Окрема думка від 07.11.2018 по справі 751/4876/15-к

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 у провадженні № 51-1253зпв18 за заявою засудженого ОСОБА_2 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відносно засудженого ОСОБА_2

07 листопада 2018 року колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за заявою засудженого ОСОБА_2 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року щодо ОСОБА_2 , засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

За результатами розгляду ухвалено постанову, якою заяву засудженого ОСОБА_2 задоволено частково. Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 лютого 2016 року, вирокАпеляційного суду Чернігівської області від 28 вересня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відносно засудженого ОСОБА_2 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Цією ж постановою вирішено питання про залишення засудженого ОСОБА_3 під вартою до вирішення питання про запобіжний захід відносно нього судом першої інстанції у визначеному законом порядку, але на строк не більше ніж 60 днів, тобто до 05 січня 2019 року включно.

При ухваленні цього рішення я підтримала рішення колегії суддів по суті заяви, голосувала за скасування судових рішень, але заперечувала такому вирішенню питання щодо запобіжного заходу та викладаю окрему думку з огляду на таке.

У вказаній постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду мотивуванням про залишення засудженого ОСОБА_2 під вартою до вирішення питання про запобіжний захід відносно нього судом першої інстанції у визначеному законом порядку, було зазначено таку підставу, як попередження ризику переховування ОСОБА_2 від суду, а також виходячи з того, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права сторін у справі, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Зазначено також, що метою запобіжного заходу є подальший розгляд справи судом, який повинен підтвердити або спростувати підозру, що була підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалене рішення в цій частині вважаю неприпустимим, не мотивованим і таким, що не ґрунтується на нормах права.

Положення Конституції України гарантують, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (ч. 1 статті 29).

Нормами Кримінального процесуального кодексу України визначено запобіжний захід у виді тримання під вартою як винятковий, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що обґрунтування будь-якого періоду тримання особи під вартою, має бути переконливо наведено державою, і хоча суворість покарання, що загрожує обвинуваченому, має значення, не можна зважати лише на тяжкість злочину (рішення у справах «Летельє проти Франції», «Белчев проти Болгарії»).

Фактично, залишаючи під вартою, в судовому рішенні не зазначено правової підстави, на якій особа позбавлена свободи. При цьому слід враховувати, що ОСОБА_2 перебуває під вартою вже більш ніж 5 років, тому суд за відсутності клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу не мав передбачених законом підстав застосовувати його за власною ініціативою.

Крім того, слід зауважити, що згідно з положеннями кримінального процесуального закону суд може обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою та продовжити його дію, а не залишати під вартою, що по суті є автоматичним продовженням його тривалості.

Суддя ОСОБА_1