Ухвала
Іменем України
06 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 752/7624/18
провадження № 51-10107ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року,
встановив:
У касаційній скарзі обвинувачений вказує на незаконність оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні його клопотання про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 424 КПК України у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
З огляду на наведені положення процесуального закону та зміст ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2018 року, вона не підлягає оскарженню в касаційному порядку, що залишилось поза увагою обвинуваченого ОСОБА_4 .
Крім того, виходячи з положень ст. 429 КПК України касаційна скарга має відповідати вимогам, визначеним ст. 427 цього Кодексу, відповідно до яких у касаційній скарзі зазначаються: найменування суду касаційної інстанції; прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; перелік матеріалів, які додаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Однак, касаційна скарга обвинуваченого не відповідає наведеним вимогам процесуального закону.
Так, обвинувачений, оскаржуючи ухвалу апеляційного суду, не зазначає у касаційній скарзі, які конкретні порушення були допущені судом апеляційної інстанції при постановленні вказаного судового рішення, що з огляду на положення ч. 1 ст. 438 КПК України та з урахуванням статей 412-414 цього Кодексу є підставами для його скасування чи зміни, та не наводить доводів на обґрунтування своєї позиції.
Крім того, як убачається з прохальної частини касаційної скарги, вимоги засудженого до касаційного суду про визнання оскаржуваних судових рішень незаконними не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Окрім вказаного,усупереч ч. 3 ст. 427 КПК України, обвинувачений у скарзі не зазначає чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5