Постанова
Іменем України
28 листопада 2018 року
місто Київ
справа № 2-321/11
провадження № 61-36510св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцева Ірина Олексіївна, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2011 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцева І. О., Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про поділ спільного майна подружжя. Визнано за ОСОБА_2 право власності на: ? частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 01 червня 2006 року № 042924; ? частину із 67/100 частин будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3; ? частину адміністративного будинку літ. А-2, загальною площею 492, 8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3; ? частину автомобіля PORSHE CAYENNE, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2011 року в частині відмови у задоволенні позову скасовано. Визнано недійсними договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І. О. 11 квітня 2008 року, а саме: укладений 11 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_2, реєстраційний номер земельної ділянки 010712004471, розташованої за адресою: АДРЕСА_7; укладений 11 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо земельної ділянки, площею 0,1043 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер
НОМЕР_3, реєстраційний номер земельної ділянки 010712004473, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_8; укладений 11 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 0,102 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер
НОМЕР_4, реєстраційний номер земельної ділянки 010712004472, розташованої за адресою: АДРЕСА_6; укладений 11 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо земельної ділянки, площею 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_5, реєстраційний номер земельної ділянки 010812001515, розташованої за адресою: АДРЕСА_3; укладений 11 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 0,102 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 69162026, реєстраційний номер земельної ділянки 028707, що розташована за адресою: АДРЕСА_4; укладений 11 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_5. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2011 року залишено без змін.
14 грудня 2017 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_8, про ухвалення додаткового рішення у справі.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_8, про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що додаткове рішення може ухвалити лише суд у тому складі, в якому було ухвалено рішення у цій справі. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2012 року ухвалено судом у складі: головуючого судді ОСОБА_9., суддів: Максюти Ж. І., Лаченкової О. В. У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_9., відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 грудня 2017 року здійснено автоматизовану зміну складу колегії суддів, визначено головуючою Каратаєву Л. О., суддів: Ткаченко І. Ю., Пищиду М. М. Оскільки згідно з положеннями процесуального законодавства додаткове рішення може ухвалити лише суд у тому складі, в якому було ухвалено рішення у справі, а суддя ОСОБА_10. в силу об'єктивних обставин не здійснює правосуддя на момент надходження та розгляду заяви представника позивача ОСОБА_8, апеляційний суд ухвалив рішення, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення необхідно відмовити.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням апеляційним судом норм процесуального права.
Заявник зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 270 ЦПК України передбачено ухвалення двох видів судових рішень за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, зокрема, додаткове рішення та ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення. Таке судове рішення як ухвала про відмову у задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення ЦПК України не передбачено. Процесуальний закон не містить таких підстав для відмови у прийнятті додаткового рішення, як відсутність складу суду, який розглядав справу, а тому суд апеляційної інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень під час розгляду її заяви. Постановлення ухвали про відмову у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення у справі призвело до позбавлення ОСОБА_2 доступу до правосуддя, оскільки повторно із такими позовними вимогами вона не вправі звернутися до суду.
На переконання заявника, у разі, якщо суддя, який входив до складу колегії, яка розглядала справу, звільнений, то він підлягає заміні за правилами частини першої статті 33 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 15 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд в оцінці оскаржуваної ухвали апеляційного суду врахував, що за правилами частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
У справі, що переглядається, головуючим у суді апеляційної інстанції був суддя ОСОБА_10., який на час подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 08 грудня 2016 року № 3129/0/15-16 звільнений у відставку.
Верховний Суд врахував, що розподіл заяви про ухвалення додаткового рішення у справі здійснено 15 грудня 2017 року, тобто у день набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, а тому за правилами статті 3 ЦПК України у зазначеній редакції, провадження у цій цивільній справі мало здійснюватися відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та одинадцятої статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною сьомою зазначеної статті невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що невирішені судові справи у разі, зокрема, звільнення головуючого судді передаються для повторного автоматизованого розподілу справ з метою забезпечення завершення провадження у кожній судовій справі.
Відповідно до підпункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (в редакції рішення Ради суддів України від 15 вересня 2016 року № 58, далі - Положення про АСДС), раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються судові справи, що надійшли для вирішення питання про прийняття додаткового судового рішення.
За правилами підпункту 2.3.25 Положення про АСДС відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів. Тимчасова відсутність судді-члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів. У разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів-членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна
судді-члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.
Згідно з підпунктом 2.3.47 Положення про АСДС у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) у випадках, передбачених підпунктами 2.3.44-2.3.46 пункту 2.3 цього Положення, такі судові справи та матеріали підлягають автоматизованому розподілу за правилами, визначеними Засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.
Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на помилковому розумінні правила частини першої статті 270 ЦПК України, згідно з яким суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Виходячи з мети реалізації засадничого принципу цивільного судочинства, яким є верховенство права, під судом, що ухвалив рішення у справі та який є повноважним для розгляду й вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, необхідно розуміти у досліджуваних правовідносинах відповідний апеляційний суд, у провадженні якого перебувало зазначене судове провадження, або інший суд апеляційної інстанції, повноважний розглядати відповідну справу, зі складу суддів якого для кожної справи обирається відповідний склад судової колегії, яка визначається із застосуванням автоматизованої системи.
Аналіз наведених правил ЦПК України та Положення про АСДС, чинного на момент подання заяви та визначення складу суду у справі доводить, що у разі неможливості передати заяву на розгляд раніше визначеному складу суду, здійснюється заміна такого судді (складу суду) відповідно до правил, визначених Засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.
Таким чином, висновки апеляційного суду про неможливість розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі іншим складом суду є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам процесуального законодавства України.
Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає обґрунтованими, а ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року постановленою з порушенням норм процесуального права та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді С. О. Карпенко
В. О. Кузнєцов
С. О. Погрібний
Г. І. Усик