Постанова
Іменем України
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 554/14568/15-ц
провадження № 61-18675св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В.,
Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
представник відповідача - ОСОБА_7,
третя особа - ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Бутенко С. Б., Панченка О. О.,
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ТОВ «Райффайзен Банк Аваль»), третя особа - ОСОБА_8, про визнання договору поруки припиненим.
Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_8 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 06 серпня 2008 року було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит в сумі 19 900 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних зі строком дії до 06 серпня
2018 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_8 зобов'язання за вказаним кредитним договором, 06 серпня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір поруки.
Вважає, що станом на 14 грудня 2015 року договір поруки від 06 серпня
2008 року припинив свою дію у зв'язку з пропуском відповідачем
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» строку позовної давності для пред'явлення позову до суду.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив суд визнати припиненими правовідносини поруки за договором поруки від 06 серпня 2008 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, за яким останній поручився за зобов'язання ОСОБА_8 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором від 06 серпня 2008 року.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 липня 2016 року у складі судді Шевської О. І. позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано договір поруки від 06 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_9 та
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», припиненим.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що письмові вимоги до позичальника та поручителя про дострокове погашення кредиту банком не направлялися, отже шестимісячний строк пред'явлення позовних вимог до поручителя обраховується з дати здійснення останнього платежу, тобто з
06 травня 2014 року. Оскільки з позовною заявою про стягнення заборгованості ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося 05 березня
2015 року, то цей позов подано банком після закінчення строку дії поруки, що є підставою для визнання поруки припиненою.
Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що банк направляв
ОСОБА_4 та ОСОБА_8 вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, які останні отримали 26 вересня
2014 року. Протягом дії кредитного договору та договору поруки
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з вимогою про дострокове погашення заборгованості, змінивши строк виконання зобов'язання. При пред'явленні цього позову до суду банк не пропустив шестимісячний строк подачі позовної вимоги з дати зміни строку виконання зобов'язання, який закінчувався 22 березня 2015 року.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що строк пред'явлення вимог до нього починається з дати порушення прав кредитора щодо погашення тілу кредиту та нарахування відсотків згідно із встановленим графіком погашення заборгованості, тобто з 06 травня 2014 року, з якого протягом шестимісячного строку мав право банк пред'явити позов до нього, чого не зробив кредитор та пропустив строк позовної давності, так як позов до позичальника та до нього банк подав до суду 05 березня 2015 року.
У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на касаційну скаргу ОСОБА_4 у якому зазначено, що пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, банк відповідно до частини другою статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та був зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, тобто з 22 листопада 2014 року в межах шести місяців, а саме в строк до 22 травня 2015 року включно.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що 06 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір поруки.
Відповідно до пункту 1.3 вказаного договору боргові зобов'язання становлять всі зобов'язання боржника ОСОБА_8 перед банком по сплаті останньому
будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитного договору, як це визначено кредитним договором, в тому числі щодо повернення суми кредиту, а саме 19 900 доларів США, сплати процентів за його користування комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодування можливих збитків та виконання інших умов кредитного договору в повному обсязі.
Згідно із пунктом 5.1 договору поруки договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі.
Останній платіж по договору був здійснений 06 травня 2014 року.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направляв ОСОБА_4 та ОСОБА_8 вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, які останні отримали 26 вересня 2014 року, що підтверджується підписаними власноруч поштовими повідомленням про вручення поштових відправлень (а.с. 96-99).
05 березня 2015 року до Полтавського районного суду Полтавської області ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направлено позов до ОСОБА_8, ОСОБА_4 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором
(а.с. 44).
Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Такий правовий висновок висловлений Верховний Судом України у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14.
05 березня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» пред'явив позов до
ОСОБА_4 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України. Відповідно до цієї вимоги від 22 вересня 2014 року боржник та поручитель повинні були погасити заборгованість за кредитним договором не пізніше шестидесяти днів з дати її отримання, тобто з 26 вересня 2014 року.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що порука не припинилась, підстави для визнання її припиненою відсутні, а боргові зобов'язання поручителем у повному обсязі не виконані.
Обставини, на які посилаються заявники у касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
О.В.Білоконь
ОСОБА_3