Постанова
Іменем України
28 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 161/12980/17-ц
провадження № 61-33649 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4;
представник заявника - ОСОБА_5;
суб'єкт оскарження - державний виконавець відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції у Волинській області Турчинського Володимира Євгеновича;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на ухвалу апеляційного суду Волинської області у складі судді Русинчука М. М. від 17 жовтня 2017 року,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції у Волинській області Турчинського В. Є.
Скарга мотивована тим, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції у Волинській області Турчинським В. Є. від 16 червня 2005 року було накладено арешт на все її нерухоме майно в рамках виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа, виданого 23 грудня 2004 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі за позовом ОСОБА_7 до неї про відшкодування шкоди. Зазначала, що станом на 18 серпня 20017 року будь-які виконавчі дії відносно неї не проводяться, арешт на її нерухоме майно не знято, внаслідок чого вона позбавлена можливості вільно ним розпоряджатися.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила суд визнати бездіяльність державного виконавця протиправною, зняти арешт на її нерухоме майно, яке накладене постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції у Волинській області Турчинського В. Є. від 16 червня 2005 року.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Пушкарчук В. П. від 11 вересня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.
Судове рішення районного суду мотивовано тим, що дії державного виконавця при накладенні арешту на майно заявника були вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах його повноважень і права та свободи ОСОБА_4 порушені не були.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням районного суду, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ухвалою апеляційного суду від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу заявника було залишено без руху для сплати судового збору за її подання, проте у встановлений строк недоліки скарги ним не усунуто, внаслідок чого апеляційна скарга була визнана неподаною та повернута заявнику.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник виконав вимоги ухвали апеляційного суду Волинської області від 02 жовтня 2017 року, сплатив у більшому розмірі, ніж вимагалося, за подання апеляційної скарги судовий збір та просив суд повернути різницю. Проте апеляційний суд зазначене не врахував та помилково визнав неподаною та повернув його апеляційну скаргу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам статті 295 ЦПК України 2004 року, чинного на час звернення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 до апеляційного суду.
Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
Судом установлено, що ухвалою апеляційного суду Волинської області від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме сплати за її подання судового збору.
На виконання вимог вищевказаної ухвали представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - було подано квитанцію від 27 вересня 2017 року № 0.0.858854054.1 про сплату судового збору у розмірі 428 грн 52 коп.
Згідно з довідки старшого секретаря Апеляційного суду Волинської області від 10 жовтня 2017 року № 161/12980/17 вищевказана квитанція від 27 вересня 2017 року № 0.0.858854054.1 вже надавалася ОСОБА_5 на виконання вимог ухвали апеляційного суду Волинської області від 14 вересня 2017 року про залишення без руху його апеляційної скарги в іншій справі, яка була повернута останньому разом з ухвалою цього ж суду від 03 жовтня 2017 року про визнання неподаною апеляційної скарги у зв'язку з несплатою судового збору у повному обсязі.
Отже, зазначена квитанція про сплату судового збору вже була реалізована у судовому провадженні. При цьому згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі повернення скарги за клопотанням особи, яка сплатила судовий збір, ухвалою суду він повертається. Тобто ні вказаним Законом, ні нормами ЦПК України не передбачено право повторного використання реалізованої квитанції про сплату судового збору.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд, вірно застосувавши положення статей 121, 297 ЦПК України 2004 року, дійшов правильного висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявнику, оскільки представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - у встановлений строк її недоліків не усунув, а саме не сплатив за подання апеляційної скарги судовий збір.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Інших доводів касаційна скарга не містить.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк