Справа № 194/1459/18
Номер провадження 2/194/544/18
03 грудня 2018 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Солодовник І.С.,
при секретарі - Сафоновій А.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Тернівка Дніпропетровської області в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, третіх осіб про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку, в якій зазначає, що їй, її чоловікові ОСОБА_4 та її синам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 належала в рівних частках по 1/5 частки кожному квартира АДРЕСА_1. Після смерті чоловіка його 1/5 частка була переоформлена на неї. Відповідач ОСОБА_2, від імені якого за довіреністю вона діяла, 30.09.2015 року на підставі договору купівлі-продажу квартири продав належну йому 1/5 частку квартири за вищевказаною адресою своєму братові - ОСОБА_3, та на даний час вона є власником 2/5 частини квартири АДРЕСА_1, її син ОСОБА_3 також є власником 2/5 частини даної квартири та син ОСОБА_4 є власником 1/5 частини квартири.
Позивач також зазначає, що в даній квартирі зареєстрована вона та відповідач, однак згідно акту від 17.09.2018 року відповідач в зазначеній вище квартирі не мешкає з 2015 року, тобто вже майже три роки з моменту продажу своєї частки братові ОСОБА_3. Власних речей в квартирі не має, місце його перебування їй не відомо, зв'язок з ним не підтримує. Реєстрація місця проживання відповідача в належній їй квартирі перешкоджає оформити субсидію, оскільки для цього потрібно надати довідку про доходи усіх осіб, які зареєстровані в даному житловому приміщенні. Сини ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як співвласники належних їм частин, в даній квартирі не зареєстровані та не заперечуватимуть проти визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
У зв'язку з чим, позивач просить суд позбавити права користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що є підставою для зняття з реєстрації місяця проживання; судовий збір залишити за нею.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися, однак представник позивача надала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує повністю, не відмовляється від них, просила вимоги позовної заяви задовольнити в повному обсязі на підставі документів, наявних в матеріалах справи, не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с. 29-30).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 26-28, 36-38, 41-43), причини неявки суду не повідомив, відзиву та заяви про розгляд справи за його відсутністю не надавав, у зв'язку з чим, зі згоди представника позивача та на підставі ст.ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, однак надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, та зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю (а.с. 31).
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, однак надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, та зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю (а.с. 32).
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 17.01.2007 року Комунальним підприємством «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (а.с. 7) позивачу ОСОБА_1, третій особі ОСОБА_4, відповідачу ОСОБА_2, третій особі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належала в рівних частках по 1/5 частки кожному квартира АДРЕСА_1, що також підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, виданого Колективним підприємством «Тернівське бюро технічної інвентаризації» від 17.01.2007 року № 13242455 (а.с. 9), реєстраційним написом на право встановлюваному документі, виданого 12.08.2009 року Колективним підприємством «Тернівське бюро технічної інвентаризації» (а.с. 11).
Позивач ОСОБА_1 після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 прийняла спадкове майно за законом, а саме 1/5 частини квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтокою З.В. 15.11.2007 року (а.с. 8).
Згідно з договором купівлі-продажу 1/5 частки квартири від 30.09.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Молодих В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 866, ОСОБА_2, від імені якого за довіреністю діяла ОСОБА_1, продав ОСОБА_3 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12-13).
Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 2/5 частин квартири АДРЕСА_1, власником іншої 2/5 частини вказаної квартири є третя особа - ОСОБА_3, а власником 1/5 частини квартири є третя особа - ОСОБА_4.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 18.09.2018 року, виданою відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області (а.с. 14).
З акту від 17.09.2018 року, виданого управителем багатоквартирного будинку КП «ТЖКП» м. Тернівка Дніпропетровської області, видно, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але не мешкає в ній з 2015 року по теперішній час (а.с. 15).
За ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
З огляду на викладене, позивач та треті особи є власниками спірної квартири та можуть здійснювати своє право на власний розсуд.
На підставі ст. 150 Житлового кодексу УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно з ст. 155 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено право користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Відповідно до правових позицій, викладених у п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», зазначено, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР). У зв'язку із цим, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач зареєстрований в спірній квартирі, але в ній не мешкає з 2015 року, дана квартира належить позивачу та третім особам, свою 1/5 частки квартири відповідач продав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу 1/5 частки квартири від 30.09.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Молодих В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 866 (а.с. 12-13), а тому відповідач позбавлений права користуватися житловим приміщенням.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.
Згідно з ч. 3 ст. 41, ч. 2 ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до положень норм ст.ст. 16, 391, 386 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
На підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Крім того, у відповідності до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, Протоколом 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 10, 12, 76, 81, 223, 258, 263-265, 274, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 16, 29, 316-317, 319, 321, 346, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 9, 64, 150, 155-156 Житлового кодексу УРСР, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, права користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 що є підставою для зняття з реєстрації місця проживання.
Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Тернівський міський суд Дніпропетровської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони справи:
Позивач: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2.
Треті особи:
ОСОБА_3, адреса: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_3.
ОСОБА_4, адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4.
Суддя: І.С. Солодовник