Постанова
Іменем України
19 листопада 2018 року
м. Київ
справа №127/5356/15-ц
провадження № 61-16501св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Голота Л. О., Рибчинського В. П., Шемета Т. М.,
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зміну ідеальних часток у праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 (далі - будинок).
В обґрунтування позовних вимог указувала, що під час повторного виготовлення технічного паспорта на будинок позивач отримала довідку ТОВ «Приват - БТІ», у якій зазначено, що сарай «Б», погріб «п/в» та навіс «Ж» не є самочинними спорудами, а тому ці споруди необхідністю внести в правовстановлюючий документ та виконати перерахунок часток співвласників будинку. На підставі цієї довідки та посилаючись на норму статті 357 ЦК України ОСОБА_4 просила визначити ідеальні частки кожного співвласника будинку, а саме визначити що їй належить право у спільній власності на - 58/100 часток будинку, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - 17/100 часток, ОСОБА_7 - 25/100 часток будинку.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визначено частки співвласників будинку відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 295 від 21 листопада 2016 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано можливістю змінити частки у праві спільної власності сторін відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки позивач фактично просила збільшити її частку у праві спільної власності за рахунок господарських споруд, а відповідно до норм чинного законодавства спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок, підстави для задоволення позову відсутні.
У травні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки позивач за свій рахунок збільшила корисну площу будинку шляхом прибудови, проведеної з дозволу виконавчого комітету Вінницької ради та зі згоди усіх співвласників, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Заперечення на касаційну скаргу не дійшли.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10 квітня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суди встановили, що ОСОБА_4 на підставі договору дарування є власником 19/40 частин у праві спільної власностіна будинок, ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом - власником 1/4 частини та ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом - власником 11/40 частин.
06 серпня 1999 року співвласники будинку уклали нотаріально посвідчений договір про порядок користування будинком відповідно до фактичного порядку користування.
26 березня 2007 року ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належну їй частку зазначеного жилого будинку.
Відповідно до частини 3 статті 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Вимоги про зміну часток у спільній частковій власності на нерухоме майно можуть бути задоволені у разі, якщо учасник спільної власності збільшить у ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників спільної власності. Позивач не надала належних і допустимих доказів про те, що поліпшення спільного майна зроблені нею за особисті кошти за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна, тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач за свій рахунок збільшила корисну площу будинку шляхом прибудови, проведеної з дозволу виконавчого комітету Вінницької ради та зі згоди усіх співвласників, не заслуговують на увагу, оскільки належними і допустимими доказами не підтверджені. На інші обставини чи докази на підтвердження обставин як підстав для зміни часток співвласників будинку позивач не посилається.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.
Суди розглянули дану справу в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В.І. Крат