Постанова
Іменем України
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 629/2153/17-ц
провадження № 61-7942св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_2,
суб'єкти оскарження: старший державний виконавець Лозівського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гапон ЄвгенійВікторович, державний виконавець Відділу Лозівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Половинко ДмитроВолодимирович, старший державний виконавець Лозівського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Кучеренко Світлана Вікторівна, начальник Лозівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бунякін Віталій Олександрович,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року у складі судді Харабадзе К. Ш. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08листопада 2017 у складі колегії суддів: Швецової Л. А., Піддубного Р. М., Котелевець А. В.,
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії (бездіяльність), рішення державних виконавців Лозівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області) Гапона Є. В., Половинка Д. В., Кучеренко С. В., начальника ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Бунякіна В. О.
В обґрунтування скарги заявник зазначала, що вона надсилала до ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області виконавчий лист № 629/342/13-ц, виданий 30 серпня 2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області.
24 травня 2017 року старший держаний виконавець ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Кучеренко С. В. видала повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки стягувачем пропущений тримісячний строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання, а також порушено вимоги статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не подано заяву про примусове виконання рішення.
Заявник зазначала, що вона не погоджується зі змістом вказаного повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а саме у частині визнання державним виконавцем тримісячного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у відновленому виконавчому провадженні. Державним виконавцем порушено передбачені законом строки прийняття повідомлення, оскільки її виконавчий лист надійшов до ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області 10 травня 2017 року.
Крім того, державний виконавець ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Кучеренко С. В. повинна скласти процесуальний документ у формі постанови, а не повідомлення.
Також, повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання надіслано заявнику рекомендованим листом без повідомлення про вручення за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а не за адресою, зазначеною у її заяві про відновлення виконавчого провадження.
Виконавче провадження не відновлено державним виконавцем ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Половинко Д. В. протягом трьох робочих днів із дня надходження рішення суду; копію постанови не надіслано їй не пізніше наступного дня від дня винесення такої постанови; копія постанови про відновлення виконавчого провадження надіслана не від ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області, а від імені державного виконавця ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Половинко Д. В.
Державний виконавець ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Гапон Є. В., якому передано виконавчий документ, не прийняв постанову про прийняття до виконання виконавчого документа не пізніше наступного робочого дня із дня надходження до нього виконавчого документа та не надіслав цю постанову сторонам виконавчого провадження.
У зв'язку із чим вона зверталася до начальника ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Бінякіна В. О. зі скаргою, в якій просила відновити провадження за заявою від 19 квітня 2017 року, застосувати заходи впливу до винних осіб, але отримала повідомлення про повернення цієї скарги без прийняття до виконання від 13 червня 2017 року від державного виконавця ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Кучеренко С. В., що свідчить про те, що начальник ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Бунякін В.О. не розглянув її скаргу на рішення, дії (бездіяльність) державних виконавців від 12 червня 2017 року.
Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просила визнати рішення, дії (бездіяльність) державних виконавців ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Кучеренко С. В., Гапона Є. В., Половинко Д. В., начальника ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Бунякіна В.О. під час виконання судового рішення неправомірними, такими, що порушують її права та вимоги Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; визнати незаконним, неправомірним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 24 травня 2017 року та повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13 червня 2017 року; зобов'язати ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області відновити провадження з виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2013 року.
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Половинко Д. В., які полягають у несвоєчасному винесені постанови про відновлення виконавчого провадження від 28 січня 2016 року за виконавчим листом № 629/342/13-ц від 30 серпня 2013 року, у неналежному повідомленні стягувача ОСОБА_2 про винесення процесуальних документів з виконавчого провадження за виконавчим листом від 30 серпня 2013 року № 629/342/13-ц. Визнано неправомірними дії державного виконавця ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Гапон Є. В., які полягають у неналежному прийнятті виконавчого провадження за виконавчим листом від 30 серпня 2013 року № 629/342/13-ц до виконання, у винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 09 грудня 2016 року; у неналежному повідомленні стягувача ОСОБА_2 про винесення процесуальних документів з виконавчого провадження за виконавчим листом № 629/342/13-ц від 30 серпня 2013 року. Скасовано постанову державного виконавця ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Гапона Є. В. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 09 грудня 2016 року. Визнано неправомірними дії державного виконавця ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Кучеренко С. В., які полягають у неправомірному зазначенні у повідомленні підстави пропуску стягувачем ОСОБА_2 тримісячного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у разі відновлення виконавчого провадження. Зобов'язано державного виконавця ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Кучеренко С. В. виключити із повідомлення посилання на пропуск стягувачем тримісячного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у разі відновлення виконавчого провадження. Визнано неправомірними дії начальника ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Бунякіна В. О., які полягають у нерозгляді скарги ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) державних виконавців від 12 червня 2017 року, у неналежному здійсненні передачі виконавчого провадження від державного виконавця ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Половинко Д. В. до державного виконавця ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Гапона Є. В.; у розподілі виконавчого документа у виконавчому провадженні № АСВП 53918076 на державного виконавця у період його відпустки. У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державними виконавцями не виконано усіх покладених на них Законом України «Про виконавче провадження» обов'язків щодо примусового виконання рішення суду, чим порушено права стягувача.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2017 року апеляційну скаргу Міжрайонного ВДВС по Блюзніківському, Лозівському районах та місту Лозова ГТУЮ у Харківській області задоволено частково. Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року змінено. У задоволенні вимог ОСОБА_2 про скасування постанови державного виконавця ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Гапона Є. В. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 09 грудня 2016 року відмовлено. В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала місцевого суду в частині скасування постанови державного виконавця ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Гапона Є. В. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 09 грудня 2016 року не відповідає вимогам статті 387 ЦПК України 2004 року. Суд не має права зобов'язувати державного виконавця або відповідну посадову особу ДВС до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише вказаними особами. В іншій частині рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
У грудні 2017 року Міжрайонний ВДВС по Близнюківському, Лозівському районнах та місту Лозова ГТУЮ у Харківській області подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційної суду Харківської області від 08 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції незаконно поновлено заявнику строк на оскарження повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 24 травня 2017 року. Суди попередніх інстанцій не у повній мірі встановили усі обставини справи, у своїх рішеннях неправомірно посилаються на положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року та Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2012 року № 5212/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), які не були чиними на момент виникнення оспорюваних правовідносин.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву, а ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року - справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Міжрайонного ВДВС по Близнюківському, Лозівському районнах та місту Лозова ГТУЮ у Харківській області підлягає частковому задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що 30 серпня 2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області виданий виконавчий лист № 629/342/13-ц про стягнення з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на користь ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі 2 303,40 грн, компенсації за невикористану відпустку у розмірі 6 122,76 грн, витрати на відрядження за грудень 2012 року у розмірі 252,08 грн, 2 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Виконавчий лист № 629/342/13-ц виданий на загальну суму 10 678,24 грн.
28 січня 2015 року за платіжним дорученням ОСОБА_2 перераховано 9 414,00 грн. Залишок суми, який підлягає примусовому стягненню складає 1 264,24 грн.
У зв'язку з тим, що 16 листопада 2015 року Лозівським міскрайонним судом Харківської області визнана незаконною постанова державного виконавця ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Кушнір А. М. про повернення виконавчого документа стягувачу з примусового виконання від 06 липня 2015 року, державний виконавець ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Половинко Д. В. постановою від 28 січня 2016 року відновив виконавче провадження із виконання виконавчого листа № 629/342/13-ц, виданого 30 серпня 2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області.
09 грудня 2016 року виконавчий документ № 629/342/13-ц, виданий 30 серпня 2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області, за постановою старшого державного виконавця ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській областіГапона Є. В. повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до зазначеного закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
11 травня 2017 року до ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області надійшла заява ОСОБА_2 про відновлення виконавчого провадження разом із оригіналом виконавчого листа № 629/342/13-ц, виданого 30 серпня 2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області.
24 травня 2017 року старший держаний виконавець ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Кучеренко С. В. видала повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки стягувачем пропущено тримісячний строк на пред'явлення виконавчого документу до виконання, а також порушено вимоги статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не подано заяву про примусове виконання рішення.
12 червня 2017 року до ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області надійшла скарга ОСОБА_2 про відновлення виконавчого провадження разом із оригіналом виконавчого листа № 629/342/13-ц, виданого 30 серпня 2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області.
Повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13 червня 2017 року старшим державним виконавцем Кучеренко С. В. зазначений виконавчий лист повернутий без прийняття до виконання на підставі статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 3 частини третьої Інструкції з організації примусового виконання рішень у зв'язку із неподанням разом з оригіналом виконавчого документа заяви про примусове виконання рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі ? рішення) ? сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другої, третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Аналогічна норма була закріплені у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року у редакції чинній на час виникнення оспорюваних правовідносин.
Статтею 387 ЦПК України 2004 року встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Частково задовольняючи скаргу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення, дії (бездіяльність) державних виконавців, начальника ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області прийнятті, вчиненні із порушенням вимог закону, а також нимине виконано усіх покладених на них Законом України «Про виконавче провадження» обов'язків щодо примусового виконання рішення суду, внаслідок чого порушено права і свободи заявника.
Однак з висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитися не можна з огляду на таке.
Суд першої інстанції у постановленій ухвалі зазначав, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що передача виконавчого провадження від державного виконавця Половинко Д. В. до державного виконавця Гапона Є. В. здійснена за письмовим дорученням начальника органу державної виконавчої служби, що є порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).
Такий висновок суду є безпідставним, оскільки у матеріалах справи міститься копія доручення від 17 березня 2016 року № 2611/08-27/, підписаного начальником ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Бунякіним В. О.
Крім того, у своїй ухвалі місцевий суд вказав, що державним виконавцем Гапоном Є. В. не виносилася постанова про прийняття виконавчого провадження до виконання, що є порушенням пункту 5 розділу V Інструкції у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5, яким передбачено, що про прийняття виконавчого провадження до виконання державний виконавець, якому воно передано, виносить відповідну постанову.
Такий висновок суду є помилковим, оскільки положення Інструкції у редакції чинній на час отримання державним виконавцем виконавчого провадження не містило норми, яка зобов'язувала державного виконавця при прийнятті виконавчого провадження виносити відповідну постанову.
Таким чином, суд першої інстанції помилково застосував норму матеріального права, яка не була чинною на момент виникнення оспорюваних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на вказані порушення норм матеріального права уваги не звернув, внаслідок чого залишив без змін незаконне рішення суду першої інстанції у цій частині.
Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції незаконно поновлено заявнику строк на оскарження повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 24 травня 2017 року, є помилковими з огляду на таке.
Відповідно до статті 385 ЦПК України 2004 року скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений із поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Нездійснення посадовою особою (державним виконавцем) своїх обов'язків, покладених на неї законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб'єктів права на оскарження її незаконних дій.
Судами встановлено та із матеріалів справи вбачається, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 24 травня 2017 року заявник отримала 01 червня 2017 року.
08 червня 2017 року заявник зверталася до начальника ЛМВ ДВС ГТУЮ у Харківській області з приводу ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, 12 червня 2017 року ? подала скаргу на дії державних виконавців.
Враховуючи те, що заявник вчиняла дії, які свідчать про оскарження нею рішень державного виконавця, суд першої інстанції обґрунтовано поновив заявнику строк на оскарження повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 24 травня 2017 року.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої, четвертої статті 412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволення, арішення судів попередніх інстанції - частковому скасуванню та ухваленню нового рішення у цій частині із підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України.
Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області задовольнити частково.
Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року, та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2017 року скасувати у частині визнання неправомірними дій державного виконавця Лозівського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ГапонЄвгенія Вікторовича, які полягають у неналежному прийнятті виконавчого провадження за виконавчим листом від 30 серпня 2013 року № 629/342/13-ц року до виконання та у частині визнання неправомірними дій начальника Лозівського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бунякіна Віталія Олександровича, які полягають у неналежному здійсненні передачі виконавчого провадження від державного виконавця Половинко Дмитра Володимировича до державного виконавця Гапон Євгенія Вікторовича.
У іншій частині ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2017 року, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді:В. О. Кузнєцов
С. О. Погрібний
О. В. Ступак
Г. І. Усик