Ухвала
Іменем України
03грудня2018 року
м. Київ
справа № 158/25538/16-к
провадження № 51-10035ск 18
Верховний Суд колегією суддівПершої судової палати Касаційного кримінальносуду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргузасудженого ОСОБА_4 на вирокКіверцівського районного суду Волинської області від 02 квітня 2018 року таухвалу Апеляційного суду Волинськоїобласті від 29серпня 2018 року щодо нього,
встановив:
Вироком Ківерцівського районного суду Волинської областівід 02квітня 2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за частиною 1 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 грн з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки.
На підставі статті 54 КК ОСОБА_5 позбавлено спеціального звання - «лейтенант податкової поліції».
Ухвалою Апеляційного суду Волинськоїобласті від 29серпня 2018 рокувирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 квітня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування судових рішень щодо нього та закриття кримінального провадження. Посилається наістотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Перевіривши касаційну скаргу засудженого на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Так, відповідно до вимог частин 2, 3 статті 427 КПК у касаційній скарзі, крім іншого, зазначаються: найменування суду касаційної інстанції; судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК. Також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК,та застереження щодо участі особи в касаційному розгляді.
У частині 1 статті 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Так, у вступній частині касаційної скарги засуджений зазначає своє ім'я - « ОСОБА_6 », однак судові рішення постановлені щодо ОСОБА_5 . Такі суперечності вказують на порушення статті 425 КПК щодо права на оскарження судових рішень.
Крім того, як вбачається зі змісту касаційної скарги,засуджений фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм дано судами першої та апеляційної інстанцій, тобто посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
До того ж у касаційній скарзізасуджений, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не зазначає їх зміст, з урахуванням вимог статті 412 КПК.
Також, зазначаючи у касаційній скарзі про порушення вимог статті 404 КПК, засуджений не вказує яких помилок допустив суд апеляційної інстанції та яким чином цей суд вийшов за межі апеляційних вимог.
При цьому, засуджений, посилаючись на недопустимість доказів у кримінальному провадженні, не наводить конкретних мотивів такої позиції з урахуванням їх впливу на незаконність судових рішень.
Тобто, у касаційній скарзі засуджений має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на його думку, допущено судами першої та апеляційної інстанцій при їх постановленні, навести конкретні докази і аргументи на обґрунтування кожної позиції.
До того ж засуджений, вбачаючи можливість закриття кримінального провадження, у тому числі з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, не звернув уваги на те, що касаційний суд має право скасувати обвинувальний вирок із закриттям кримінального провадження за умови, що обставини в ньому досліджені всебічно, повно й об'єктивно.
Водночас, звертаємо увагу засудженого, що КПК не передбачено такого статусу як «апелянт» при подачі касаційної скарги, як зазначено у її вступній частині.
Одночасно відсутність у касаційній скарзі застережень засудженого щодо його участі в касаційному розгляді не може розцінюватися судом касаційної інстанції як виявлення такого бажання. Дане не може свідчити про небажання приймати участь в судовому засіданні, у разі відсутності про це у касаційній скарзі.
Таким чином, недодержання засудженим вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.
На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 цього Кодексу, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2018 року щодо ньогозалишитибез руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3