Постанова
іменем України
27 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 753/10363/16-к
провадження № 51-2910км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2017 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заложців Зборівського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року ОСОБА_6 було засуджено за частиною 1 статті 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами.
2. ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що 12 лютого 2016 року приблизно о 18:36 він, керуючи автомобілем «Опель Астра» та рухаючись по проспекту Григоренка в м. Києві, порушив пункт 18.1 Правил дорожнього руху та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому було заподіяно тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
3. Апеляційний суд м. Києва 15 травня 2017 року, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому за частиною 1 статті 286 КК покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. Засуджений у касаційній скарзі просить на підставах, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. На думку засудженого, суд апеляційної інстанції не врахував повною мірою всіх позитивних даних про його особу і наявних у справі пом'якшуючих обставин, внаслідок чого призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є явно несправедливим через суворість. ОСОБА_6 наголошує на тому, що основним видом його діяльності, яка забезпечує кошти для існування, є використання водійських навичок та робота на посаді водія. Крім того, засуджений зазначив у скарзі про можливість проведення касаційного розгляду без його участі.
6. Учасникам кримінального провадження з додержанням вимог закону було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників судового провадження
7. У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог засудженого та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Оцінка Суду
8. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
9. Статтею 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність підстав для скасування судових рішень суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
10. Отже, касаційний суд не перевіряє оскаржуваних судових рішень щодо неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а виходить із обставин, установлених судом.
11. Що ж стосується доводів, наведених у касаційній скарзі, про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.
12. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
13. Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався вимог закону в частині призначеного засудженому додаткового покарання. Ухвалюючи свій вирок, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й усі інші обставини, які мають правове значення.
14. Суд виходив із того, що відповідно до статті 12 КК засуджений вчинив злочин середньої тяжкості. Водночас суд урахував, що ОСОБА_6 , проявивши злочинну необережність, допустив наїзд на потерпілого на нерегульованому пішохідному переході. Досліджуючи дані про особу засудженого, суд з'ясував, що ОСОБА_6 , неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, після вчинення злочину не намагався вжити заходів для відшкодування потерпілому заподіяної шкоди.
15. Доказів на підтвердження того, що керування автомобілем є основним джерелом доходу засудженого, в матеріалах справи не міститься, не долучено таких доказів і до касаційної скарги.
16. Зважаючи на ці обставини в сукупності з характером установлених конкретних дій винного, апеляційний суд визнав неможливим досягти мети попередження вчинення нових злочинів й виправлення засудженого без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
17. Також не залишилося без оцінки суду те, що ОСОБА_6 визнав вину, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває.
18. Врахувавши зазначене, апеляційний суд погодився із призначеним районним судом засудженому основним покаранням у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини 1 статті 286 КК.
19. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанцій не порушив вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом загальним засадам.
20. Аргументів, які би доводили явну несправедливість заходу примусу, в касаційній скарзі не наведено.
21. Зважаючи на викладене, Суд не вбачає підстав для зміни вироку апеляційного суду та виключення рішення про призначення додаткового покарання, про що йдеться в касаційній скарзі.
22. Доводи у касаційній скарзі та матеріали кримінального провадження не містять достатніх даних про порушення судом апеляційної інстанцій при розгляді провадження в частині призначення покарання норм кримінального процесуального закону, які ставили б під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3