4 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 186/1749/16-к
провадження № 51-3201 км 18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 лютого2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12016040380000501, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Харцизька Донецької області,
жителя
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК.
Короткий зміст вироку, оскарженого судового рішення та встановлені обставини
За вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. За правилами ч. 4 ст. 70 цього Кодексу з урахуванням вироку цього ж суду від 15 листопада 2016 року ОСОБА_6 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Судом ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні крадіжки за викладених у вироку обставин
Як установив суд, 13 вересня 2016 року близько 14:00 на цвинтарі м. Першотравенська ОСОБА_6 зі столу біля поховання на 5-му ряді 9-го сектора таємно викрав належний ОСОБА_7 мобільний телефон «Nokia 215» вартістю 541,67 грн.
Апеляційний суд Дніпропетровської області, задовольнивши частково апеляційну скаргу прокурора ухвалою від 7 лютого 2017 року змінив указаний вирок, виключив рішення про призначення засудженому покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК; постановив вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, а на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і поклав на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 , яким його засуджено до покарання у виді громадських робіт на строк 80 год, постановлено виконувати самостійно.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій скарзі прокурор просить на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. За твердженням сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виключив рішення про призначення засудженому покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК, однак зазначивши про окреме виконання вироків від 21 грудня та 15 листопада 2016 року, погіршив становище ОСОБА_6 . За таких обставин, на думку скаржника, замість ухвали суд мав постановити новий вирок. Прокурор також зазначає, що згаданий суд здійснив провадження за відсутності обвинуваченого, не переконавшись у тому, чи був останній належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються. Не заперечує прокурор і правомірності виключення апеляційним судом із вироку рішення про призначення засудженому остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК, а також справедливості обраного останньому за ч. 1 ст. 185 вказаного Кодексу покарання із застосуванням ст. 75 КК.
В силу ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Кримінальним процесуальним законом визначено перелік випадків, коли суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити свій.
Зокрема, відповідно до приписів ч. 1 ст. 420 КПК такими випадками є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Проте у цьому кримінальному провадженні, як видно з його матеріалів, суд апеляційної інстанції не застосовував до ОСОБА_6 закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, не збільшував обсягу обвинувачення і не застосовував більш суворого заходу примусу. Зазначений суд не визнав також неправильним звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Перелік визначених у законі (ст. 420 КПК) випадків ухвалення апеляційним судом свого вироку є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Натомість у поданій касаційній скарзі не міститься доводів щодо наявності у цій справі випадку, передбаченого згаданою нормою процесуального права, а сама собою вказівка щодо порядку виконання судових рішень не може в аспекті ст. 420 КПК слугувати безумовною підставою для ухвалення апеляційним судом свого вироку.
Усупереч твердженням прокурора в касаційній скарзі суд апеляційної інстанції виконав вимоги ст. 401 КПК й повідомив ОСОБА_6 про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду, про що в матеріалах справи наявні відповідні документи.
Таким чином, доводи сторони обвинувачення про те, що суд апеляційної інстанції допустив такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване рішення є неспроможними.
Істотних порушень норм права, які є безумовними підставами для скасування оспорюваної ухвали і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, про що йдеться в касаційній скарзі, під час касаційного розгляду кримінального провадження не встановлено.
Тому подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3