Ухвала
Іменем України
29 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 409/3109/15-ц
провадження № 61-47442ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЧервинськоїМ. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 липня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») про заміну стягувача у виконавчому листі у справі № 409/3109/15ц за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2018 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»звернулось до суду із заявою, у якій просило замінити стягувача ПАТ «Альфа-Банк»на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у виконавчому листі у справі № 409/3109/15ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування поданої заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» посилалось на те, що 15 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір факторингу № 2016-2АБ/ДГ, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 500429905 від 13 листопада 2013 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», що стало підставою для звернення до суду з відповідною заявою, яку ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило задовольнити.
Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Луганського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року, заяву задоволено.
Замінено стягувача у виконавчому листі № 409/3109/15-ц, виданому Білокуракинським районним судом Луганської області, у цивільній справі позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
У листопаді 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Частиною другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Частиною першою статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, врахував, що 15 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу № 2016-2АБ/ДГ, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 500429905 від 13 листопада 2013 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження і неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав стягувача, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною п'ятою статті 442 ЦПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, а тому доводи ОСОБА_4 про те, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватись лише у відкритому виконавчому провадженні є безпідставні.
Із оскаржуваних судових рішень, доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 липня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у виконавчому листі у справі № 409/3109/15ц за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська
В. М. Коротун
В. П. Курило