04 грудня 2018 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2018 року про повернення апеляційної скарги,
Захисник ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій виклав вимогу про скасування вказаного судового рішення і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року затверджено угоду від 27 червня 2017 року між прокурором Генеральної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання винуватості.
Не погодившись з вказаним вироком захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року скасувати.
Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 23 червня 2018 року повернув апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційна скарга подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Суд, перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї копії судових рішень, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Частиною 4 статті 394 КПК України визначено вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити вирок на підставі угоди про визнання винуватості, та підстави для такого оскарження. Таке право надане обвинуваченому, його захиснику, законному представнику та прокурору. Інші особи не мають права на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України суддя-доповідач повертає апеляційну скаргу, якщо вона подана особою, яка не має такого права.
Як убачається з ухвали апеляційного суду, вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості ухвалено відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , і в ньому відсутні дані про вчинення ними кримінального правопорушення у співучасті з іншими конкретними особами, або дані, які б дали можливість ідентифікувати співучасників.
Проте, запеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції звернувся захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , відносно якого кримінальне провадження не розглядалося і відомості про нього у вироку відсутні.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що захисник ОСОБА_4 не є особою, яка має право на апеляційне оскарження вироку відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , та повернув апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_4 немає, а тому відсутні й підстави для відкриття касаційного провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2018 року про повернення апеляційної скарги.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3