Постанова
Іменем України
06 грудня 2018 року
місто Київ
справа № 330/1153/17
провадження № 61-40615св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_5,
заінтересована особа - Жовтнева районна рада м. Дніпропетровська,
особи, які подавали апеляційну скаргу: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Бєлки В. Ю.,
ОСОБА_5 у червні 2017 року звернулася до суду і заявою про встановлення факту, що вона, ОСОБА_5, 1946 року народження, вступила в управління та володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_1, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, 1934 року народження.
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2017 року заяву ОСОБА_5 задоволено, встановлено факт, що ОСОБА_5, 1946 року народження, вступила в управління та володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_1, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, 1934 року народження.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 13 червня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено. Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення. Заяву ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном - квартирою, яка знаходиться у м. Дніпро заявниці потрібно було для захисту спадкових прав. Разом з тим жодних обставин з приводу того, чому недоведеність цього факту іншим способом унеможливлює прийняття спадщини заявником, - судом не з'ясовувалося. Коло осіб, які мали бути зацікавленими у результатах розгляду справи, визначено заявником без будь-якого обґрунтування. Надані заявником копії актів про проведення робіт не є беззаперечним свідченням про вступ в управління та володіння спадковим майном заявниці. З поданих апеляційний скарг встановлено, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення вже існував спір про право власності на квартиру, яку, як вважає заявниця, вона прийняла у спадщину.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 просить скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13 червня 2018 року, а рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2017 року залишити без змін.
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ОСОБА_5 стверджує, що не була повідомлена про наявність апеляційної скарги ОСОБА_7, а тому була позбавлена можливості подати відзив на апеляційну скаргу. Рішення у цій цивільній справі не стосується прав та інтересів осіб, які подали апеляційній скарги, оскільки вони не мають правових підстав для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 Спір про право відсутній, оскільки особи, які подали апеляційні скарги, не мають документів, що підтверджують прийняття спадщини.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновки, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень передбачені у статті 263 ЦПК України, за якою судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 234 ЦПК України 2004 року окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За пунктом 5 частини другої статті 234 ЦПК України 2004 року суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини четвертої статті 256 ЦПК України 2004 року суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном необхідно заявнику для вирішення надалі питання щодо права на спадкове майно.
Звернувшись із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначили про наявність між ними та ОСОБА_5 спору про право, наявності інших цивільних справ, пов'язаних із спадковими спорами.
Верховний Суд врахував, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори 02 червня 2005 року звертався ОСОБА_9.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2006 року у справі № 2-741/05 ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (правонаступниками яких є ОСОБА_6 та ОСОБА_7.) продовжено строк до 27 червня 2006 року для подання заяви для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1
Зважаючи на наведене, враховуючи мету подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а також наявності інших осіб, які виявили бажання прийняти спадщину, відкритої після смерті ОСОБА_8, які заперечують право на спадщину ОСОБА_5, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність спору про право цивільне та підставність залишення без розгляду заяви ОСОБА_5, поданої в порядку окремого провадження.
Згідно із частиною шостою статті 235 ЦПК України 2004 року якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_5, не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви апеляційним судом обґрунтовано та правомірно встановлено спір про право, що підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження, а тому суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про залишення заяви без розгляду.
Верховний Суд під час постановлення цього судового рішення враховує, що заявник не позбавлений можливості захистити свій правомірний інтерес у спосіб, що не суперечитиме вимогам процесуального законодавства, а отже, обраний ним порядок захисту не відповідає визначеним процедурам судової діяльності з відправлення правосуддя.
Доводи заявника, що апеляційний суд порушив норми процесуального права щодо невручення їй копії апеляційної скарги ОСОБА_7, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають. Відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Херсонської області від 13 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
О. В. Ступак
Г. І. Усик