Ухвала
Іменем України
03 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 405/2118/18
провадження № 51-10074ск18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2018 року,
встановив:
Ленінський районний суд м. Кіровограда ухвалою від 30 серпня 2018 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 28 вересня 2018 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 серпня 2018 року, оскільки його апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і засуджений не порушував питання про поновлення цього строку.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з вказаною ухвалою апеляційного суду.
Перевіривши касаційну скаргу засудженого на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Так, відповідно до вимог частин 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, крім іншого, зазначаються: найменування суду касаційної інстанції; судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК. Також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.
Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Так, касаційну скаргу засудженого адресовано до «Касаційного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ», натомість відповідно до пункту 21 частини 1 статті 3 КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів») судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Крім того, засуджений у касаційній скарзі не конкретизує, яке саме рішення ним оскаржується, а його доводи, які стосуються умовно-дострокового звільнення належним чином не обґрунтовані. Також засуджений не зазначає яке рішення касаційний суд повинен прийняти за наслідками розгляду його скарги.
Тобто у касаційній скарзі засуджений має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на його думку, допущено судом апеляційної інстанції при його постановленні, навести конкретні докази і аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Також, засуджений у своїй касаційній скарзі наводить доводи щодо можливості його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, однак не звернув увагу, що предметом розгляду в даному кримінальному провадженні є ухвала апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження, про що він і повинен навести належні обґрунтування.
До того ж відповідно до статті 436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
- залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
- скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
- скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
- змінити судове рішення.
Натомість у касаційній скарзі засудженого взагалі відсутня прохальна її частина, що суперечить положенням статті 436 КПК.
Окрім того, звертаємо увагу засудженого на те, що він не позбавлений права самостійно звернутися за правовою допомогою до Регіональних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що регулюється статтею 59 Конституції України, частиною 2 статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, пунктом 7 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Тобто для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначено відповідне покарання, законом встановлено гарантії та права на правову допомогу.
Таким чином, недодержання засудженим вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.
На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2018 рокузалишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання нимухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3