Постанова
Іменем України
06 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 751/8779/17
провадження № 61-41917св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - орган опіки та піклування Новозаводської у м. Чернігові ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2018 року у складі судді: Цибенко І. В. та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 12 липня 2018 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Вінгаль В. М., Губар В. С.,
У грудні 2017 ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права на спілкування та виховання онуки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 її донька - ОСОБА_6, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, народила дівчинку - ОСОБА_7 Під час реєстрації доньки, відповідач по справі та ОСОБА_6 надали спільну заяву до органів РАЦС, у відповідності до якої ОСОБА_5 визнав себе батьком дитини. Після народження онуки, донька з новонародженою мешкали разом з нею, оскільки, внаслідок ускладнень зі здоров'ям, які були діагностовано у ОСОБА_6 під час вагітності та пологів, вона і її новонароджена дитина потребували постійного стороннього догляду.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 померла, а її донька ОСОБА_7 залишилася мешкати разом з позивачем, яка її доглядала з народження. Відповідач не заперечував, проти того, щоб його донька мешкала разом з позивачем, систематично її відвідував в м. Ніжин, надавав матеріальну допомогу. Жодних конфліктів з приводу виховання дитини між сторонами не виникало, окрім того, що відповідач категорично не бажав, щоб дитині робили профілактичні щеплення.
03 жовтня 2017 року відповідач забрав дитину з місця її мешкання в м. Ніжин, та перевіз до місця свого мешкання в м. Чернігів, при цьому вся одежа дівчинки, постіль, іграшки, медичні документи залишилися у позивача. Після описаних подій, що відбулися в жовтні 2017 році позивач неодноразово намагалася побачити свою онуку, приїздила в м. Чернігів, телефонувала відповідачу, однак її намагання ігнорувалися і вона жодного разу не змогла побачити свою онуку. Вважає, що зазначених обставин та підстав достатньо для задоволення її позову про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та встановлення участі в її вихованні.
У зв'язку із цим позивач просила усунути перешкоди у спілкуванні з онукою, зобов'язавши ОСОБА_5 не чинити їй перешкоди у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити наступний порядок участі позивача у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволивши позивачці забирати онуку до себе додому кожну першу та третю суботу місяця об 11-00 год. дня від батька за місцем його мешкання та повертати дитину батькові відповідно до 21-00 год. вечора на наступний день.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Чернігівської області від 12 липня 2018 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні і у вихованні онуки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначено способи участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних зустрічей баби з дитиною кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 до 18.00 години з участю батька перші 3 (три) зустрічі, а в подальшому без участі батька - ОСОБА_5, за місцем проживання дитини або у місцях загального дозвілля у м. Чернігові, за умови задовільного стану здоров'я дитини, з повідомленням батькові дитини про місце перебування, обов'язкового повернення дитини батькові в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей даного віку. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів мотивовані тим, що визначені способи участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з онукою є такими, що якнайкраще забезпечують інтереси дитини, оскільки враховують ставлення баби до онуки і те, що позивач майже з народження виховувала та здійснювала догляд за онукою після смерті доньки.
У серпні 2018 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 12 липня 2018 року, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: визначити способи участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних зустрічей баби з дитиною кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 до 12.00 години у м. Чернігові, визначити місце зустрічей: м. АДРЕСА_1 за місцем проживання дитини або у місцях загального дозвілля у м. Чернігові в присутності батька дитини, за умови задовільного стану здоров'я дитини, обов'язкового повернення дитини батькові в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей даного віку.
Касаційна скарга мотивована тим, що чинним законодавством встановлено для батька, тобто для нього, обов'язок та відповідальність за виховання, навчання, розвиток дитини тощо, в той час як баба має право спілкуватися та брати участь у вихованні онуки. Відповідач вказує, що суд встановив інший спосіб участі позивача у спілкуванні та вихованні онуки, ніж той, який запропонував орган опіки та піклування у своєму висновку, при цьому не зазначивши в чому саме полягає необґрунтованість (або недостатня обґрунтованість) висновку органу опіки та піклування та в чому він суперечить інтересам дитини. За доводами ОСОБА_5, суд не звернув уваги, що дитина півроку проживає з батьком, з огляду на вік дитини та її глибоку прив'язаність до батька, спілкування позивачки з онукою за відсутності відповідача може призвести до моральної травми дитини та негативно вплинути на її психологічний та емоційний стан; крім того, вік позивачки створює ризики для малолітньої дитини при перебуванні з позивачкою наодинці. Також відповідач просить врахувати, що згідно звичного для дитини розпорядку дня (ОСОБА_7 щодня з 12.00 до 14.00 год. спить), а тому не може в цей час спілкуватися з позивачем.
Вважає, що суди керувалися лише інтересами позивача і не врахували інтереси дитини та не зазначили у чому полягає необґрунтованість висновку органу опіки та піклування, який визначив, що оптимальним періодом часу для спілкування є проміжок часу з 10.00 год. до 14.00 год. Вказує, що суди не дослідили та не конкретизували де саме відбуватиметься дотримання режиму відпочинку, встановленого для дитини відповідного віку.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_5 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення систематичних зустрічей баби з дитиною кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 до 18.00 години з участю батька перші 3 (три) зустрічі, а в подальшому без участі батька - ОСОБА_5, за місцем проживання дитини або у місцях загального дозвілля у м. Чернігові, за умови задовільного стану здоров'я дитини, з повідомленням батькові дитини про місце перебування, обов'язкового повернення дитини батькові в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей даного віку. У цій частині рішення суду першої інстанції переглядалося в апеляційному порядку, у зв'язку із цим в іншій частині рішення суду першої інстанції у касаційному порядку не переглядається.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_7, батьками якої є ОСОБА_5, та ОСОБА_6
ОСОБА_4 є бабою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 померла.
Дитина після смерті своєї матері ОСОБА_6 проживала з бабою ОСОБА_4
ОСОБА_7 зареєстрована у АДРЕСА_2 з 29 березня 2017 року.
Згідно висновку старшого інспектора ювенальної превенції Ніжинського ВП ГУНП 03 жовтня 2017 року близько 10 год. до ОСОБА_4 приїхав її колишній зять ОСОБА_5 і забрав без її згоди малолітню внучку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. 05 жовтня 2017 року ОСОБА_4 звернулась із заявою до поліції з проханням не проводити подальшу перевірку з приводу написаної нею раніше заяви, оскільки з ОСОБА_5 найшла спільну мову і хоче вирішити питання з зятем без втручання правоохоронних органів.
Відповідно до акту обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_7 за місцем проживання в АДРЕСА_3 від 31 січня 2018 року встановлено, що для виховання та розвитку дитини створено належні умови.
Рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 12 лютого 2018 року № 27 затверджено висновок щодо розв'язання спору про визначення участі ОСОБА_4 у вихованні малолітньої онуки, ОСОБА_7, згідно якого орган опіки та піклування вважав за можливе спілкування ОСОБА_4 з малолітньою онукою кожної першої та третьої суботи місяця з 10.00 до 14.00 години у м. Чернігові, за умови задовільного стану здоров'я дитини, повідомлення батькові дитини про місце перебування, обов'язкового повернення дитини батькові в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей даного віку.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У частині першій статті 257 СК України встановлено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
Тлумачення частини другої та третьої статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.
Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між бабою та внучкою, врахувавши інтереси дитини, вік дитини, наявність інших родичів по лінії матері (баби та прабаби), діда по лінії батька, суди обґрунтовано задовольнили позов та визначили порядок участі баби у спілкуванні та у вихованні внучки.
При вирішенні спору щодо участі баби у вихованні дитини, суди врахували інтереси малолітньої дитини, ставлення позивача до онуки, те, що позивач майже з народження виховувала та здійснювала догляд за онукою після смерті доньки, вік дитини та інші обставини, що мають істотне значення.
Аргумент касаційної скарги про те, що суди встановили інший спосіб участі позивача у спілкуванні та вихованні онуки, ніж той, який запропонував орган опіки та піклування у своєму висновку, при цьому не зазначивши в чому саме полягає необґрунтованість (або недостатня обґрунтованість) висновку органу опіки та піклування та в чому він суперечить інтересам дитини, необґрунтований. Оскільки суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд обґрунтовано відступив від висновку органу опіки та піклування в частині визначення конкретного періоду часу на спілкування баби з онукою, врахувавши вік дитини і її потреби у сні (2-2,5 годин). При цьому визначення часу з 10.00 до 18.00 годин дозволить бабі спілкуватися з дитиною до сну та після нього.
Також колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що вимоги відповідача щодо необхідності визначення часу зустрічей баби з дитиною з 10.00 до 12.00 годин не можуть бути задоволені, оскільки лише дві години для спілкування з дитиною тільки двічі на місяць буде недостатньо для задоволення потреб як дитини у спілкуванні з бабусею, так і потреб баби у спілкуванні з онукою. При цьому визначення періоду часу з 12.00 до 14.00 годин (період сну дитини) для спілкування з бабою не свідчить про порушення режиму дня дитини, оскільки порядок участі визначено із необхідністю дотримання режиму відпочинку, встановленого для дитини відповідного віку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2018 року в оскарженій частині та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 12 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О.Антоненко
В. І. Журавель