що становить 50 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт згідно акту від 22.03.2017.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.2 ст. 614 ЦК України).
Відповідач стверджує, що відсутня його вина у порушені строку виконання будівельних робіт, оскільки завершити ремонтні роботи у визначений в договорі строк не мав можливості так як в цей же період, на тому ж самому об'єкті виконувалися інші роботи інших підрядників (доказом чого є, зокрема заява свідка а.с. 209 том І), про що неодноразово повідомлялося керівництво філії. Також, відповідач зазначає, що звертався до позивача із листом про уточнення будівельних робіт, що в свою чергу може збільшити термін робіт на 30 днів (а.с. 183-184 том І).
Розділом ХІ договору визначено інші умови, серед яких (п.11.7) сторони визначили, що внесення змін та доповнень до договору здійснюється шляхом укладення додаткових договорів до цього договору у відповідності до вимог законодавства України. Будь-які повідомлення, які направляються сторонами в рамках цього договору, повинні бути здійсненні в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані листом на замовлення або доставлені особисто на адресу сторін (п.11.2).
Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Проаналізувавши вказані докази, колегія суддів вважає їх неналежними доказами, в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, оскільки доказів надіслання листа та отримання його позивачем в порядку, який передбачено п.11.2 договору відповідачем суду не надано. Так само як і не надано доказів звернення відповідача до позивача про внесення змін до договору щодо продовження строку виконання робіт в порядку п.11.1, п.11.2 та 11.7 договору.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач допустив прострочення виконання робіт за договором, чим порушив його умови, в зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано 78 320,00 грн штрафу.
Щодо заперечень відповідача про відмову у задоволенні позову з посиланням на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне (а.с. 95-98 том І).
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Норма ст. 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.
Суд першої інстанції, зменшуючи заявлений розмір 78 320,00 грн штрафних санкцій до 10 000,00 грн, дійшов висновку, що сума нарахованих штрафних санкцій є надмірною в порівнянні із вчиненим відповідачем простроченням виконання робіт за договором, за обставин, встановлених в ході розгляду даного спору, а доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущення такого порушення, як і будь-яких посилань на можливість їх завдання, матеріали справи не містять.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов'язального права та регуляторами поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов'язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися.
Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами обороту.
Суд апеляційної інстанції належним чином перевіривши та оцінивши усі доводи відповідача щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, вважає, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі наведених норм, не надано доказів звернення до позивача про внесення змін до договору та зменшення розміру штрафних санкцій, а заявлена сума штрафних санкцій з огляду на загальну вартість укладеного договору та суму невиконаного зобов'язання не може бути розцінена судом як надмірно велика перед розміром збитків.
Здійснивши системний аналіз встановлених обставин справи, врахувавши положення вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених вимог позивача, та наявності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 78 320,00 грн в зв'язку з порушенням строку виконання робіт за відсутності доказів вжиття відповідачем заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають до задоволення. Враховуючи, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги частково на суму 10 000,00 грн., то відповідно до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 68 320,00 грн. штрафу.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, відповідачем, всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а також доводи, наведені в апеляційній скарзі.
В свою чергу позивачем належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково, а апеляційну скаргу задоволити.
Керуючись, ст.ст. 269, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2018 у справі № 907/896/17 скасувати в частині відмови позовних вимог. В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Реновейт» (88000, м. Ужгород, вул. Швабська, буд.26, код ЄДРЮОФОП та ГФ 39610881) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (88000, м. Ужгород, вул. Корзо, буд.15, ідентифікаційний код 09312190) 68 320,00 грн. штрафу.
В решті рішення залишити без змін.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Реновейт» (88000, м. Ужгород, вул. Швабська, буд.26, код ЄДРЮОФОП та ГФ 39610881) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (88000, м. Ужгород, вул. Корзо, буд.15, ідентифікаційний код 09312190) 2 400,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.Т. Кордюк
Б.Д. Плотніцький