Постанова
Іменем України
22 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 138/2952/17
провадження № 61-20142св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 грудня 2017 року у складі судді Київської Т. Б. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Берегового О. Ю., Марчук В. С.,
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» (далі - ТОВ «СХК «Вінницька промислова група») про розірвання договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 29 грудня 2001 року серії НОМЕР_1, виданого Тропівською сільською радою народних депутатів на підставі рішення 20 сесії 23 скликання цієї сільської ради від 18 травня 2001 року, є власником земельної ділянки площею 2,3657 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тропівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.
16 травня 2013 року між позивачем та ТОВ «Рубін» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди за номером запису 2076586.
ОСОБА_4 стало відомо, що ТОВ «Рубін» у 2013 році на підставі договору про заміну сторони у договорі оренди землі, який рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 червня 2017 року визнаний недійсним, без його згоди передав право оренди вказаної земельної ділянки ТОВ «Ексад», що його земельна ділянка, знову ж таки без його згоди, перебуває в оренді правонаступника прав та обов'язків ТОВ «Рубін» - ТОВ «СХК «Вінницька промислова група».
ОСОБА_4 вважає, що у зв'язку з ліквідацію ТОВ «Рубін» дії як щодо передачі належної йому земельної ділянки третім особам, так і функцій з її обробітку, сплати орендної плати, які відбувалися без погодження з ним, є неправомірними, порушують його права власника землі, тому просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 16 травня 2013 року, укладений між ним та ТОВ «Рубін», правонаступником якого є ТОВ «СХК «Вінницька промислова група».
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, посилаючись на підпункти 4.1, 5.4, 8.2., 9.3, 12.1 договору оренди землі від 16 травня 2013 року, на норми статей 216, 236 ЦК України, не знайшов доведеними порушення прав позивача передачею ТОВ «Рубін» права оренди ТОВ «Ексад», оскільки рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 червня 2017 року договір про заміну сторони у договорі оренди землі визнаний недійсним, а отже він не створює жодних правових наслідків для орендодавця ОСОБА_4, не порушує його законних прав. Крім того, судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено припинення ТОВ «Рубін» шляхом реорганізації, а не ліквідації, як стверджує позивач. Оскільки внаслідок припинення у формі реорганізації ТОВ «Рубін» право оренди у встановленому порядку перейшло до його правонаступника ТОВ «СХК «Вінницька промислова група», то в силу умов договору оренди землі від 16 травня 2013 року, зокрема підпункту 12.6, такі обставини не порушують права та інтереси ОСОБА_4
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 грудня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
12 березня 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги є аналогічними аргументам наведеним у апеляційній скарзі, та доводам, наведеним в позовній заяві.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 29 грудня 2001 року серії НОМЕР_1, виданого на підставі рішення 20 сесії 23 скликання Тропівської сільської ради народних депутатів від 18 травня 2001 року, є власником земельної ділянки загальною площею 2,37 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Тропівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
16 травня 2013 року між позивачем та ТОВ «Рубін» укладений договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 10 років. Договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2076586.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 червня 2017 року у справі № 902/372/17 за позовом ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» до ТОВ «Ексад», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичних осіб - власників земельних ділянок/земельних часток (паїв), що знаходяться на території Плосківської сільської ради Муровано-Куриловецького району Вінницької області, на території Сугаківської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та на території Тропівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, про визнання недійсними договорів про заміну сторони у договорах оренди землі, позов ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» задоволено. Визнано недійсним договір про заміну сторони у договорі оренди землі від 30 грудня 2013 року з додатками, укладений між ТОВ «Рубін» та ТОВ «Ексад» щодо земельних ділянок, які знаходяться на території Тропівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Визнано недійсним договір про заміну сторони у договорі оренди землі від 30 грудня 2013 року з додатками, укладений між ТОВ «Рубін» та ТОВ «Ексад» щодо земельних ділянок, які знаходяться на території Сугаківської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Визнано недійсним договір про заміну сторони у договорі оренди землі від 30 грудня 2013 року з додатками, укладений між ТОВ «Рубін» та ТОВ «Ексад» щодо земельних ділянок, які знаходяться на території Плосківської сільської ради Муровано-Куриловецького району Вінницької області. Розподілено судові витрати у справі.
При вирішенні справи № 902/372/17 Господарським судом Вінницької області, зокрема, встановлено, що Загальними зборами учасників ТОВ «Рубін» було прийнято рішення, оформлене протоколом від 01 листопада 2016 року № 01/11, про реорганізацію ТОВ «Рубін» шляхом приєднання до ТОВ «СХК «Вінницька промислова група». Рішеннями Загальних зборів ТОВ «Рубін», оформлених протоколом № 08/02, затверджені результати проведення припинення (реорганізації) внаслідок приєднання до ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» майна, майнових і немайнових прав та обов'язків ТОВ «Рубін», передавальний акт, надано повноваження представнику на звернення до державного реєстратора з документами для внесення запису про припинення юридичної особи в результаті приєднання. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «СХК «Вінницька промислова група», оформленого протоколом від 09 лютого 2017 року № 09/02/17, затверджено передавальний акт та статут товариства в новій редакції.
Відповідно до підпункту 1.3 Статуту ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» у новій редакції, затвердженого рішенням Загальних зборів учасників від 09 лютого 2017 року, оформленого протоколом № 09/02/17, ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» є правонаступником ТОВ «Рубін».
10 лютого 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення ТОВ «Рубін» у результаті приєднання до ТОВ «СХК «Вінницька промислова група», де останнє зазначено як правонаступник прав та обов'язків ТОВ «Рубін».
Згідно передавального акта, затвердженого зборами під час приєднання, ТОВ «Рубін» передало, а ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» прийняло згідно сальдової відомості рахунку 6851 «Паєвики» (розрахунки з іншими кредиторами) зобов'язання перед кредиторами ТОВ «Рубін» по оренді земельних ділянок (паїв) в кількості 1 354 осіб.
10 лютого 2017 року представниками ТОВ «Рубін» та ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» складені три акти приймання-передачі договорів оренди земельних ділянок, розташованих на території Плосківської сільської ради Муровано-Куриловецького району Вінницької області, Сугаківської та Тропівської сільських рад Могилів-Подільського району Вінницької області, згідно з якими ТОВ «Рубін» передало, а ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» прийняло 1 613 договорів оренди землі.
Встановлено, що ТОВ «Рубін» фактично та об'єктивно не передавало ТОВ «Ексад» земельну ділянку, що є предметом договору оренди, її обробіток продовжувало здійснювати ТОВ «Рубін».
Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; згідно зі статтею 82 чинного ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_4 наголошував на порушенні ТОВ «Рубін» його прав передачею належної йому земельної ділянки без його згоди у користування ТОВ «Ексад», що і є підставою для розірвання договору оренди землі.
Статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів (стаття 25 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з вимогами статті 32 Закону України «Про оренду землі» На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК України та іншими законами України.
Системний аналіз вказаних норм матеріального права, дає підстави дійти висновку про те, що договір оренди земельної ділянки не може бути розірваний у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування, реорганізації юридичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що беззаперечно свідчили б про протиправні дії ТОВ «Рубін» щодо фактичної та юридичної передачі товариством прав на земельну ділянку позивача третім особам, що в силу приписів статті 32 Закону України «Про оренду землі» було б підставою для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М.Коротун
М. Є.Червинська