Ухвала
Іменем України
03 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 133/1442/17
провадження № 51-10025 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 11 травня 2018 року щодо нього,
встановив:
Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року ОСОБА_4 засуджено за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, частиною 2 статті 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі статей 71, 72 КК шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутого покарання за вироками Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2016 року та 30 травня 2017 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.
Постановлено не обирати міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили.
Також цим вироком засуджено ОСОБА_5 , щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.
УхвалоюАпеляційного суду Вінницької області від 11 травня 2018 року вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року змінено в частині призначення покарання ОСОБА_4 . Постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за частиною 2 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, частиною 2 статті 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Відповідно до частини 4 статті 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_4 призначено шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 травня 2017 року у виді позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців без конфіскації майна.
На підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутого покарання за вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2016 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 ухвалено обчислювати з моменту затримання.
В іншій частині вирок залишено без зміни.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з вказаними судовими рішеннями. Крім того, засуджений додає до касаційної скарги заяву про поновлення йому строку на касаційне оскарження судових рішень.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 3 статті 429 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Згідно частини 2 статті 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Так, касаційна скарга засудженого датована 14 листопада 2018 року та направлена на адресу суду касаційної інстанції 23 листопада 2018 року. Тобто, поза межами трьохмісячного строку на оскарження вказаних судових рішень, що ним не заперечується, свідченням чого є клопотання засудженого про його поновлення.
У заяві, доданої засудженим до касаційної скарги, він просить поновити йому строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що захворів на туберкульоз, а тому не зміг звернутись з касаційною скаргою в межах строку на касаційне оскарження.
При цьому засуджений не надав суду жодного документу на підтвердження таких даних, та не вказав у який період він хворів.
В той час, як відповідно до інформації, наданої Снігурівською виправною колонією (№ 5),засуджений ОСОБА_4 вибув до Могилів-Подільської виправної колонії (№ 114). Додатково повідомлено, що особи, які хворіють на туберкульоз не переводяться до інших установ для відбування покарання. При цьому будь-яких даних щодо захворювання ОСОБА_4 в розпорядженні установи, де він відбував покарання, немає.
Тобто, клопотання засудженого про поновлення строку на касаційне оскарження не містить обґрунтованих підстав для поновлення цього строку, а його посилання на хворобу не вказує на достатні підстави, які перешкодили йому вчасно подати касаційну скаргу, окрім того, таке захворювання нічим не підтверджено.
Отже, оскільки засуджений не вказав об'єктивних причин, що перешкодили йому оскаржити судові рішення в передбачений законом строк, то колегія суддів не вбачає підстав для його поновлення.
Відтак, касаційна скарга засудженого підлягає поверненню.
Звертаємо увагу засудженого на те, що згідно з частиною 4 статті 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 3 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 в поновленні строку на касаційне оскарження.
Повернути касаційну скаргу засудженому ОСОБА_4 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 11 травня 2018 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3