Постанова
Іменем України
22 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 489/1490/16-ц
провадження № 61-23838св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 жовтня 2016 року у складі судді Губницького Д. Г. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 03 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Прокопчук Л. М., Царюк Л. М., Козаченко В. І.,
У березні 2016 року публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі - ПАТ «Миколаївобленерго») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є споживачем електричної енергії, яку поставляє позивач за адресою: квартира АДРЕСА_1.
23 січня 2016 року працівниками позивача при здійсненні технічної перевірки дотримання вимог Правил користування електроенергією для населення (далі - Правила) встановлено порушення, а саме - самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, прихованою електропроводкою поза приладом обліку з порушенням схеми обліку, що неможливо виявити під час контрольного огляду приладу обліку. Складено акт про порушення № М-76544. Вказаний акт відповідачем не підписаний.
02 лютого 2016 року акт про порушення був розглянутий на засіданні комісії по розгляду актів без участі відповідача. Рішенням комісії визнано, що відповідач причетний до порушення Правил, а тому повинен сплатити збитки, завдані позивачу, в розмірі 35 265,05 грн.
ПАТ «Миколаївобленерго» просило стягнути зазначену суму з відповідача та понесені витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» заборгованість в розмірі 35 265,05 грн та 1 378,00 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилено.
Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 жовтня 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції погодився з висновоком суду першої інстанції.
27 лютого 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 03 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно не перевірено всі обставини справи, не надано належної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, порушено та неправильно застосовано норми чинного законодавства.
14 серпня 2017 року ПАТ «Миколаївобленерго» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити, а рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 03 листопада 2016 року залишити без змін.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені в запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Статтею 27 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України, зокрема цивільну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є: порушення правил користування енергією, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Відповідно до пункту 48 Правил користування електричною енергією для населення споживач несе відповідальність згідно з законодавством за порушення правил користування електричною енергією; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електроенергії без приладів обліку.
За змістом пункту 53 Правил користування електричною енергією для населення у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником.
Комісією ПАТ «Миколаївобленерго» своїм рішенням, оформленим протоколом від 02 лютого 2016 року відповідачку визнано причетною до порушення Правил користування електричною енергією для населення та нараховано за три роки згідно Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562 по день виявлення порушення вартість не облікованої електричної енергії на суму 35 265,05 грн, яка відповідачкою не сплачена.
За змістом статі 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанціях) Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що відповідачка безобліково користувалася електричною енергією, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача збитків за безоблікове користування електричною енергією за три роки, що передували дню виявлення порушення, виходячи з добової величини розрахункового споживання електричної енергії. При цьому судом вірно встановлені обставини справи щодо порушення відповідачем Правил.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2016 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М.Коротун
М. Є.Червинська