Постанова
Іменем України
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 624/426/17
провадження № 61-22819 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Кегичівська селищна рада Харківської області
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року у складі колегії суддів:
Бурлака І. В., Бровченка І. О., Яцини В. Б.,
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кегичівської селищної ради Харківської області (далі Кегичівська селищна рада), третя особа - ОСОБА_2, про розірвання договору оренди землі.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він відповідно до укладеного з відповідачем договору оренди земельної ділянки від 18 грудня 2012 року є орендарем земельної ділянки, площею 0,0846 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташована нежитлова будівля площею 846 кв.м, ? частину якої він подарував своїй дружині ОСОБА_2 за договором дарування від 23 лютого 2017 року.
У зв'язку із зміною власника ? частини нежитлової будівлі, що розташована на орендованій ним земельній ділянці, він звернувся до Кегичівської селищної ради із заявою про розірвання договору оренди землі, проте рішенням зазначеного органу місцевого самоврядування від 24 лютого 2017 року № 354 відмовлено у її задоволенні.
Посилаючись на необгрунтованість такого рішення, просив розірвати договір оренди землі від 18 грудня 2012 року щодо земельної ділянки,площею 0,0846 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований Відділом Держкомзему в Кегичівському районі Харківської області за №632316614002083.
Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди землі від 18 грудня 2012 року щодо земельної ділянки, площею 0,0846 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрований
Відділом Держкомзему у Кегичівському районі Харківської області за
№ 632316614002083.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що перехід права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, не передбачає автоматичного переходу права користування цією земельною ділянкою від орендаря земельної ділянки до набувача нерухомого майна. Виникнення права оренди землі у нового власника будівлі можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у комунальній власності, яким, у даному випадку, є Кегичівська селищна рада. Позивач та його дружина позбавлені можливості належним чином оформити та зареєструвати право користування земельною ділянкою під належною їм будівлею, оскільки зареєстроване на підставі спірного договору оренди землі право користування земельною ділянкою перешкоджає виготовленню правовстановлюючої документації на частки земельної ділянки, якими фактично користуються позивач та його дружина, а тому вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року апеляційну скаргу заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради задоволено, рішення Кегичівського районного суду Харківської області від
24 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не навів доводів та доказів на підтвердження підстав розірвання договору оренди землі, що передбачені умовами договору та вимогами Закону України «Про оренду землі», статтею 651 ЦК України, а тому розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Положеннями статей 7, 120 ЗК України, статті 377 ЦК України передбачено, що до особи яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього користувача. Позивач подарував своїй дружині ? частку нежитлового приміщення та залишається власником іншої ? частки зазначеного приміщення та продовжує користуватись земельною ділянкою. Таким чином, спірний договір оренди землі припиняє свою дію стосовно позивача лише щодо ? частини земельної ділянки. Укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір дарування є підставою для переоформлення ними права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку або внесення змін у чинний договір, а тому відсутні правові підстави для розірвання договору оренди землі від 18 грудня 2012 року.
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року, рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2017 рок залишити в силі.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на безпідставність висновку апеляційного суду про те, що договір оренди земельної ділянки припиняє свою дію стосовно позивача лише щодо ? частини земельної ділянки, а укладений між ним та ОСОБА_2 договір дарування є підставою для переоформлення нею права користування земельною ділянкою, а не розірвання договору оренди землі. Вважав, що у зв'язку з набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, до цієї особи переходить право користування такою земельною ділянкою, що згідно частини першої статті 141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, а тому договір оренди землі від 18 грудня 2012 року підлягає розірванню.
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Кегичівської селищної ради на касаційну скаргу, обгрунтований тим, що позивач та його дружина спільно користуються земельною ділянкою, на якій розташована належна їм нежитлова будівля, при цьому позивач із заявою про внесення змін до договору оренди землі від 18 грудня 2012 року та його дружина із заявою про оформлення договору користування земельною ділянкою (її часткою) не звертались. Позивач не надав доказів порушення договору оренди землі Кегичівською селищною радою, а тому відсутні правові підстави для його розірвання.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 08 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та Кегичівською селищною радою укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, площею 0,0846 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, для експлуатації та обслуговування розташованої на ній нежитлової будівлі, зареєстрований відділом Держкомзему у Кегичівському районі Харківської області за № 632316614002083.
23 лютого 2017 року між ОСОБА_1та ОСОБА_2 укладено договір дарування ? частини нежитлової будівлі, згідно якого ОСОБА_2 прийняла у власність ? частину нежитлової будівлі «Дім торгівлі», загальною площею 266,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
Як на підставу задоволення позовних вимог позивач посилався на те, що у зв'язку з набуттям його дружиною права власності на частину будівлі, що розташована на земельній ділянці, до неї перейшло право користування земельною ділянкою, що відповідно до частини першої статті 141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, а тому договір оренди землі від 18 грудня 2012 року підлягає розірванню. При цьому позивач помилково ототожнив підстави припинення права користування права користування земельною ділянкою та підстави розірвання договору оренди землі.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно пункту 38 договору оренди землі від 18 грудня 2012 року підставами припинення цього договору є закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідація юридичної особи - орендаря, інші підстави, передбачені законом.
Правові підстави припинення договору оренди землі визначені й у статті 31 Закону України «Про оренду землі», до яких віднесено: закінчення строку, на який його було укладено; викуп земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерть фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідація юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).
Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Аналогічне положення закріплене в пункті 39 договору оренди землі від 18 грудня 2012 року.
В пункті 41 договору оренди сторонами визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Згідно частини другої статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічним чином перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовано у статті 377 ЦК України.
Відповідно до положень частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Урахувавши наведене та встановивши, що позивач відчужив лише частину належного йому нерухомого майна, що розташоване на орендованій земельній ділянці, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що часткова передача об'єкту нерухомого майна у власність інших осіб, не є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частини перша та друга статті 76 ЦПК України).
Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено існування передбачених договором оренди та Законом України «Про оренду землі» підстав розірвання договору оренди землі від
18 грудня 2012 року.
Пунктом 13 договору дарування від 23 лютого 2017 року, укладеного між ОСОБА_1та ОСОБА_2, визначено, що до дружини позивача переходять права та обов'язки щодо користування земельною ділянкою (її часткою) на правах, які були у дарувальника на час переходу права власності. Обдаровувана зобов'язана звернутися до Кегичівської селищної ради щодо оформлення у встановленому порядку договору користування земельною ділянкою (її часткою) з урахуванням належної їй частки в нежитловій будівлі.
В матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_2 до Кегичівської селищної ради із заявою про оформлення з нею в установленому порядку договору користування земельної ділянки внаслідок набуття нею у власність частини нежитлової будівлі, чи звернення позивача до відповідача із заявою про виготовлення нової землевпорядної документації на земельну ділянку у зв'язку із її зменшенням, та внесенням відповідних змін до існуючого договору оренди землі.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення є законним та обгрунтованим, доводи касаційної скарги правильність висновків судів апеляційної інстанції не спростовують, а тому її необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцова
А.С. Олійник
О.В. Ступак
Г. І. Усик